Дачне вторгнення

В.Страліт

ДАЧНЕ  ВТОРГНЕННЯ

         Ранок. Сонце нарешті вирвалось з-під навали темних хмар назовні і замалювало сірі бетонні п’яти і дев’ятиповерхівки у рожевий колір, враз зробивши їх навіть дещо привабливими.

         На автобусній зупинці невеличка юрка людей обох статей і пенсійного віку, за що їх так і звали – пенсіонерами, вела жваву, як на ранній час, бесіду.

         - Ні, що не говоріть, проти засобі “Антижук” нічого не встоїть, - вагомо чулося з натовпу.

         - А коли його краще кропити?

         - Під обід, під обід, - в один голос загуділи усі, - він тоді мліє.

         - А що у тебе там у мішку, Ганьо,  - запитав поважний пенсіонер з сивими довгими вусами, мабуть його великою гордістю.

         Баба Ганя неквапом розв’язала мішок і показала новий апарат для боротьби з жуком: бідон, розпилювач, пневмопомпа – справжній механізм і з почуттям власної гідності додала:

         - Внуки купили, значиться щоб баба на дачі не мучилась з тою заразою, пшик-пшик і немає.

         - Це понятно, пшик-пшик, - покрутив вуса дід Павло, - а от до приміру, враз вітер зміниться тобі в лице тоді як, і отруїтися приміром можна.

         - І на це раду маємо, - баба витягла з мішка респіратор, гумові рукавиці, окуляри, швидко натягла ці різнокольорові аксесуари і перетворилася на якусь фантастичну істоту з кінофільмів.

         Хтось бризнув сміхом. дід Павло заперечно похитав головою і додав:

         - Ні, я по старинці, краще їх гадів у відро і приміром бензинчиком, бензинчиком.

         Розмова закипіла на вічну літню тему: де ж взявся цей клятий колорадський жук на їхню бідну пенсіонерську голову. Борись, борись щоліта з ним і все намарне. Та ось прибув автобус, скрипнувши гальмами, з великим написом на лобовому склі “Дачі”, розмова увірвалася і всі жваво в нього завантажилися з усім антижуком боєзапасом.

         Керівник ланки зіркольотів вторгнення Зет Гострий Кут був у поганому гуморі. І як йому здавалося, було від чого. Цому не подобалося все: і ця блакитна планета, і місце посадки його кораблів – ці прямокутні ділянки поганого ядучого спектру. Та найбільше він був невдоволений тим, що була проігнорована його пропозиція щодо вторгнення. Він вибрав зовсім інші координати для космічної атаки. Та найбільше Зет Гострий Кут дратувався тим, що командував ним, себто віддавав накази, цей командував об’єднаним флотом – бундючний вискочка Зет Тупий Кут. Йому – неодноразовому першопроходцю космосу, завойовнику системи елітоподібних планет. І хто – цей нездара, що має у своєму званні лиш трішки більше градусів у кутовому сегменті. За що, питається, він їх отримав, жодного вдалого вторгнення, жодного тріумфального завоювання. Та за чутками, що ширилися серед командирів зорельотів, було відомо, що Зет Тупий Кут десь там у верховних паралепіпедах мав значну підтримку і велику протекцію. Так завжди, - роздумував Зет Гострий Кут, - сміливцям нічого, а цим слизьким пронозам всі заслуги. Ну нічого, він сьогодні докаже усім, що навіть заздалегідь погано вибрана позиція може бути перетворена на тріумф. Так, він внутрішньо не згідний з наказом, та його треба виконувати і він це зробить разом зі своєю доблесною ланкою авангарду. Пролунав сигнал атаки.

         - Так, тільки перемога і кілька градусів підвищення йому забезпечені. Армада к5осмічних кораблів завойовників всесвіту зійшла з орбіти і стрімко в синьому світінні атмосфери понеслася до Землі.

         Автобус з написом “Дачі”, здійнявши хмару пилюки, зробив свою кінечну зупинку. Пенсіонери-дачники, швидко дрібочучи, розбрелися по своїх земельних наділах, що здебільшого не перевищували і семи соток. У декого на цій мізерній території була збудована маленька, мало не лялькова, хатка, у інших переважно стояла проста будка. Здебільшого металева, у якій зберігався нехитрий садовий реманент: лопати, граблі, вили. Решта землі займала картопля. Це і не дивно. Вона і складала основний харчовий раціон пенсіонера.

         Баба Ганя з любов’ю оглянула свою ділянку. Грядки були любовно доглянуті, вирівняні під шнурочок. Якраз була пора цвітіння. Весь город покрився яскравим фіолетовим цвітом. Баба одягла весь свій обладунок і взялася за обприскування. Сонце пнулося все вище. Наближався полудень Вона вже обприскала пів ділянки і поверталася на другу грядку, як…

         Після проходження густої атмосфери телеметрія нарешті внормувалася і Зет Гострий Кут побачив зону висадки.

         - А-А, от чому була вибрана саме вона. Ці прямокутні чеки з дивною біонікою на диво нагадували краєвиди прямокутних планет командуючого об’єднання флотом ненависного Зет Тупого Кута. Ні, йому це геть не…

         Роздуми були перервані тривожними сигналами кораблів-розвідників: на місці посадки ворожий біоробот, що діє явно вороже. Зет Тупий Кут не вагаючись віддав наказ на розчистку території – чітко, ясно і зрозуміло, на то він і був командиром ланки вторгнення – першопрохідцем космосу.