4

Неділя, проведена над навчанням та кресленнями проєкту, добіркою рослин з каталогу та укомплектуванням списку всіма необхідними інструментами, плавно злилася з понеділком і перетворилася на тяжкий день. Неділок.

Найбільше у світі Лісбет Лундквіст не любила дві речі – алкоголь і коли неділя через що завгодно зливалася з понеділком, утворюючи цей нещасний тяжкий день.

– Ти взагалі спала? – Аксель клацнув пальцями перед її обличчям і залишився незадоволеним тим, що побачив. – Лісбет, ти знаєш, що людям потрібен сон, а не робота цілодобово?

– Я була зайнята підбором рослин, – відповіла вона, повернувшись до друга, який сидів поруч і був, мабуть, украй незадоволений тим, що останні п’ять хвилин його ніхто не слухав.

– Для саду Фокса? – хлопець засміявся і двозначно додав: – Отже, ти вирішила все ж за нього взятися?

– За підсумковий проєкт? Так, – Лісбет насупилась, не оцінивши фразочку. – І тобі рекомендую це зробити також.

Аксель присунувся ближче, користуючись тим, що викладачка з контролю потоку ще не прийшла і не розпочала нудного огляду всіх, у кого хоч якісь найменші проблеми з цим самим потоком.

Крізь це доводилося проходити кожного понеділка зранку. Лісбет прослуховували легені, в яких накопичувалася надмірна енергія, і яку вона скидала щоразу, коли видихала. І доводилося хоча б раз на пару днів курити, щоб переконатися, що потік не перемістився кудись в інший орган і не накопичує надлишки, наприклад, у печінці, щоб за кілька тижнів її підірвати.

– Не люблю повторюватися, але ти читаєш стільки пікантних романів, що повинна знати, що цей Фокс, – Аксель знизив голос, додавши: – накинув на тебе оком.

– Це не так, – промимрила дівчина, продовжуючи читати конспект. – Фокс приїхав налагоджувати свій бізнес, а не шукати тут собі перше-ліпше дівчисько з Півночі, щоб одружитись. До того ж це абсолютно неприйнятно.

– Не зрозумій мене неправильно, моя північна черства подружко, – хлопець поклав руку їй на плече, – але ти цього ранку дурна. Послухай краще, що скаже твій розумніший північний побратим.

– Ти для мене житель Півдня, так що аргумент не найпереконливіший, – відповіла Лісбет, випрямившись, – втім, я тебе послухаю, мій дорогий південний друг.

Дорогий південний друг зробив розумне обличчя і сказав:

– Містер Фокс має все: його корпорація процвітає, він зібрався розширювати свій вплив і в інші сфери. Знаєш, чого йому не вистачає?

– Навряд чи я хочу знати, – хмикнула дівчина, відклавши зошит убік. – Втім, якщо вже ти почав, не позбавлятиму тебе задоволення виговоритися. Продовжуй.

– Йому не вистачає дружини, дурбецало, – Аксель постукав пальцем по лобі. – І який збіг – він так зацікавлений в тобі, що купує у Лапорт її збитковий салон, а тебе просить оформити його садок. Якщо у тебе є хоч крапля мізків, ти не повинна втрачати такий шанс і наступного семестру стати майбутньою місис Фокс.

Лісбет задумливо постукала пальцем по підборідді, вдаючи, що її жахливо зацікавили слова друга, а потім простягла:

– Ти забув про одну крихітну деталь.

– Який же?

– Навіть якби була можливість, він мене як чоловік не цікавить.

Дівчина знову розкрила конспект і продовжила повторювати матеріал, готуючись до заняття, яке неодмінно почнеться за тестом потоку. Це було набагато важливіше, ніж шушукатися про Фокса і думати про подібні дурощі.

Втім, Акселеві більше хотілося обговорювати нісенітниці, які зустрічаються тільки в любовних романах, а не вчитися. Друг обурено затрусив її за плечі, ледве стримуючись, щоб не заволати на всю авдиторію.

– Та начхати, який він чоловік, – хлопець повернув її до себе обличчям. – Лісбет, він багатий, молодий, красивий і явно одержимий тобою. Що ти ще хочеш?

– Хочу повторити лекцію, – відповіла дівчина, помахавши конспектом. – І тобі рекомендую.

– Як ти можеш думати про лекції, коли з’явився такий чоловік? – зашипів Аксель. – Якщо не відповіси йому взаємністю, ти будеш найдурнішою дівчиною, яку я зустрічав. Невже ти дозволиш цій обурливій Фанні Грей...

– Досить, Акселю. Мене це не цікавить, – твердо промовила Лісбет, примруживши очі.

– Чому?

– А я маю пояснювати, чому це підло? – дівчина кинула конспект на стіл. – Чи потрібно тобі нагадати, звідки я?

– Але ж ти його навіть не знаєш, – Аксель знову став на захист своєї ідеї, але вже м’якше. – Ви знайомі лише третій день, а ти вже не даєш йому шансу навіть наблизитись до тебе.

– Акселю, я на нього тепер працюю, – прошипіла Лісбет. – Куди вже ближче?

Куди вже ближче до Вінсента Фокса, на якого вона тепер працює? Дівчина зажадала завершити розмову і продовжила читати конспект. Аксель змирився, само собою, але наостанок промовив:

– Просто не відмахуйся від нього одразу, як ти це робиш з усіма.

Повторювати, що це нецікаво, Лісбет не стала. І нагадувати про те, що релігія не дозволяє їй таких стосунків, також. Це просто не мало сенсу. Часом у поле зору двох її найкращих друзів потрапляли якісь чоловіки, на яких вони відчайдушно вказували їй, вимагаючи не відмахуватись одразу. Фокс був, мабуть, найбагатшим з усіх цих уявних кавалерів. І найнадуманішим.

Скоріше Александр мав рацію у своїх здогадах: Фокс – картуз під прикриттям і прямо в них під носом провертається якась операція з упіймання дисидентів Півночі.

Думки самі по собі перекинулися в порт, до трупа Бормотухи. Самогонницю вбили, бо вона – північна. А в місто прибуває багатій, який за дивним збігом обставин побував у полоні у жителів Півночі. І хоча більшість тих, військових Кліссона, що вижили у війні за Північ,  гостювала в полоні, все це здавалося Лісбет занадто дивним. Та й цей інтерес Фокса до її персони, хай і в площині садівництва, тільки підливав олії у вогонь.

До кінця дня міс Лундквіст була впевнена: Вінсент Фокс точно замішаний у якихось темних справах. Якщо не з таємною поліцією, то з чимось моторошним точно. І коли настав час вирушати на нараду, дівчина дуже захотіла взагалі не потикатися до аспатрійського району.