— Якщо сьогодні не розіб'ю ніс на льоду, то буду вважати, що все обійшлося! — кивнула я та скривилася, роблячи черговий ковток нестерпного напою. — Може, мені не варто нікуди їхати?
— Як сама вирішиш! — Єгор чаклував біля плити. Я сиділа за столом, відпиваючи ковток за ковтком міцну чорну каву без цукру. Чашка порожніла повільно, в роті залишався гіркий присмак, але це було єдине, що могло привести мене в стан, наближений до нормального. Влаштовувати пиятику за тиждень до чемпіонату, навіть якщо це власне свято — дурнувата ідея.
— Ти як? — співчутливо запитав Єгор, який за вчорашні посиденьки вирішив мене не вичитувати. Десь всередині я відчувала, що він навіть радів моєму возз'єднанню з дівчатками.
Споруджуючи сніданок, а я, закутавшись в його безрозмірну футболку, кидала на нього задумливі погляди. Вночі, коли ми повернулися, просто прийняли по черзі душ і лягли спати разом, але зараз був настрій довести справу до логічного завершення.
— Тобто ти не будеш мене зупиняти? — я піднялася з місця, підійшла до хлопця та грайливо провела пальцями уздовж його хребта. Почула, як він затримав дихання на кілька секунд, побачила, як міцніше стиснув пальцями ручку дерев'яної лопатки, якою помішував овочі, що смажилися на пательні.
— Зупиняти не буду, — він вимкнув плиту і повільно повернувся до мене обличчям. Я дивилася в його очі, закусивши нижню губу в передчутті, і дихала так глибоко, що груди здіймалися сильніше звичайного. Потягнулася поцілувати Єгора, і він, підхопивши на руки, відніс мене назад в спальню, — але можу трохи затримати.
***
До Льодового я приїхала на таксі з запізненням хвилин у десять, але штраф, зазначений за контрактом, мене мало хвилював. Мене взагалі мало що хвилювало після спільного ранку з Бєляєвим, але, побачивши швидку допомогу та декілька поліцейських машин біля спорткомплексу, стало недобре.
Дівчата стояли, сбившись у купку, та розмовляли з чоловіком у штатному. Поряд з ними, витираючи сльози, щось не надто рішуче розповідала наша давня знайома з адміністративного відділу.
— Що відбувається? — наблизившись, запитала я й розгублено подивилася на офіцера поліції, що опитував фігуристок та час від часу робив позначки у блокноті. Рита схлипнула і перша кинулася мене обіймати.
— Ти не уявляєш, у що ми вляпались! — у дівчини з моєю появою остаточно здали нерви. — Жарову забрала швидка! У неї серце не витримало!
— Вибачте, ми вже розповіли все, що нам відомо, — Аліна не розгубилася, розуміючи, що Риту потрібно привести до тями, — якщо ви не заперечуєте, я попрошу для неї заспокійливого!
Я втомлено потерла очі, намагаючись зрозуміти, що відбувається, але голова нічого не міркувала. Все було як в тумані. Тільки почуття розслабленості поспішно покидало тіло, змінюючись хвилюючою напругою.
— Дізнайся, в яку лікарню відвезли Жарову, потрібно повідомити Ілоні! — крикнула я в спину Аліні. “Та Єгору”, — додала вже подумки.
— Наскільки близько ви знайомі з Жарової? — звернувся до мене поліцейський, вирішивши, що у мене можуть бути відомості відмінні від інших фігуристок, але я лише знизала плечима.
— В принципі, як і всі інші! — я зітхнула, не розуміючи, чому раптом у Ніни Ігорівни стався напад. — Останні кілька тижнів на прохання мого колишнього тренера вона особисто готувала мене до чемпіонату, тому я проводила з нею багато часу. І до того, ж я зустрічаюся з її онуком.
— Це вже цікаво! — стримано кивнув чоловік, відзначаючи мої свідчення.
— А ви можете, пояснити, що взагалі сталося? — прозвучало грубувато, але я вже втомилася перебувати в невіданні. — Можливо, я зможу допомогти, якщо буду розуміти, що саме вам потрібно!
— У нас в розробці знаходиться спонсор спортивного комплексу, який використовував його для відмивання грошей! За деякими відомостями створення команди з синхронного катання було використано, щоб провести через комплекс додаткові фінансові потоки… На вашу думку, Жарова могла бути причетна до цього?
— Та ви що! — я щиро обурилася. — Ніколи в це не повірю! Вибачте, все ж мені нічого вам розповісти!
Я підійшла до дівчаток, які вмостилися просто на східцях й намагалися прийти до тями.
— До речі, — Аліна вивудити з сумки ключі від моєї квартири, — добре, хоч згадала!
— Оце дуже вчасно! — спробувала посміхнутися, але вийшло не дуже весело. — Може перемістимося до мене?
Сяк-так забравши речі з роздягальні, бо моя форма та ковзани вже давно зберігалися у шафці, і всіх докупи, ми почалапали до мене додому. Розвалилися в вітальні і не знайшли слів — обговорювати те, що трапилося, на хотілося, але поступово розмова все ж зав'язалася.
— Аби ти тільки бачила, у що перетворився каток, — похитала головою Ліля, — коли у всьому комплексі відключили електрику, лід почав танути — там води по щиколотку. Я встигла туди зазирнути перед тим, як все почалося! А потім нагрянула поліція, Жаровій висунули звинувачення, і у неї моментально ноги підкосилися…
— Все, як в кіно! Тільки в житті набагато страшніше! — схлипнула вразлива Рита, яка навіть після ліків ніяк не могла заспокоїтися.
— Гаразд, Жаровій ми навряд чи зможемо чимось допомогти, якщо вона не винна — розберуться і відстануть від неї! — слова Лізи прозвучали дещо цинічно, але вона ніби озвучила мої думки. — Краще подумати, що ми з вами будемо робити! Де готуватися до чемпіонату? А деяким, — вона глянула в мою сторону, — ще й треба знайти з ким...
#2718 в Любовні романи
#1313 в Сучасний любовний роман
#290 в Молодіжна проза
Відредаговано: 25.05.2020