Глава №2

Коли я повернуся то побача хлопця, з світлим та досить довгим волоссям. Це був найкращий друг з дитинства Максим. Він досить веселий але і трох любе познущатися. За це літо я не дуже з ним спілкувалися, за його сьмейними обставин. І я можу сказати що він став, досить величезним                                           -Давноне бачились!                                                       Радісно заговорив перший Максим.

• -Ти навіщо нас вштовхнув, не міг нормально привітатися!?
• Зі злим голосом сказав Андрій, із цим склавши руки на грудях.
• -Ого Насть, ти так змінилася!
• Почав змінювати тему Максим. Від цього Андрій усміхнувся, бо зрозумів що цього дурня не що не змінить.Але при цьому здивувавши.
• -Дяку..
• -Стій як ти її впізнав!
• Перебивши мене, Андрій зі шоком подивився на Максима. Як Максим хотів сказати слово, то Андрій відразу сказав.
• -Ой вибач що перебив..
• Сказавши зі трохи соромом на лиці.
• Як Максим хотів знову сказати слово, то відразу я його перебила.
• -Та нічого!
• З усмішкою відповіла я, та відразу ж подевилася на Максима який вже хотів вибухнути, від образи та швидко вибачив образу.
• -Дякую що нарешті дали мені слово! Як я впізнав її, та легко, по волоссю, за весь час, тільки в ній такий незвичайний колір волосся.
• З усмішкою відповів Максим, він обожнює волосся, тому хоче стати перукарем. Ну якщо чесно, я також впізнала дівчену, з волоссям з яким я, вичилася робити різні зачески. :)
• -Зрозумів, ну підемо, до тьей групи, то мабуть наші.
• Заговорив Андрій, та перевів погляд на мене.
• А лише похитала гововою.
• -Ой, а я не побачив, мабуть саме через вас.
• З усмішкою прозніс Максим, який хотів лише познущатися, з нас обох.
• -Так, так може тому що, ти погано бачеш?                Сказала я трохи розлюченим голосом. Хлопець лище промовчав. Коли ми їшли до них, то побачила Назара який про щось говорив з Анею, Сашою, Артемом, та і з моїми подругами Машею, Софіею. Що сказати, досить велика компанія, для нас міст вистачить. Та доних ще ішла одна парочка, це були Міша з Мариною, які таки і робили що воркували. Можу сказати про них, що Мишко самий високий хлопець, в класі, а Марина весела та гарна, вони ще в 8 класі почали зустрічатися але не так сильно воркували. Схоже їхне кохання тільки зростає.
• Я тільки важко видихнула, від заздрості. Відтого що не зустріла ще принца на білому коні. Мені було байдуже на ту компанію, я лише хотіла як найшвидше поговорити з Мариною, о її пригодах, і такош з Машою та Софіею.
• -Привіт, про що розмовляєте?
• Запитав Андрій в Назара.Назар отвітив про останні новини в інтернеті, про чоловіка, який намагався, пограбувати ювелірний магазин, в колготках, звісно це йому не вдалося та ще прощось. Це було досить смішно, але я відразу підійшла до своїх однокласниц.
• -Привіт, давно не бачились, як справи!?
• Радісно почала говорити я. Але вони на мене лише подивилися, на обличчі було  явно написано, що вони мене не знають. Я лише скривила обличчя, від невеликої образи, я лише зняла окуляри. Вони почали мене, розглядувати, та нарешті зрозуміли хто я.
• -Настя? Це ти?!
• Здивовано та радісно, прокричав хтось. Я лиш почала озиратися, та побачила як до мене підбігає, Марина а йї в слід, іде Мишко.
• -Марина!!
• Я радісно почала кричати, та махати рукою, та для того щоб, помогти їй якнайшвидше впізнати мене, я зняла свою бейсболку.
• -Як справи, ну що готова до школи, ти чого не писала!?
• Радісно почала розпитувати, в мене Марина, ну що сказати, ось що означає давно не бачились...
• Я тільки хотіла сказати слово, та почула дзвоник та нашого класного керівника, Оксану Юрівну, можу сказати про цю жінку, ну що вона досить добра жінка та й сувора, дивно так? :) Але я її називаю золотим вчителем, бо вона веде українську мову, українську літературу, зарубіжну літературу та французьку, тай ще лубе пожартувати, та робити чудові свята, звітки вній так багато на це все час? Ну ось чому золотий вчитель! ;)
•  
• Ми всі пішли до кабінету. Я за цей час я розмовляла з Мариною, вона розповіла як вона веселилась, і як проводила час з свойм коханим. Для мене це було дуже мило це все чути, але я заздрю. Також хочу по скоріше знайти, свою другу половинку.Ми зайшли до кабінету і він зовсім не змінився, такий як завжди ну лише новий ленолиум. І знаете, це чудово, згадати як ти тут з 5 класа, всі ці спогади вони неймовірні. Ми розсілися як захотіли я сіла на свою улюблену парту, і це перед остання, для когось це буде справжнім шоком, але це так я завжди любила сидіти на ній, та спостерігати за птахами, дерев'яними.
• Я сіла на стілець, та почала постерігати за всіма, вони так  змвнилися, схоже це кожного року відчувають вчителя. Біля мене не хто так і не сів, я звикла бути так сказати білою вороною, на уроках мовчати та слухати вчителя або спостерігати за вікном, так сказати я звикла бути однією, біля кого мене садили то зазвичай тікали, або просто сиділи, та розмовляли з друзями по парті. В мене було якесь прокляття, бути самій але кого до мене підсядуть, одразу стають більш популярним.
• Але задумавшися я не помітила, що біля мене хтось сів.
• -Привіт! Ти не проти?
• Сказав Андрій. На це я лище усміхнулася. Ні, все ж таки я збрехала...Я забула що минулого року мене посадили зі Андрієм, він теж досить тихий, і за ціого схоже ми подружилися. Він хороша людина, він весь час помогав мені, а я лише уважно його слухала. Я тоді зрозуміла що він так сказати піклувався, як за дитиною:).Мені завжди говорили, що я доросла дівчена тому повинна робити все сама, тільки він так не робив. Я робила все щоб йому допогти та відячуввати за допомогу, я тоді вже зрозуміла, що він сильна людина. І я тоді перший раз закохалася...
• -Ні! Що любиш тишу?
• Запитала я. З величезною усмішкою, та підняла брові.
• -Так, але причому це тута, я сів бо побачив що ти одна сумуєш.
• Сказав Андрій трохи усміхнувся.А я як маленька хоча я маленька, почервоніла від такого. Всеш таки ти сильний..
• Ми розмовляли десь 2-5хв, нашу розмову перебила вчителька.Дорогі учні ви теперь не 8 класс, а саме 9 і це серйозний клас де ви будете здавати ДПА, бла бла.
• Після 9 класса її майже ніхто не слухав..
• -Прощо дивне ти думала, останнім часом?
• Різко запитав в мене Андрій.
• -Я? Про нарвалів!
• Відразу відповіла я.
• -Ти знаеш що таке нарвалів? І про що ти думала про них, як вони виглядають!?
• Зглузився з мене хлопець.
• Я лише трохи розізлилася, та легенько вдарила хлопця. Можу сказати що з ним, я трохи переписувалася по телефону. Тому ми добре розмовляємо.Я почала розповідати йому процю тварину. Але знову нас перебив вчитель, ну добре. Вона почала розмовляти про харчування, тоді всі відразу витягнули ручки та маленький папірець, і почали записувати за нею. Я цього не робила, бо я їла у мами, вона працювала недалеко, тому я могла забігти пойсти в любу хвилину. Та здається Андрій теш не записував, він такош не їв. Та чогось, я обернулася до правой сторони та побачила як Марина з Мишком воркують.І я чогось почервоніла, коли зрозуміла що сидю з Андрієм.І ось продзвенів дзвоник і ми почали збиратися. Я вийшла з школи та відразу побачила Макса з Андрієм та такош з ними стояв Артур. З Артуром ми познайомилися, ще в молодших класах тобто на з познайомив Максим, це було наше справжне трьох! Я підбігла до них, та Артур мене впізнав, це добре хоч хтось...
• Ми їшли до дому ми розмовляли на різні теми та потроху прощалися, хтось там жеве а хтось там.
• І потехеньку я вже була одна. Я наділа на праве вухо на ушник та почала слухати музику.До дому я дійшла досить швидко. Та відразу лягла на свою улюблену кроваті, та трохи пролежавши там, я швидко передягнулася та одягнула спортивні шорти та футболку, та взувши бігові кросівки я пішла до стадіону щоб роземнутися. Та взявши рюкзак зі водою, та телефоном я пішла зі музикою, до спортивного майданчика. Я побачила там....