12. Голосування

- Треба людям завжди допомагати. Треба з нею завтра поговорити. - Присіла Олекса біля нас. 
- Завтра вже пізно. Завтра в неї заручини. Чи як там воно зветься. - Пояснив нам Макар. 
- Ой, а допоможімо усі разом дівчині. - Почули ми за спиною голос Ілони. 
Я озирнувся. Вона стояла в коридорі в довгій майці та з голими ногами.

- Я встала до туалету. Чую тут хтось розмовляє. - Зізналася вона нам.
- Ой, та заходь вже, Ілона, — запросив я дівчину.
- То, як вам моя ідея? - Подивилися вона на усіх нас своїми великими зеленими очима.
- Ну, навіть не знаю, — чесно зізнався я. - Ми сюди взагалі приїхали відпочивати. А не чужих наречених викрадати. Може він її кохає. Той самий чоловік.
- Так вона ж його ні! - Накинулася на мене Ілона. 
- Тихо. Тихо. - Почала заспокоювати її Олекса - ти зараз усіх перебудеш. 
І дійсно. Спочатку на крик Ілони з'явилися Сашко та Віталька. А потім Аліса, Оля та Олена. Один Юрко не прокинувся. Оце я розумію сон в людини!

Ми швидко всім пояснили в чому взагалі справа.

- От як ви себе все це уявляєте? - Спитав Сашко у дівчат. Бо всі окрім Олі були за те щоб забрати Тому та відвести її у місто разом з нами.

- А голосуймо, — запропонувала Ілона. - Якщо більшість за, то ми Тому викрадемо. А як ні, то ні.
- Голосуємо, - погодився я. А за мною усі інші.
- Ну ось нас тут зараз: Віталя, Гнат, Аліса, Оля, Макар, я, - порахувала себе Ілона, - а також Андрій, Олена, Макар та Олекса. Якщо шість "за, то все. Бадемо думати план.
П'ять було - "за". П'ять  - "проти"

- Ну і ще будемо роботи? - Спитав усіх Макар.
- Може треба Юрка розбудити, - подала голос Олеся
- Не треба нікого будити. - Я теж "за"! - Здивовано почув я знайомий голос.
- Альбіна? - Мене наче підкінуло.
- У вас тут не зачинено було. - Посміхаючись сказала вона. - Я ось. Приїхала. Першим автобусом, як і обіцяла. Дідусь відпустив. Навіть повні сумки їжи з собою дав. Ніхто не хоче мені допомогти, - вона протягла мені дві повні сумки з їжою. Я думали ви ще спите. А у вас тут рада. Я особисто вважаю що обов'язково треба людині допомоги. Якщо це в наших з вами силах. Я з вами. - Наголосила Альбіна. - Я вас дівчата підтримаю. Треба щось роботи та щось придумати.

- Я не знаю що тут ще можно вигадати. - Я був з Альбіною не згоден. - Я взагалі її не знаю цю Тамару. Хто вона нам така щоб через неї купа потім була проблем.

- Ви тут поки розбирайте, що до чого, - поставила вона їх на пол. - А мені ось з цим молодим чоловіком поговорити треба, - сказала вона і подивилась на мене якимось дуже сердитим поглядом.