9. Танці

- Ми хочемо ще чаю, — сказала Ілона. 
Я поставив чайник і ми усі пішли до кухні. Там я відразу поділився своїми думками з друзями. І поки ми обговорювали проблеми жіночого алкоголізму, як і чайник закипів. Олекса з Ілоною пішли до дівчат. Юрко та Сашко вирішили піти разом з ними.
Сидимо ми втрьох, чай п'ємо. Дивимося у коридор, а Юрко одну дівчинку нашу на руках поніс на вулицю, потім другу, потім третю.

Вирішили, вийти, подивитися, чого він там з ними робить. Сказано-зроблено. Він їх усіх трьох біля паркану поставив і то одній, то іншій, воду підносить – літровими кружками. Красуні наші перепилися в гостях у сусідки. Полежали трішки. І от зараз погано їм зробилося.
- Бо не треба багато пити. Тим більше якщо не вмієш, — в голос сказала Ілона. - Теж мені. Герої алкогольного фронту. П'яна жінка — це так соромно. Особлива, коли дівчата так напиваються. От бачили вони б себе зі сторони. Фу. Ніколи взагалі більше не буду пити. -  Зізналася мені Ілона. - І кому потім таки питущі потрібні. Якій з них сеанс? Алкошня. - Плюнула вона в їх бік. - Очі мої на це нещастя не дивилися. - Ілона відвернулася. - Не знаю, як тобі Андрію, а мені особисто неприємно на таке дивитися. Я краще спати піду.

А поки ми з друзями чаї ганяли, Юрко дівчат до тями приводив. Це все Горпина Петрівна з одного боку вина, а з іншого — вони ж самі пили. От воно їм треба було, та випивка??

- Бідолахи. У них усі кишки навиворіт вивертає. А все Горпина вина. Хоча вони також молодці, думати треба. - Зізналася мені Олекса. - До речі, а де це Ілона втекла? 
- Вона сказала, що йде відпочивати. - Пояснив я Олексі. 
- Піду до неї. Так рано ще. А вона спати. Нічого собі. Зараз зробимо свої танці. - Пообіцяла мені Олекса і пішли до Ілони. 
- А її там і немає. - Розчарована повернулося вона через декілька секунд. - Дивно. До речі й Віталька десь зник. 
- А, мабуть, пішли по селу прогулятися. - Вирішив я. -  Романтики. Та й правильно. Подивилися на все це і пішли собі про кохання розмовляти. - Мені знов стало сумно. У когось там побачення під зірками. А я тут. Сам. Один. 
А Юрко та Сашко тим часом привели Алісу, Олену та Олю до розуму. Вони вже й самі на ногах стоять. Навіть пісні почали співати. І усім відразу захотілося танцювати. Олекса музику знайшла. Магнітофон свій на вулицю винесла. І веселі танці розпочалися. 
А тут якраз і Віталька з Ілоною прийшли. Мабуть, пісні почули. І навіть доньки Горпини. Всі три.  Теж до нас на вогник завітали.

Олекса касети чудові поставила і каже.

- Пішли усі танцювати! - І найперша на танок мене запросила. Потім інші теж танцювати пішли. І тут "дами" кавалерів запрошувати стали. А я убік пішов, не заважати, щоб. І раптом Оля до мене підходить, усміхається, а сама ледве на ногах тримається і язиком насилу обертає. Запрошує мене танцювати, тільки де їй? Ні, вона, дівчисько нічого, звичайно. Тільки сьогодні не у формі та несе від неї перегаром, як від пивзаводу. З нею почни, танцювати, то й сам на ногах не втримаєшся. Я їй звичайно ввічливо пояснив.- Вибач, сьогодні я не танцюю.- Коротко кажучи, не вийшло в неї нічого. Через те, що вона по перше п'яна. А по друге. Вона наче мені на шию вішалась. А мені інша подобається. Та і той випадок, коли Оля мого товариша зрадила ніяк я забути не міг.

- Тебе можна запросити на танець? - Підійшла до мене впритул Кароліна. 
Я ще не нічого ій не відповів, як на підвір'я в'їхав велисипед. А за рулем була Альбіна.