Глава 1

Живучи в маленькому селі жодне з свят не проходить повз. І Івана Купала не виняток. Це просто найпрекрасніший та найестетичніший день в році. Стільки краси, звичаїв та обрядів просто зачаровує.

І цей рік не оминув нас стороною...

Сьогодні з дівчатами у нас щось типу ділової зустрічі, будемо обговорювати все, починаючи запусканням віночків, закінчуючи святковими танцями.

Збираємось біля річки опівночі, загалом дівчат буде не багато.

- Катрусю. - А ось і подруги прийшли. - Поки йшли сюди зустріли хлопців, вони будуть палити багаття, тому трішки пізніше приєднаються до нас.

- Добре, тоді я думаю всі пам'ятають, що за традицією, в ночі або вранці, як розвидніється, з 6 на 7 липня дівчата для вінка збирали цілющі трави, які мали особливу магічну силу. Тому збиремось десь о 8 вечора і підемо.

- Я не зможу, ви що. Це ж знову всю ніч не спати, це знущання над організмом.

- Ти так щоразу кажеш, Валю, але якось терпиш. І цьогоріч зроби так само. А ні, то так і будеш без парубка на гулянні.

- Здався мені той парубок. Одні проблеми, тільки й вміють, що за коси дьоргати і тупі жарти кидати.

- Хочеш чи ні, але ти запускатимеш з нами віночки, така наша традиція.

Загалом, наша розмова з дівчатами пройшла доволі швидко та оперативно. Згодом до нас приєднались хлопці, і ми обговорили питання багаття та танців.

- І що? Хто з вас, парубки моторні, піде шукати цвіт папороті цієї ночі? - Цілком очевидне та дуже популярне питання задає Олеся хлопцям.

- Смієшся? Це ж небезпечно. Ти ж знаєш наш ліс, хто зайде туди, то більше не вийде. Особливо, як послухати розповіді старших людей, аж моторошно стає. - На повному серйозі відповідаю я. Чула я ті історії, жах та й годі. Чого тільки немає у тому лісі.

- А ти більше вір тій нісенітниці.

Ну звісно, як вірити у магію косметики, то будь ласка, а як у речі, які на повному серйозі розповідають наші дідусі та бабусі, то це нісенітниця. Логічна логіка.

- Байдуже, жоден розумний та адекватний хлопець не робитиме такої дурниці.

- Ха, можливо і так. - Сміється один з наших друзів, Олег.

- І як ось це твоє "ха" розуміти?

- Можливо ніхто і не піде. Для того, аби піти на такий крок, треба мати когось, хто цього заслуговує. Але я не певен, що взагалі існує така дівчина у нашому селі.

- Жах, дівчата ви чули? Та хіба на всьому білому світі знайти кращу майстриню, аніж наша Оксанка? Нізащо, її вишивки,та то ж витвори мистецтва. А Катруся? - Каже Олеся і дивиться на мене. - Та її випічці будь-яка жінка позаздрить, а про красу її голосу я взагалі мовчу. Наша люба Валентина найкраща танцюристка у всьому білому світі. А як щодо мене? Та я ж еталон краси та елегантності.

- Про скромність не забудь, сонце. -  Промовляє мій старший брат, і разом із хлопцями заходиться сміхом.

- Мовчав би, Сашко, чи не ти мені казав, що після поїздки у місто зрозумів, що все-таки у нашому селі дівчата найкращі? - Запитую у свого любого братика. Після поїздки у місто він з піною з рота кричав, що у селі дівчата найкращі.

- А я й не сперечаюсь зараз, бо так і є. Щоправда свою я так і не розгледів. От як зловлю віночок, то тоді можливо щось і розвидніється на моєму життєвому горизонті.

- Ой, Сашко... Які ж твої улюблені квіти скажи? Щоб знати з чого плести...-  Щебече наш еталон краси та елегантності, Олеська.

- А це нехай залишиться секретом. Сподіваюсь на вашу оригінальність. - підморгує мої подрузі. Ох цей лавелас. Ніби старший лише на 3 роки, а поводить себе, як дитина, у свої то 20.

Ці розмови разом із суперечками та легким, підлітковим фліртом тривали близько години. Після всі розійшлись по домам, адже цієї ночі треба виспатись, бо в ніч на Івана Купала спати не буде ніхто.

***

Цієї ночі всі вони спали міцно, ніхто і гадки не мав, що те, що всі вважали простими міфами, виявиться реальнішим за все. Завдяки наступній ночі друзі зрозуміють силу своєї єдності, і нарешті забудуть всі ті недомовленості та образи, що коли-небудь взагалі були...