Розділ 3

Через годину я вже стою у черзі перед старим будинком парламенту, який тепер призначений як місце проведення Пробудження. Очима шукаю у натовпі задоволених, але знервованих людей, Найта. І бачу його у струмочку людей навпроти. Він повертається в мою сторону у цей же момент і киває на знак вітання. Напевно його мати також була попереджена про мою присутність сьогодні і передала це йому. Переваги дружби з сімʼєю Соєрів, що ж вже казати. 

-  Незабаром настає і моя черга запису і я наближаюсь до дебелого блідого чоловіка у червоному однострої, що стоїть поруч з маленьким столиком, за яким записує імена всіх присутніх сонцевиця. 

- Вашу руку будь ласка – холодно просить він. Тіньовик. Я здогадуюсь про це через доторк його пальців до моєї шкіри, бо не відчуваю тепла. На внутрішній стороні правої руки він тінями вимальовує мені мітку, схожу на ту, яку ми використовуємо для створення тіньоявів. Але виглядає вона занадто просто як на мітку. Чорний хрест красується поверх моїх блакитних вен. Звичайний хрест, як на всіх людях, які виходять з меж цього будинку. Вже іншими людьми.

- Ваше прізвище імʼя – посміхаючись звертається до мене симпатична рудовоса дівчина, що схожа на сонце. 

- Аріана Соєр – повільно і чітко декламую я.

- Дякую, можете проходити всередину – говорить мені дівчина і одразу втуплюється у свій записник, де бездоганним прописом вписує моє імʼя.

            Я проходжу вперед до відкритих масивних дверей будинку і заходжу всередину. Переді мною постає величезна пуста кімната, де згуртувалось вже кілька людей обпершись на височезні темні колони, що ніби підпирають стелю. По обидва боки круглої зали розташовані сходи, а за ними довгі безбарвні коридори з багатьма дверима у кожну сторону. Я, наслідуючи приклад інших, обпираюсь на стіну позаду себе і чекаю коли на горизонті зʼявиться Найт. Охоплюю очима ще раз залу і помічаю охоронців у тому самому однострої, що і тіньовик, який поставив мені мітку. Моє оцінювання людей у формі перебиває поява юнака з витонченою ходою і беземоційним виразом обличчя, що заходить через головні двері. 

- Найт, слава світлу і тіні, ти тут. – видихаю з полегшенням і накидуюсь на нього з обіймами, краєм ока бачу як кутик його губ тягнеться вгору у його фірмовій напівпосмішці. 

- Аріано, все буде добре, вір мені. Тобі треба заспокоїтись – він міцніше притискає мене до себе шепочучи це мені на вухо. – Ти вийдеш звідси могутнішою, як і всі ми. Ми збережемо цей світ, я тобі обіцяю.

            Від цих слів мої очі наповнюються сльозами, але я вже експерт у їх стримувані, тож кліпаю кілька разів перед тим як віддалитись від Найта, щоб він не побачив навіть натяку на них. Адже він мені цього не пробачить. Статус нюні ,і всі з цього вихідні прізвиська, я вже проходила і тільки кілька років вже не чую ці підколки. Але це стосується лише цих, звісно вони з Кіаном кожен день придумують щось нове. 

- Бачиш всіх цих людей? Вони теж нервуються, але в передчутті чогось нового, вони захоплені цією думкою. Ну хіба це не круто? Уяви собі світ після. Тобі не можна показувати слабину, ти ж донька Ріда Соєра, вони захоплюються просто твоїм існуванням і будуть наслідувати тебе – він міцно тримає мої руки поки я відчуваю що ще трошки і розтану немов цукор від його доторків, і щоб не видавати себе я дійсно дивлюсь на пару десятків людей навколо. Вони знервовано труть руки, посміхаються і обговорюють майбутню подію з знайомими, але дійсно гнітючий настрій у кімнаті ,напевно, лише у мене. І це видається мені абсурдним. 

- Добре, я спробую. Дякую – видихаю я і натягую на себе якомога більш переконливу посмішку. 

Раптово у залі перестає чути гомін, його перерізає гучний звук двох плесків в долоні. В центр залу виходить невеличкий чоловік у білосніжному костюмі і червоній мантії з яскраво золотистими кучерями, який ,напевно, для більшого ефекту наклав на себе сяяня. Піжон.

- Вітаємо Вас, обрані. Сьогодні Ви маєте за честь пройти ритуал Пробудження. Деякі з Ріанору уже змогли відкрити у собі весь потенціал своїх сил завдяки нашому, не побоюсь цього слова, рятівнику, Ріду Соєру, якому ми безмежно вдячні за таку можливість. І радий Вам повідомити, що він особисто вирішив сьогодні виступити для Вас з промовою. – сонцевик починає аплодувати і всі люди у залі підхоплюють мелодію долонь. Він робить кілька кроків назад, коли розуміє, що наближається батько, звільнюючи для нього імпровізовану сцену. Всі погляди у залі прикуті до поважної статури чоловіка у червоному, який починає посміхатись оголюючи свої приголомшливої білизни зуби. Він театрально розводить руки і починає свою промову.

- Мешканці Варду, я безмежно вдячний вам за вашу довіру і підтримку, але я не вважаю себе видатним чи якимось особливим, і не хочу, щоб так думали і ви. Я такий же як усі ви, я так само переймався майбутнім Ріанору, як всі ви, я так само пройшов Пробудження, як і всі ви, і його так само пройде моя донька, як і всі ви, адже це не просто розкриття Вашого потенціалу, а й збереження нашого дому. – на останній фразі він підносить долоню і на ній витанцьовують тіні, створюючи обриси нашого континенту і це викликає захоплені оплески всіх у залі.

- Я відверто пишаюсь сміливістю і відповідальністю своєї доньки і вважаю, що кожен має брати з неї приклад поміркованості. Тож ще раз дякую усім вам і бажаю удачі і терпіння.

            Мій батько кидає погляд на мене поміхаючись, і мої кутики губ автоматично тягнуться вгору. Чи довіряю я йому? Загалом так. Чи пишаюсь я ним? Так. Чи сумніваюсь я в його судженнях? Так, але чи можливо розділяти чиїсь погляди повністю? Чи люблю я його? Безмежно. Рід Соєр відходить від центру кімнати, його оточують охоронці і він зникає за вхідними дверима. 

- А тепер, леді і джентельмени, прошу уваги! – повертається на місце мого батька сонцевик в білому костюмі. – Будь ласка, швиденько розділіться за здібністю керувати світлом і тінями. Сонцевиків прошу відійти у ліву сторону – він супроводжує це жестом своєї маленької долоньки - а тіньовиків направо – піднімається і друга рука і тепер він стає схожим на іграшкового солдатика.