Глава 27

Як тільки ми дісталися ковзанки, за нами в супроводі спонсора з'явилася Ніна Ігорівна. Худорлявий чоловік міцно вчепився в її руку і буквально силоміць притягнув, щоб скомандувала йти до імпровізованої гримерки. Його обличчя прикрашала єхидна посмішка переможця, яка означала, що тренування на сьогодні зовсім скасовується, жодна з нас на лід не повернеться. Хоча ще в коридорі було вочевидь, що уникнути долі фотомоделей нам на вдасться, просто хотілося трохи його позлити, показати, що ми - не вівці, яких можна гнати, куди заманеться.

- А тепер ігри скінчилися! Кроком руш наверх! - рикнув на нас розлючений Чахлик, потираючи високого лоба з залисинами, поки Жарова мовчазно окинула всіх суворим поглядом. Нічого вона тут не вирішує, нам давно варто було це зрозуміти. Підливати масла у вогонь ніхто не став, вистачить з нас на сьогодні акцій протесту. Я лише ледь помітно похитала головою, дивуючись: вчора повідомили, що замість "землі" будемо додатково займатися програмою, а тепер взагалі нічого. Цей дурисвіт знає щось про спортивну дисципліну? Хоча, чого можна очікувати від такого: де він, а де спорт…

Наверх ми піднімалися мовчки, навіть не здогадуючись, що нас чекає.

- Через годину приїде фотограф, вони повинні бути готові, - спонсор дав останні вказівки перукарям і візажистам і покинув зал, переставши дратувати своєю присутністю. Десь збоку полегшено видихнула стривожена Рита. Жарова оглянула зал, який перетворили на філію салону краси, та пішла за спонсором, знов не сказавши нам на слова.

- О, хтось сьогодні буде в образі хокейних "групі", - не соромлячись присутніх, Ліля пройшла вперед, перша схопила з рейла вішалку й приклала коротку яскраво-синю сукню до тіла, милуючись відображенням у величезному, на всю стіну дзеркалі. - Мені одній хочеться нарізати з поліетиленових пакетів помпони і вигадати кілька кричалок про наших "Вовків"? - дівчина посміхнулася і окреслили пальцями вільної руки вишиту на грудях морду вовка - емблему нашої команди. І коли тільки я встигла стати фанаткою хокею? Ми завмерли навколо неї, з подивом роздивляючись цей типовий наряд дівчаток-черлідерш з американських фільмів. Фантазії під час створення цього "шедевру" авторкам вочевидь забракло, а ось мої підозри підтвердилися - ми всього лише група підтримки, розвага для тих, хто прийде подивитися гру. Не буде ніякого запрошення на Гран-Прі, нічого не буде.

- Ой, дивіться, а вони різні! - Хворостіна потягнулася до наступної вішалки, де виявила комплект з топіка та короткої спіднички з ідентичної тканини. - Буде мій! Я цього літа зробила пірсинг в пупку, хоч десь покажу!

Я ледь чутно хмикнула і закотила очі до стелі, але мої думки озвучила білявка, яка не змогла втриматися від шпильки на адресу Лізи.

- Ну, коли показати більше нема чого…

- Обережно! Приберіть всі пляшки із зони досяжності! - Аліна не дала їх завершити речення, підхопила зародження перепалки та звела її нанівець влучним жартом. Ні про яке продовження бойових дій не могло бути й мови - нас розірвало. Реготали щиро, від душі, не звертаючи уваги на розгублені погляди персоналу. Те, що про бійку знали лише ми вп'ятьох, робило іронічне висловлювання ще кумеднішим. Було в тій бійці, щось більше, ніж агресія чи образа. Це стало секретом, який нас зблизив. Не стримувалася навіть Ліза, її долоні інстинктивно потяглися, щоб закрити обличчя - за витівку в роздягальні дівчині, мабуть, було ніяково.

- Гаразд, давайте починати, - давши собі трохи часу, щоб заспокоїтися, я з останніх сил змусила себе зібратися, - планую трохи позайматися після всього!

Спокуса піддатися і влаштувати незапланований вихідний була велика, але я не забувала про кінцеву мету - золоту медаль за фотосесію мені ніхто не видасть.

- Ні, мене після всього ні на лід, ні на стадіон ніхто не зажене, - Ліля категорично похитала головою, дивуючись моїй впертості. - Не розумію, навіщо воно тобі взагалі треба? - запитала вона, сідаючи на вільний стілець та стягуючи з себе спортивні лосини. Нам роздали вбрання і наказали швидко переодягатися. Виявилося, що вибрати собі наряд ніхто не зможе: кожен костюм був пошитий за особистими мірками та позначений ярликом з прізвищем. Мені дісталася та сама коротесенька спідничка, яка взагалі ледь що прикривала - одна назва.

- Сезон тільки почався! Не розумію, чому ви так розслабилися! - наслідуючи приклад білявки, я почала роздягатися, штовхаючи мотиваційну промову. - Не забувайте, що через кілька місяців все це скінчиться. Не знаю, як ви, а я не хочу потім сидіти біля розбитого корита і скиглити, що пропускаю Європу! - мої слова знайшла відгук в очах Рити, бачила, як вона розуміюче дивиться на мене і киває. Аліна теж вирішила мене підтримати й визвалася після завершення всього піти на стадіон.

За годину нам майже встигли зробити зачіски та яскравий макіяж - вперше ми не будемо на камері блідими, як смерть. Не встигла я про це подумати, як до залу увірвався Сашко.

- Скучили за мною? - примружившись, посміхнувся рудий і почав без дозволу знімати нашу підготовку. - Розповідайте, що сьогодні буде?

- А якби ми тут переодягалися? - обурилася Рита, кинувши в хлопця перше, що потрапило їй під руку - свій носок.

- Тоді переглядів було б значно більше! - хокеїст, сміючись, спритно ухилився від снаряда. - Хоча я і так дивуюся з того, скільки людей стежать за тим, що у нас відбувається! Всі так переживали в коментарях за те, що Уляні вчора стало погано! Посміхнися сюди, скажи нашим підписникам, що ти жива! - він тицьнув камерою прямо мені в обличчя, намагаючись взяти великий план, і я з несподіванки злякано відсахнулася.