36

— Не віриться, що ти запропонував мені таке, — я сверлила поглядом поки що чистий аркуш паперу.

— Просто впевнений, що ти точно запропонуєш щось особливе, — сказав Юліан і підійшов ближче. Коли я відчула запах його парфумів, то всередині все приємно спалахнуло.

— Як швидко все може змінитись, — я засміялась, — ще декілька місяців тому ти казав, що мені взагалі не місце на твоїй кухні.

— Ну-у-у… Готувати поряд з тобою я й досі не маю ніякого бажання, — він посміхнувся, але мене це вже зовсім не зачіпало. Бо я й сама розумію, що ми достатньо різні, а Юліан занадто педантичний у своїй роботі.

— Але моїй фантазії все-таки довіряєш, — я хитро примружилась і підняла одну брову.

— Швидше смаку, — він награно задумався, — він у тебе, я впевнений, чудовий. Ти ж обрала мене…

— Який же ти все-таки егоїст, — я розсміялась і обійнявши Юліана за шию, поцілувала його.

Чоловік радо підхопив мою ідею і разом з тим, взявши мене за стегна, всадив на стіл. Я охопила його ногами, щоб ми опинились максимально близько, бо за весь цей час так мало вдавалось бути разом, що мені просто катастрофічно бракувало тепла Юліана. Бракувало його дотиків, обіймів, аромату його шкіри… І я просто дуріла, коли все це відбувалось одночасно. Руки чоловіка блукали моїм тілом, цим же викликаючи неймовірно пристрасне бажання більшого. То ж мої пальці обережно почали просуватися від його шиї нижче, помало розщіпаючи ґудзики на сорочці. Юліан посміхнувся, не відриваючись від моїх губ, але й не зупиняв мене. То ж вже за секунду мої руки торкалися гарячої шкіри на торсі кондитера. Він здригнувся через те, що мої руки були холодні. Бо ж усе тепло мого тіла зараз було зосереджено внизу живота, так і просячи вийти на волю. Я тихо застогнала і притулилась до чоловіка ще сильніше.

— Ти… ти впевнена, що хочеш робити це саме тут, — прошепотів чоловік, повільно зупиняючи мої руки.

— Впевнена, — я трохи обурилась, — чому ти… Невже ти не хочеш?

— Ні-ні, звісно, я… — він прочистив горло, — просто це кухня і… 

— Ясно, — я розсміялась і вперлась головою до його оголених грудей, — і чому ж я раніше не подумала про це. Тут же твоя святиня. Навіть дихати криво не варто.

— Ти образилась, — Юліан важко видихнув і взяв мене за руки. — Обіцяю, я зроблю для тебе просто незабутній момент, але не тут. І ти не уявляєш, як сильно я хочу тебе… 

— Але робота це найголовніше, — я закотила очі і спочатку хотіла образитись. Та потім знову подумала про те, наскільки його справа важлива для Юліана. І як сильно важливий він для мене, то ж просто промовчала. Допомогла йому привести себе в порядок, поправила своє волосся і ми приступили до обговорення нового десерту.

І під час наших уже палких, на жаль, лише обговорень, Юліан відкрився для мене з абсолютно іншого боку. Так, в роботі кондитер був дуже зосереджений, чіткий та серйозний. Проте тут все це загострилось, ще й додалась примхливість, вибагливість і дуже неприємна манера переконувати. Ми тричі змінювали аркуш, бо на попередніх просто вже не було живого місця. В якийсь момент я вже починала сумніватися, чи варто взагалі мені брати в цьому участь.

— Ну ні, це не підходить, — Юліан відкинув від себе ручку та втомлено прикрив очі рукою, — полуниця і мʼята — занадто банально. Не може це бути основою.

— Але ж зараз літо, — я стукала своєю ручкою по столу, — такий свіжий смак… Я думаю, багато кому буде довподоби…

— В першу чергу подобатись має мені, — різко сказав кондитер, — ще жоден мій десерт не провалився, коли я керувався саме цим критерієм. Я не женуся за літом, популярністю чи… свіжістю. Це має бути щось особливе, проте таке, що зрозуміє кожен. І захоче за цим повернутися.

— То ж тобі не подобається мʼята? — я схрестила руки на грудях, — бо її в тебе практично немає ні в якому рецепті.

— Мʼята гірчить, — по-діловому сказав Юліан, — і це псує смак практично всього, з чим контактує. Мені не подобається.

— Ох… — я теж відкинула свою ручку, — мабуть, це таки була погана ідея… Краще, коли ти всі свої шедеври створюєш сам.

— Вибач, я не… не хочу применшити твою роботу, — він розвернувся до мене і провів пальцями по моїх колінах. Не буду казати, які емоції це викликало, та я намагалась стримуватись. — Я просто давно не розробляв нові рецепти отак з нуля. Завжди вже були якісь напрацювання.

— А може, це якраз твоє професійне випробування? — я посміхнулась і поклала долоню на його щоку, — врешті трохи відпустити контроль і довіритись ще комусь. Довіритись… мені?

Юліан уважно дивився мені в очі, а потім повернув голову, поцілувавши мою долоню. Це був дуже милий і  ніжний жест, який змусив мене посміхнутися. А всередині заклубочилось таке приємне тепло, що так і хотіло вирватись назовні. То ж я не стрималась і просто обійняла Юліана. Він же зробив те ж саме, притулившись обличчям до моєї шиї. На якусь мить запанувала абсолютна тиша. Я заплющила очі і просто насолоджувалась нашою такою теплою та ніжною близькістю. В той момент не хотілося нічого… Не хвилювали жодні десерти, успіх, кондитерська, плани. Я просто була поряд з коханим чоловіком, який тепер був для мене значно більшим, ніж я взагалі могла собі уявити. 
Пізніше все-таки ми змогли дійти згоди і таки вигадали ідеальний рецепт. Хоча я вважала, що йому все ж трохи чогось бракує. І після такого насиченого дня хотілося просто лягти в ліжко та відключитися. Проте Юліан відверто здивував мене і запропонував повечеряти разом. Звісно ж я одразу погодилась і це був надзвичайно приємний вечір. І врешті додому ми прийшли разом. Кондитер погодився заночувати у мене, а я не стрималась і почала стрибати від щастя. Це його добряче повеселило, але потім я вирішила показати всю свою серйозність. То ж ми нарешті дізнались одне одного максимально близько. Це була дуже особлива і хаилююча ніч. Вперше я відчувала такий трепет під час близькості, проте Юліан зробив усе так, щоб весь час я почувала себе особливою. У мене навіть проступили сльози на очах від усвідомлення свого щастя, проте я непомітно їх витерла, щоб не показувати йому зараз таку свою слабкість. І сьогодні я засинала найсолодшим сном на грудях чоловіка, що став для мене усім світом. 
Минуло близько тижня після нашого спільного складаня рецепту, проте десерт ще досі не був приготований для затвердження. Юліану постійно було щось не так і ми змінили вже декілька інгрідієнтів. Я прибирала вдома і випадково скинула з полиці коробку з фотографіями. На якийсь час поринула у ностальгію і згадала свою бабусю. Мене наче осінило, адже там було фото з Різдва, коли бабуся робила найсмачніші пампушки з трояндовим варенням. І я зрозуміла, що ось воно! Той самий особливий смак, який вишуканий, але зрозумілий. Відразу ж схопила телефон і почала дзвонити до Юліана, але абонент був недоступний. Я знала, що сьогодні він працює, то ж кинула все і побігла в кондитерську, щоб поділитися своєю геніальною ідеєю. 
Ще був не час щоб зачинятися, проте персоналу в приміщенні вже не було. Я здивувалась, проте і зраділа, адже тоді нам точно ніхто не буде заважати. Підійшовши ближче до кабінету кондитера, помітила, що двері не зачинені до кінця. Хотілось увірватись та зробити сюрприз, але я зупинила себе в моменті, коли почула зайвий голос. Жіночий голос. Обережно підійшовши ближче, зазирнула в щілину. В кабінеті був Юліан і, здається, та його наречена… Вони стояли і розмовляли, але крізь ті привідкриті двері було видно дуже погано. Але навіть вони не приховали того, що було далі… Юліан поклав свою руку на її щоку… Та дівчина засміялась і запустила свої пальці під його піджак. За мить вони опинились максимально близько і були за крок до поцілунку. Я прикрила рот рукою та швидко притулилась до стіни. Сльози текли рікою, а я, здається, почала задихатись. Хтось підійшов до дверей і я максимально затамувала подих, але двері просто зачинили повністю. Десь три секунди я стояла в ступорі, а потім просто сповзла по стіні. Який же брехун… Наглий… Підлий… Зрадник і брехун…