Розділ 9

Світло в моїй голові сплітається з гаміром. Глухим, нерозбірливим, ніби хвиля, яка накочується на прибережні скелі. Я відкриваю очі, переді мною мармурові перила сходового майданчика, за якими видніється бурхливе море людей. Вони тримають в руках плакати з гаслами, що закликають до дії, порятунку, відновлення балансу. Деякі голоси звучать гучніше за інші, вони чітко декламують свої вимоги. 

Люди зібрались, бо в них уривався терпець. З кожним роком зима ставала все довшою і суворішою, а інші пори року поступово втрачали своє тепло. Врожаї замерзали, паростки не могли пробивати собі шлях до сонця крізь тверду, холодну землю. Баланс спотворювався. Тіньовиків ставало більше за сонцевиків і це призводило до невтішних змін. Ця осінь принесла вдвічі менше ніж минула. Якщо перевага тіні буде остаточною - Ріанор замерзне. Рада засідала три тижні, але жодного рішення так і не надала. Тому стривожений натовп штурмував ворота парламенту. Вони вимагають відповідей та дій.

Я ступаю крок назад, але чиїсь руки не дають мені цього зробити. Обертаюсь і бачу свого батька, він гордовито дивиться вперед і притримує за талію маму. Зліва від нас товчуться члени Ради Десятьох. Серед них знаходжу рідні обличчя: Кейт і Раян також тут. Батьки Лори безслівно вдивляються у натовп, коли решта активно перемовляється.

Батько злегка нахиляється до мене і його шепіт лоскоче мої вуха:

- Запамʼятай цей момент, зараз народжується нове майбутнє. – таємниче посміхається мені. Рід Соєр крокує вперед, лишаючи нас трохи поодаль, але так, що ми все ще залишались на виду. Його впевнений голос розрізає повітря.

- Мешканці Варда і усього Ріанору! – натовп спішно затихає, аби прислухатись до промови. Представники парламенту повертають голови у бік Ріда. Натягнуті як струни, напружені до останньої межі. – Ми знаєм навіщо ви тут. Ми розуміємо, що ви схвильовані, налякані і це через дисбаланс.

- То зробіть з цим щось! – перебиває його розлючений голос, і натовп підтримує його ствердними вигуками.

- Ми шукали шлях, але, на жаль, старі методи більше не працюють - киває у бік Ради і я бачу як їх брови супляться в заперечені. Їх напруження відчувалось віддалік. Кілька парламентарів навіть хотіли підійти до Рідока, але Раян зупинив їх, перегородивши рукою дорогу, тож вони спинились на місці - Але я знайшов рішення.

            В один момент галас стих і вся площа перед будинком завмерла в очікуванні. 

- Кожен з нас народився з одною з здібностей: тінню або світлом. Через це баланс завжди хиткий, бо ми не можемо це контролювати. Але є спосіб це змінити.

Натовпом розкотився недовірливий шепіт.

- Яким чином?

- Це неможливо!

- Є докази? 

Рід не продовжує, дає їм час сумніватись. Рада ж спопеляє мого батька поглядом. 

- Це складно, небезпечно, але це можливо. І це єдиний шанс врятувати наш світ. 

Один з радників пробився крізь загородження Раяна і підійшов впритул до батька. Його очі палали вогнем. 

- Ми цього не затвердимо – спокійно, впевнено, з викликом у голосі говорить високий блондин. 

- Як ви не затвердили жодного іншого рішення. Ви вирішили просто спостерігати, як Ріанор котиться у прірву. – від цих слів у чоловіка відняло мову, і він позадкував від мого батька під акомпанемент схвальних вигуків натовпу. Гудіння почало заповнювати кожну щілинку простору внизу. Я стиснула долоні у кулак від тривоги, проковтнула бажання бігти звідси. Продовжила спостерігати далі.

- Я не прошу дозволу, я пропоную вирішення проблеми. Реальне вирішення. Рада боягузливо тримала це в таємниці, але і я, і моя люба дружина Меліса першими пройшли цю процедуру. І вона виявилась успішною. Її пройде і моя власна донька, єдина спадкоємиця Соєрів. Задля того аби показати вам приклад, щоб ви повірили в правильність цього шляху, я ризикую своїм найдорожчим, своєю сімʼєю. 

            Мої брови неконтрольвано лізуть вгору, я відводжу погляд від спини батька і звертаю його на свою мати. Вона впевнено робить крок вперед і стає на один рівень з моїм батьком. Відчуваю поколювання від своїх нігтів на долоні. Розтуляю її, аби поглянути. Знаходжу так багато кровоточивих відбитків, що нагадують полумісяць.

            Батько піднімає руки і з під його ніг починають клубочитись тіні, вони заповнюють все більше і більше простору, це викликає нажахані вигуки в натовпі. Меліса елегантно піднімає праву руку вгору і з неї виринають пазурі темряві, що тягнуться вгору.

- Вам просто необхідно відкрити в собі весь потенціал, і я вам в цьому допоможу – він супроводжує словами цей показ сил.

З його рук вирвалось світло, воно розсікало повітря, засліплювало, мерехтіло. Мати розкрила друку руку і з неї вирвався струмінь світла, що переплівся з тінями у примарному танку. Я різко відвернулась, затулила обличчя рукою, але потім все ж глянула на батька і мої очі округлились. Одна сторона його обличчя лишалась в тіні, але друга була освітлена жовтим світлом. І в цьому світлі він здавався чимось більшим, ніж звичайна людина. 

Рада нажахано відступила, в їх погляді віддзеркалювалось це світло. Неприроднє, небачене, лякаюче. Натовп зашаленів: багато з них впали навколішки, хтось схилив голову, хтось стишено шепотів. Почулись схлипування від плачу і захват.

- Наш рятівник!

- Схиліть голови перед Рідом Соєром!

- Дякуємо!

А потім цим людським морем розійшлись оплески. Вони ставали гучнішими і гучнішими, поки їх дзвін не заглушив все в моїй голові.

Зараз народжується нове майбутнє.