Глава 25

Після ранкового командного тренування ми з Жаровою залишилися наодинці. Я ще не придумала, як буду пояснювати іншим, чому вона особисто зі мною працює, тому зробила вигляд, що затрималась з розтяжкою. Втомлені і змучені дівчатка поповзли в роздягальню, навіть не звернувши увагу на те, що я залишаюся. Це було мені на руку.

Я не хотіла псувати між нами стосунки, що ледь встигли налагодитися, але ні на секунду не забувала, що кожна з них - моя запекла конкурентка. Через три тижні в нашій дитячій грі з синхронним катанням настане перерва, і я збираюся зробити все, що від мене залежить, щоб здобути місце на чемпіонат Європи. Кому дістанеться друге - не так вже й важливо, але я щиро зрадію, якщо поруч зі мною буде Аліна.

Зробивши кілька ковтків води з пляшки, я дочекалася, доки тренер подасть мені знак та виїхала на середину ковзанки - з цієї точки починалась моя коротка програма, яку я збиралася знов презентувати на змаганнях.

Міцно заплющила повіки, на кілька секунд занурюючись в темряву. Зробила глибокий вдих, налаштовуючись, і почула перші ноти своєї пісні. В голові не було жодної зайвої думки - дві хвилини п'ятдесят секунд чистого польоту над льодом. Тіло знало, як і куди йому рухатися, де повертати, нахилятися, коли взмахнути рукою, коли відірвати від льоду ногу. Я любила вибирати найсумніші композиції і кататися під них так, ніби це мій останній раз. Так і зараз. Роблячи захід на останній каскад стрибків, я побачила, що Ніна Ігорівна просльозилася. Для дівчинки, яка ніколи не кохала, я надто добре відігравала почуття. Другий стрибок в зв'язці вийшов не так вдало, як потрійний "тулуп", і я полетіла вниз, з силою вдаряючись об лід. Вставати не хотілося: відчутно нило коліно, яким я не слабо приклалася, і давала про себе знати стара травма. Якби я не відволіклася на реакцію тренера, можливо, встигла б згрупуватися, але краще взагалі обійтися без падінь.

- Жива? - коротко спитала Жарова, зробивши кілька кроків в мою сторону, і я почала підніматися. - Головою по сторонам крутити не треба! Не найважчий стрибок в твоєму арсеналі! Готова? Давай знову з каскаду!

Розізлилася на себе за те, що вирішила підглянути за реакцією тренера і розпласталася на льоду "зірочкою". Емоція послужила хорошим паливом, і я змогла закінчити програму без найменшої похибки. Обернулася на тренера, але вона несхвально хитала головою, вганяючи мене в ступор. Що я зробила не так?

- Крихітка, я скажу це один раз і більше не повторю, не дозволь нікому зіпсувати тобі цей сезон! Навіть, мені. Забудь, про "один за всіх і всі за одного". Ти б'єшся за саму себе! Зрозуміла?! У цю програму ми додамо твій "аксель". І якщо працюватимеш, так само як в міжсезоння, у січні візьмеш "золото" на Європі! - ця полум'яна промова збила мене з пантелику. Чому Ніна Ігорівна може зіпсувати мені сезон? Що вона мала на увазі? Але я не наважилася поставити жодне з цікавивших мене запитаннь і лише кивнула, перейнявшись останніми словами жінки. Так, це однозначно буде мій сезон!

Сяк-так добравшись до занять, я потрапила на пару, яку вела Бондаренко-старша і розслаблено видихнула - на цій лекції мені нічого не загрожувало. Жінка перевела на мене погляд, коли я з запізненням вповзала в аудиторію, де зібрався весь потік, і ледь помітно кивнула. Жодного блату мені не світило, але все одно відчуття було приємним. Катерина Сергіївна котрий тиждень поспіль реабілітувала в наших очах фінансовий менеджмент після пар з її попередником. Було прикро, що предмет ведуть кардинально різні викладачі: її ми обожнювали, а от нелюда, який вів практичні заняття, не мені одній хотілося піймати в темному провулку.

Я навіть не помітила, як у черговому дзвінку батькові, почала її розхвалювати.

- Щось не пригадую, щоб хтось, крім Ірини викликав у тебе стільки позитивних емоцій! - жартівливо прокоментував моє тимчасове божевілля батько.

- Мене це і саму дивує! - усміхнулася я, роблячи паузу. В якийсь момент здалося, ніби я намагаюся посватати її на місце павучихи, хоча така думка до мене в голову приходила неодноразово. Ось тільки він занадто далеко, щоб піддатися моєму впливу. - А у тебе як справи? - запитала я, щоб змінити тему. На відстані ми з батьком були практично кращими друзями, не вистачало сил дивуватися тому, який він цікавий співрозмовник і скільки у нас спільного. Не розумію, як могла не помічати цього стільки років поспіль.

- Як зазвичай! Працюю цілими днями…

- Твоя Мері ще не втекла? - усміхнулася я, розуміючи, що молода наречена обов'язково повинна вимагати його підвищеної уваги, але у цього чоловіка в голові тільки власна справа. - Чи змирилася з твоїм графіком і готується бути дружиною декабриста?

У трубці почулося приречене напівзітхання, яке я не змогла розібрати, але зрозуміла, що зачепила за болюче. Отже, у стосунках цієї солодкої парочки все не так гладко. Білявка мені відверто не сподобалася, тому я не сильно засмучусь, якщо все розвалиться без мого втручання.

- У мене занадто багато грошей, щоб від мене втікати! - заявив він, натякаючи на жадібність його обраниці. І я, сміючись, почала роздавати поради, як швидко позбутися від дівчини. Остаточно переконавшись у тому, що під вінець вона холостяка Корольова не затягне, я відчула небувалу легкість у всьому тілі. Заплющила очі, уявляючи, що з дня на день отримаю повідомлення від Зіни, яка не допомагала новій господині розбирати речі, але із задоволенням допоможе їх зібрати. - - Тільки тебе це не зупинило!

- Зате ми вперше почали по-людськи спілкуватися. У всьому свої плюси! - посміхнулася я. - До речі, через три тижні ти приїдеш на мене подивитися?