Розділ 3

Олеся тихо зайшла до кімнати сестри. Ще нікого не було, рідні приходили додому пізніше. Взагалі батьки, вирішили залишити цю квартиру донькам, але Олеся знала, що скоро залишиться тут зовсім сама. Надя думками та намірами вже повністю знаходилася разом із любим Захаром… Вона могла годинами говорити про нього. Іноді це добряче дратувало молодшу сестру.

Олеся і так знала, наскільки Захар добрий, чуттєвий, уважний та вірний. Адже сама в нього закохана. Зрозуміла це два роки тому, коли  їй ледве виповнилося шістнадцять. Менше року тому набралася мужності сказати йому про це… І все! Він остаточно обрав Надію…

Олеся щиро любила сестру, але іноді здавалося, що доля надає Наді набагато більше, ніж їй  самій. У казках завжди виявлялося, що саме молодшій сестрі діставався принц, врода, багатство та краще життя. Молодша сестра - красуня та розумниця заслуговувала перемогу.

У них все виходило інакше. Не те, щоб Надя здавалася красивішою за Олесю, але була в ній якась невловима харизма. Те, що повністю привертало до неї людей. Батьки, віддавали їй перевагу, завдяки слухняності та м’якому характеру.

Навчалася Надя у свій час більш старанно ніж молодша сестра. У будь якій справі виявлялась кращою та талановитішою ніж Олеся… Не дивно, що такий гарний та розумний хлопець як Захар закохався саме в неї.

Олеся привчила себе миритися з тим, що вона друга після Наді. Але щодо Захара змиритися ніяк не могла. Іноді хотілося вити від відчаю, здавалося, що хлопець - кохання усього її життя. Та іншого у неї не буде. Якби існувала така сила, що змогла б розлучити їх без втручання Олесі…

Тепер ця діадема. Коли дівчина побачила прикрасу, то зрозуміла, що готова на все, аби тільки заволодіти нею. Відчула подив, коли Надя сказала, що не бажає вдягати корону. Сестру іноді дуже важко зрозуміти…

Куди ж вона її заховала? Бачила, що діадема лишилася у кімнаті. Нарешті, відкривши нижні дверцята трюмо, в очі дівчини наче вдарило сонячне проміння. Велична прикраса сяяла у темряві, привертаючи увагу та змушуючи забути про все на світі.

Олеся взяла діадему  до рук. Подивилася в дзеркало, вдягла на голову. Вона була гарною дівчиною: стрункою, досить високою та зеленоокою брюнеткою. Насправді з сестрою вони дуже схожі, тільки от Олеся молодша за Надю. І як так вийшло, що дурний Захар цього не розуміє?

Вона знову подивилася на своє відображення. Обличчя з правильними рисами, довге чорне волосся підкреслювала прекрасна діадема. На мить Олеся настільки замилувалася собою, що навіть забула, що Надія скоро повернеться. Схаменулася, коли почула, як відкрилися вхідні двері.

Дівчина швидко заховала діадему та вийшла зустріти Надю. Остання ніколи не заперечувала, якщо сестричка брала її речі, але остання на цей раз не хотіла розказувати, що приміряла коштовність.

- Я вибрала собі весільну сукню, - весело промовила Надя.

- Показуй, - без ентузіазму відповіла Олеся.

Її думки блукали біля чарівної діадеми.

Захар повертався додому. На дворі вже майже стемніло, він хотів як можна швидше опинитися вдома та відпочити. Нова посада забирала багато часу та сил.

Будинок, в якому мешкав хлопець, знаходився недалеко від проїзної частини. Захар побачив, що там сталася аварія. Стояла «швидка», кілька людей тривожно спілкувалися між собою. Але Захар не став зупинятися. Як вже було сказано вище, бажав як можна швидше добратися додому.

Лише наступного дня, випадково, в Інтернеті, натрапив на статтю, що вчора біля його дому загинула молода дівчина. За свідоцтвом очевидців, вона майже кинулася під машину. Можливо кудись дуже сильно поспішала…

Захара вразило те, що він знав цю дівчину. Та сама, яка продала йому діадему. Мабуть жила тут неподалік та необачно переходила дорогу…

Хлопець зібравшись, пішов на роботу. За весь день, майже забув про ту страшну подію, що трапилася нещодавно. І лише під вечір згадав… Йому стало невимовно жаль тієї молодої жінки, яка ще тиждень тому розмовляла з ним, пропонуючи придбати коштовну прикрасу за безцінь…

Надія обережно повісила весільну сукню у шафу. Їй подобався її вибір. Сукня не була бальною, не мала кринолін, яких Надія ніколи не любила. Олеся завжди захоплювалася таким  вбранням у фільмах, але старша сестра захвату не розділяла.

Обрана нею сукня відносилася до стилю «русалоньки» або годе. Тобто «сукня з хвостом», що облягає тіло від коліна, а потім розширюється, створюючи пишний «хвіст». Виглядала елегантно, жіночне. Оскільки Надя була стрункою, «русалка» обіцяла сидіти на ній відмінно, підкреслюючи фігуру.

Наречена знала, що стиль годе важко назвати універсальним, до нього потрібно підбирати прикраси правильно. Але за це Надя не хвилювалася. Все що планувала, так це вдягти звичайний золотий ланцюжок, який їй подарувала мама на вісімнадцять років. Отже тільки золота прикраса та… діадема.

Надя майже забула, що в шафі в неї захована розкішна коштовність. Нехотя дістала, і тримаючи діадему у руках, почала роздивлятися.

Корона насправді прекрасна, з цим неможливо сперечатися. Діаманти то переливалися райдугою, то сяяли холодним світлом, наче маленькі зірки. Цей блиск заворожував, притягував увагу, від діадеми неможливо було відвести погляд.