Глава 5№

‌Вже в дома я лише хотіла лягти на ліжко та заснути, швидко знявши сукню та одягнувши піжаму. Також знявши макіяж, я пішла до ліжка. Вже на ліжку я не хотіла ні про що думати, але все ж той момент коли ми танцювали я не забуду це точно, він не хотів відходити із голови. Так я розумію це лише поцілунок в щоку, це нічого не означає, але для мене це більше, це лиш в щоку але для мене це перший, перший мій поцілунок...
‌—Невже, я знову відчуваю це відчуття, відчуття кохання... Вже після цього я заснула.
‌Ось продзвенів будильник, я швидко все зробила та пішла до школи, я не зустріла Андрія, і якщо чесно це добре мені соромно за вчорашне, то я не хотіла пока що з ним бачитися, в моїй голові були різні думки: це лише поцілунок в щоку, це нічого не означає. Роби вигляд що нічого не пам'ятаєш. Він подумає що це якись жарт ( хоча це не схоже на жарт..).
‌Всю дорогу у мене були різні думки, чомусь я хотіла втікти від від цього але чому, не розумію. Вже в школі я не роздумавала про це тому що зустріла Марину з Софіею.
‌— І що це було вчора? Ти ж з ним не зустрічаєся, і що це за поцілунок такий!?— Почала розмову Марина яка вже світилася від запитанні а Софія лише хитала головою.
‌—Ні не зустрічаємося, і той поцілунок був випадковим.— Опустивши голову я почала засоромлено говорити.
‌— Щей поцілунок в щоку, ти як детина.— Сказала Аня та похмуро подивилася на мене.
‌— Ей це чого в мене критикуєте, щей тільки і про мене і говорите! — ображено обернулася я, дала вигляд що це мене ображає але ні це мене просто бісить!
‌— Вибач, але це так цікаво, в тебе нарешті хтось з'явився, з'явився, тай тема нова для розмов. — Марина після цих слів усміхнулася, я лище почервоніла. Продзвенів дзвоник, мене знову посадили на улюблену парту і мій сусід Данил зійде мені не привикати.
‌Наш перший урок це як завжди Виховна година, наш вчитель як завжди на друге вересня вітає нас з дев'ятим класом, багато мабуть піде з цього класу, а я хочу довчитися до одинадцятого, на кого хочу піти? Я вже давно вирішила це на архітектора, дуже цікава професія але складна, я також хотіла і на лікаря але ні, ще на актора але публіка...
‌Я як завжди дивилася в вікно і не про що думала як це добре дивитися на птахів які літають на дерева які не рухаються думаєте що це дивно і може стати нудним заняттям але ні для мене точно ні я можу так хоч цілі години.
‌Мой думки перебив стукіт дверей зайшов як вм розумієте Андрій, так знову він ну що щрозити...
‌—Вибачте за запізнення!— Заговорив він та рівно став біля дверей, і знову я помітила що його голос був досить низький не як завжди, мабуть голос змінюється!?
‌— Можеш сісти.
‌— А де я сиджу?— розгублено запитав він.
‌— На першому ряду на останній парті.— вчитель сім на стіл та продовжив урок, я подивилася на його лице, а він відразу подивися на мене та посміхнувся, я різко відвернулася і почала дивитися в вікно щоб заспокоїтися, — І чого я нервую! Що тут твориться?— я почула як до мене їде Андрій і зрозуміла що він сидить за мною.— Блінн це треба, мені соромно дивитися йому в очі, тай ще він біля мене сидить, оце я визуча!
‌Весь останній час цього уроку я не рухалася я взавмерла тай ні звуку не зробила я була як миша. Ось нарешті мій улюблений дзвоник на перерву я врятована! Я вже знала що робити, я різко встала з речам і побігла до дівчат які ще сиділи.
‌—Ти чого!?— здивовано запилата в мене Марина яка ще не встала з-за парти.
‌— Ти прощо? Все нормально. — Збрехала я, але розуміла що нічого від ней я не скрию.
‌—Ти кого хочеш ту та надурити, я тебе вже дев'ять років знаю!— підступно посміхнулася Марина яка вже чекала чогось нового.
‌— Мені соромно дивитися йому в очі...—засоромлено сказала я.
‌—Настя Нястя, ти така сором'язлива! Поцілувала в щоку, це для тебе соромно, ти така дивна.— Марина встановлення та пішла до Мишка, вона дала мені зрозуміти що мені треба побути на самоті та подумати. Я ходила по коридорах де ходили ще багато дітей які йшли до своїх класах, а я лише ходила кругам і роздумувала про Андрія.—Невже я його знову покохала, ні не знову я вже давно зрозуміла що тоді не була закохана в Андрія це було лиш з подяки за допомогу і підтримку. Але я закохалася в нього?? Я не впевнена. І я його не дуже добре знаю, я ж дала клятву що покохаю за почуття. Добре час покаже, я буду з ним більше спілкуватися щоб перевірити свої почуття. Якщо це не так то добре. Продзвенів дзвоник і почався урок Історії, зайшовши до класу я одразу помітила дівчат які подивилися на мене, я похитала головою щоб показати що я все вирішила. Вже на уроків я як завжди дивилася на вікно та уважно слухала вчителя. До мене повернулася Поліна яка передала листок, —І що мені з ним робити? Я роздивилася листок де було написано що сьогодні буде шість уроків. Я радісно усміхнулася, на другій сторінці було написано що треба передати листок, мені прийшлося передати листок бо Данил не захотів передавати, притому що якраз Андрій поза мене сидить, я вже повернулася та одразу побачила що Андрій як завжди, щось малює, я лигенько постукала по парті щоб передати листок, Андрій схвильовано сховав листок, та різко підняв голову.
‌—Щось треба?— невпевнено запитав він.
‌—Ось, візьми.— я протягнула листок він швидко взяв його.
‌—Що ти малюєш?—Зацікавлено запитала я, давайте я вам розповім про захоплення Андрія, але у вас всерівно не має вибірки, Андрій із дитинства любе малювати, щей так гарно, якщо показати мій малюнок і його то в мене як куркою лапою, а в нього як картина хоча то ескіз. Я в минулому класі любила дивитися на його малюнки.
‌—Собаку...— засоромлено сказав Андрій.
‌—Покажеш!?— тихо але різко запитала я, але він похитала головою що ні, дивно він зазвичай показує свой малюнки, ну добре, коли я поверталася то помітила його малюнок і то не була собака це точно, то була людина? Не встигнувши зрозуміти ситуацію а одразу помітила вчителя який дивився на мене.
‌—Вибачте будласка— соромно вибачилася я.
‌На перерві ми йшли до кабінету математики, ненавиджу математику. Я пішла до дівчат які мабуть зачекалися, але я не дійшла бо до мене підбіг Андрій.
‌Я вже зрозуміла що розмова буде про вчорашній вечер.
Вибачте що глава маленька але можу розповісти чудову новину глави будуть виходити частіше десь раз в два дня. Не сумуйте за мойми помилками