16. Шикарна ідея

- Значить, робимо так, — остаточно вирішила за всіх Альбіна. Вона взагалі така відчайдушна командирка. – Троє хлопчиків перевдягаються та йдуть відвертати туди увагу гостей. Потім. Або ні. Разом із ними йдемо і ми з дівчатками. І ми там також усіх охмуряємо. А Гнат тим часом переодягаються в одяг Томи. А вона у його одяг, бо вони за комплекцією дуже схожі.
- Так-так. Я тебе зрозумів! – Несподівано перебив я Альбіну. - Це, на мою думку, чудова ідея.
- Я б навіть сказав гарна, — усміхнулася у відповідь на мою репліку Аля.
– Ось все так і є. Це дуже чудова ідея. - Не міг я,  щоб не похвалити Альбіну. - Так ми все й зробимо. Значить, все буде так. - Я реально ось в цю саму мить зрозумів увесь її задум. - Значить Тамара виходить, типу, в магазин там чи ще кудись.

- Треба, щоб усі бачили, що вона надвір пішла. – Пояснила всім, хто до кінця не зрозумів, суть своїх думок Альбіна. - І потім Гнат у жіночому одязі йде кудись там такій своєю дорогою.
- Десь за сараями він перевдягається назад у чоловічий одяг. - Додаю я. - Тільки там на нього хтось із нас чекатиме та одяг там сховає. А сам вертається додому до нас. А тим часом Тома в його одязі йде, ніби повертається через хвірточку до нас.
- А там нехай так і буде в чоловічому одязі та разом з Альбіною їдуть до неї до села. – зрозумів нас Сашко.
- О! Клас! Шикарна ідея! - Радо вигукнув Макар. 
- Так! Так! - Заплескали в долоні наші дівчата.
– Мені подобається. Чудовий план. – сказала Ілона. - То ми все й зробимо.

- Кароліна даси нам знак, коли з'являється гості. - Чи то попросила, чи то наказала їй Альбіна.
- А Гнат нехай іде в жіночому одязі на зупинку і там за зупинкою переодягнеться. – запропонувала Олекса. - Нехай усі думають, що Тамара поїхала автобусом. Все одно він йде абсолютно в іншому напрямку.
Я, Сашко і Макар почали шукати вдома в Олекси все, що можна було переодягнутися. У неї там було різне. Те, що залишилося від бабусі та в чому батьки Олекси на городі працювали. Я натягнув на себе якийсь махровий жіночий халат. А на голову хустку. Потім перев'язався ременем. Потім засунув за поясом половник і ту штуку, що ій килими б'ють. Ще одягнув якісь старі валянки. І в кінці підсунув під халат купу ганчір'я. Нехай думає, що в мене величезні груди – п'ятого розміру. Макар натягнув старий шкіряний плащ. Шкіряну кепку, десь він ще знайшов і взяв у руки весло. Сашко натягнув на себе теплий тулуп. Шапку-вушанку. Ще величезні кирзові чоботи сорок п'ятого розміру. Усі наші покотилися від сміху.

Не встигли ми переодягнутися, як прибігла Кароліна.

- Все, — захекавшись, сказала вона. - Там вже гості прийшли й в нас починаються веселощі.
Тоді ми всією купою. Не втрачаючи жодної секунди часу. Поспішно кинулися надвір до нашої сусідки.
А там уже відбувалися різні події.
З наших лише Юрко та Оля не брали участь у нашому плані. Юрко зовсім мовчав, а Оля категорично відмовилася. 
- Ми у всьому цьому не братимемо участі, — заявили вони нам.
Ну, звичайно ж. Це їхня особиста справа. Але взагалі так не робиться. Це не за сумлінням. Ні по-товариському. Так усе. І відразу видно, що ці люди не з наші. Натомість Олена, Аліса та Олеся з нами були заодно.