Частина 16 "За межею"

Запах вогкого прілого листя лоскоче носа. Обережно відкриваю очі. Де я? Роблю спробу підвестись. Від мертвої тиші навколо, тіло вкривається сиротами. Хоча ні, не тільки від гнітючої тиші…

Нестерпний холод проникає глибоко під шкіру.

Зараз я повною мірою розумію фразу «стигне кров». Вона ледь рухається магістраллю судин, перетворившись на крижаний в’язкий сироп й досягає життєво важливих органів.

 Серце судомно стискається, пропускаючи черговий удар, сповільнює ритм й загрожує, взагалі, зупинитись, не впоравшись з навантаженням.

-  Непогана така вийшла вечеря! Правда шкода, що остання! – звівшись на тремтячі ноги, розтираю синюшні крижані долоні й обіймаю себе за плечі.

Знову цей клятий туман! Він, щільною білою ковдрою, заховав усе довкола. Та й чи є тут щось, чи хтось окрім мене? Маю сумніви.

Намагаюсь створити хоч крихітний пульсар. Марно, за усіма відчуттями, магія в цьому дивному місці не діє.

Невже це відбувається насправді?

Якщо так, то де покидьок, що напав на мене? Останнє, що вдалось віднайти у пам’яті, оті незнайомі дивні руни й пекельний біль, що безжально шматував тіло.

Чи я померла й саме так виглядає потойбіччя, судячи з усього моє особисте?

Все більше схиляюсь до другого варіанту.

- От і збулось пророцтво тієї божевільної, - сумно зітхаю. – Швидко.

Навпомацки бреду непроглядним туманом, щоб остаточно не перетворитись на крижану глибу, й даремно силкуюсь розгледіти хоч щось.

Скільки часу минуло? Хвилини? Години? Не відчуваю ні втоми, ні спраги чи голоду, самий лишень холод.

- Трясця ж твоїй покійній матері, Крісе! Ну, навіщо я погодилась? – продовжую бурмотіти під носа всі лайливі слова, що знаю. Певно, навіть каторжники, червоніючи, позаздрили б зараз моїй красномовності.

Не ясно, що ж подіяло краще, злість чи швидка хода, але стало значно тепліше.

З недовірою роззираюсь, потираючи очі. Так і є туман, що мить тому оточував непроглядною стіною, попереду став повільно розсіюватись, повертаючи здатність бачити й чути.

Незрозуміла тривога охопила свідомість, в передчутті чогось страшного й непоправного.

Вуха вловлюють гучний шум з правого боку й на мить здається, наче поряд бурлить величезна річка, що своїми хвилями трощить кам’янисті скелі.

Крізь рідкі стовбури дерев, мені вдається розгледіти невелике плато.

- Та що ж це, дідько, за місце? – остаточно заплутавшись у здогадах та відчуттях, роблю кілька непевних кроків.

Погляд чіпляється за невисоку фігуру біля самісінького краю, над урвищем.

- Може я збожеволіла? – знов тру очі, бо ще хвилину тому плато було безлюдним. – Мана якась…

Повернувшись боком до мене, тендітна дівчина низько схилила голову й міцно пригорнула до грудей невеликий живий згорток. Довге світле волосся розвівалось від вітру, додаючи схожості з привидом.

- Агов! Міс! – гукаю, що є сил, та вона наче й не чує.

Але вже через мить злякано озирається. Перехопивши її погляд, бачу як сюди швидко прямують кілька озброєних вершників.

Жінка дивиться то на них, то на згорток.

- Гей! Ти що задумала? – з усіх сил кидаюсь до неї.

Останнє, що встигаю побачити, як вуста торкаються дитячого чола, й голос лунає в моїй голові:

- Пробач, крихітко!

- Ні!!!  – несамовито кричу, падаючи навколішки.

- Думаєш, загинула? – чую стишені голоси чоловіків.

- А ти як гадаєш? Помітив, у неї в руках щось було?

- Не вигадуй! Після стількох пляшок віскі й не таке привидиться!

- Ні, кажу ж тобі, я точно бачив...

- Сказано ж! Дівка сама стрибнула з кручі в річку, вбилась на місці! – схопив за груди й добряче струснув. - А будеш багато патякати – відправишся слідом! Затямив?!

- А хлопчисько де? – гукнув інший.

- Тут його точно не має.

- Володар буде незадоволений…

- Сам знаю!

Раптом один з них повернувся в мій бік і пильно придивився.

- Що там, Діксе? Є хтось?

- Та ні, здалось.

Знову темрява.

- Вже мала б прийти до тями, - чую стурбований жіночий голос і щось вогке й холодне торкається чола.

- Потрібен час. Резерв майже повністю спустошений та й головою, певно, добряче вдарилась.

Силкуюсь відкрити очі, та повіки наче свинцем налиті.

- Шшш, здається, прокинулась.