Розділ 1

В моїх очах відбивається яскраве полумʼя, яке охопило будівлю парламенту Ріанора. Вигуки і гасла революції перекрикують звуки руйнування будівлі. Тріск балок, тяжкий звук падаючого каміння і черепиці створюють химерну мелодію жаху. Вони це зробили. Я не вірю своїм очам. Все відбулось занадто швидко. Ще тиждень тому всі мешканці Ріанора жили у мирі і могли будувати плани на завтрашній день. А вже завтра частина населення прокинеться аби рятувати свої життя від нової політики колишнього члена Ради Десятьох. Ріда Соєра. По сумісництву мого батька, ну і, віднедавна, очільника цього перевороту. 

Я затемнюю вікна своєю магією тіней і намагаюсь заглушити у своїй голові ці звуки, які ще довго переслідуватимуть мене у нічних кошмарах. Я маю заспокоїти своє здичавіле серцебиття. Але яким чином? Якщо це все до біса неправильно. 

Підходжу до столу і опираюсь руками на його краї, дивлюсь на свої пальці які міцно впились у дерево. Гучно видихаю, закидаю назад довгі пасма каштанового волосся і впиваюсь очима на святковий торт, що стоїть на кухонній стільниці. Ніколи б не могла подумати, що моє двадцять перше день народження закінчиться такою історичною подією, більше того, саме батьки підготують для мене таке привітання. Переворот на мою честь, про що можна ще мріяти?

За півгодини я вже відкриваю двері трьом усміхненим друзям, що стоять на порозі. Попереду у кумедному святковому ковпачку стоїть неймовірно привабливий, височезний короткострижений кудрявий шатен з сяючою, як він сам, усмішкою. Це Кіан, захоплювач усіх жіночих сердець у нашому місті. Може, насправді, і чоловічих, але це не доведено. Сонячний хлопець може вразити наповал будь-кого. І зараз він ледь це не зробив зі мною, буквально. Але я успішно втримуюсь на ногах під час його ведмежих обіймів. 

- З днем народження, наша люба Арі! – вигукує Кіан

- З днем народження! – підхоплюють Найт і Лора, але вже на тон тихіше і спокійніше.

Я дуже швидко кидаю оком на знайомих мені з дитинства атлетичного брюнета і струнку мініатюрну блондинку, дякую за вітання і махаю рукою аби вони швидше заходили в дім. Після того, як вони всучують мені пакети з подарунками підкріплені милими словами привітань одразу запрошую до скудно накритого святкового столу, де красується пару салатів та запечене мʼясо.

- Вибачте одразу. Планувалось більше всього, але чесно кажучи через цей хаос не могла ніяк перестати дивитись новини. 

- По-перше тобі немає за що вибачатись, а по-друге це твої батьки мають перепросити за зіпсований святковий настрій – стверджує Лора, розправляючи свою білосніжну сукню перед тим як всістись на стілець поруч зі мною.

- Чесно кажучи, не думаю, що вони бачать в цьому проблему, скоріше навпаки – вважають, що це просто чудовий подарунок – іронізую я

- Мдаааа…. Твої старі дійсно знаються на бомбічних сюрпризах. – підсміюється Кіан, а Лора штовхає його в цей момент ліктем.

- Зважаючи на імʼя Ріани, не дивно, що батьки вирішили подарувати їй весь Ріанор на повноліття – озивається Нейт, ледь посміхаючись одним кутиком губ. 

- Як оригінально, Найт, ще жодного разу не чула насмішок щодо свого імені, – парирую я і всі заливаються приглушеним сміхом, але хвилиною опісля в кімнаті панує гнітюча тиша, яка знову додає гучності подіям за вікном. Опановуючи наші думки, ми беремось за трапезу і заводимо розмову про «слона у кімнаті». 

- Арі, вибач, що питаю, але маю це зробити. Ти… ти знаєш що буде далі? – з острахом питає Лора. 

Я на мить замовкаю і перед моїми очима знову постає картинка палаючої будівлі і сотень людей на вулицях. Але, відкладаючи виделку, наважуюсь відповісти.

-  Ні. Тобто не зовсім… - в моменті в горлі пересохло, беру стакан з соком і підношу до рота. Роблю маленький ковток і несміливо продовжую, коли погляди друзів звернені на мене. – Я думаю, логічно, що найближчим часом вони вирішать зробити те, що оголосили з усіма, хто не втече з Ріанору, слідуючи за представниками Ради Десятьох. Протестувальники цього і хотіли. 

- Але… чи ти знаєш як це відбувається? – приглушено запитує Лора

- Я… я не знаю. І чесно я не впевнена, що хотіла б дізнатись. Все це здається мені до біса дивним. Не одній тобі – стверджує Найт втупивши погляд у тарілку. 

- Народ, не вішайте носи. Шукайте позитив, ми живі, у Арі день народження і можливо згодом ми заживемо навіть краще ніж до, чи не так? – намагається підбадьорити всіх Кіан

- Ох, хоч би ти був правий, світлячок – глузливо звертається до нього Лора і кімнатою знову розноситься стишений сміх. 

Кіан підхоплюється з місця і прямує до кухонної стільниці, бере завчасно приготований для цього моменту торт з золотистою свічечкою і легким помахом руки запалює її. 

- Арі, ми всі тебе дуже сильно любимо і вважаємо за честь знати тебе з пелюшок і рости разом з такою милою, веселою і доброю дівчиною, яка навіть після всіх наших з Найтом витівок не послала нас куди подалі.

- Ще не вечір, хлопці, так що тримайте себе в руках – підсміюючись вказую то на одного, то на другого і бачу величезні посмішки на обличчях гостей. 

- З днем народження тебе, наша люба!

 Кіан підносить торт до мене і я затримую дихання на секунду, щоб промовити про себе єдине бажання яке тепер у мене лишилось. «Щоб все це швидше закінчилось». І задмухую свічку під стишені оплески друзів.