Частина 18 "Несподівана зустріч"

Поперхнувшись, Агнес голосно кашлянула, кидаючи нищівний погляд на чоловіка.

- Вибачте! Я мав на увазі, що так ШВИДКО не прокинетесь, усього лиш, - ніяковіючи, втер хустинкою спітнілого лоба й задріботів ближче.

- Ми давно знайомі з містером Пламом, - пояснює дівчина, безпомилково прочитавши німе запитання, на моєму обличчі, - Еліот чи не єдиний маг, серед мені знайомих, якому можна довіряти. А з недавніх пір ще й боржник, саме я допомогла йому зникнути.

- Певно, ви не очікували побачити мене живим та здоровим? – всміхається.
Кого – кого, а директора я тут не сподівалась побачити так точно, тому забувши про біль, коротко киваю.

- Всі певно думають, що я загинув?
- Безслідно зникли, - поправляю чоловіка.

Ну, не розповідати ж, що зовсім недавно, підслухала їх суперечку з Хогрімом, проникнувши без дозволу у кабінет…
До речі, як я могла забути?
Знахідка зовсім вилетіла з голови й записник директора досі лежить в кишені зіпсованої сукні. Так, адже саме того вечора ми посварились із Крістофером.

- Добряче ж вам дісталось, юна леді! – перериває думки Плам, торкнувшись плеча. – Ось! Це необхідно випити! – підніс ближче вже знайому колбу.

В ніс одразу вдарив різкий запах сірки, змішаний з невідомими травами та протухлими яйцями. Просто жахливий сморід, від якого мимоволі сльози навернулись на очі.

- Знаю – знаю, це не аромат свіжоспеченого гарбузового пирога з корицею, але що маємо, те маємо, - скляна горловина небезпечно наблизилась до рота.
- Нізащо, - шиплю, крізь міцно стиснуті щелепи. – Ви ніколи не змусите мене це випити!

- Тоді вважаю за потрібне, попередити вас, Кетрін, про всі можливі ризики, - кошлаті брови директора зійшлись докупи на переніссі. – Агнес? Поясни, будь ласка.

- Перше, від чого ти можеш померти, тільки но ми почнемо їх діставати – це больовий шок, - важко зітхнула Агі.
В підтвердження її слів, магістр різко висмикнув з плеча тонку, мов кінська волосина, голку близько двох дюймів завдовжки.

- Аааа!!! – руку, наче різонули розпеченим ножем, світ перевернувся й на мить, здалось, що втрачаю свідомість.

- По друге, - продовжила найманка, коли я відкрила знову очі й приборкала надривне дихання, - кров’ю стечеш менше, ніж за хвилину.
- А закляття? – чіпляюсь, мов потопельник за соломину, згадавши одне з практичних занять професора Флореса, - кровоспинне?

- Підступ ловецьких сіток в тому, що рани від них, магією не вилікувати, - знищив останню надію Плам.
- Гаразд, - покірно розтуляю рота й міцно зажмурюю очі. Саме так робила в дитинстві, коли хворіла, а місис Гарднер змушувала пити усілякі мікстури.

Огидна в’язка рідина заповнила ротову порожнину, а нещодавня вечеря небезпечно піднялась стравоходом.
- Кет, ти мусиш це проковтнути!

З очей виступили сльози, неймовірним зусиллям мені все ж вдається придушити блювотний рефлекс й проштовхнути бридке вариво далі.
- Молодчина, - полегшено видихнув директор. – За хвилину має подіяти.

- Містере Плам…
- Називайте мене Еліотом. Як-не-як ми тепер друзі по нещастю.

- На вас також полюють? Це тому вирішили зникнути? – схоже чоловік не проти трохи побазікати, гріх не скористатись можливістю.

- О, це довга й заплутана історія. Агнес, - подав знак найманці, - можете починати діставати, - сам же вмостився на стільчик й уважно подивився на мене. – Бачу, міс Мілс, ви й самі в неї добряче уляпались. Тому доведеться почати із самого початку.

Друзі, розділ вийшов трохи закороткий, та вже завтра буде продовження й ми дізнаємось про причини зникнення директора Плама))) Дякую, що читаєте. Бережіть себе!