Глава 18

- Чому ми не можемо просто віддати їм наші медичні карти? Там же все ідентично! - мене розпирало від злості на бюрократичну систему і людей, які не хочуть йти на поступки. Я спеціально бігала за картою в медпункт спорткомплексу, як тільки прочитала в чаті, що сьогодні замість другої пари ми йдемо на медогляд. Я і картку Бєляєва прихопила, щоб хоч якось заговорити з ним після вчорашнього - а виявилося все дарма. Бридка дамочка-терапевт не дала і слова сказати, поставила в загальну чергу.

- Спокійно, маленький Чорнобиль, ось-ось вибухнеш! - це був прорив - Єгор перший зі мною заговорив, але я була так роздратована, що зірвалася на нього.

- Сподіваюся, тебе першого розмаже ударно хвилею! - буркнула у відповідь в пориві емоцій і тут же пошкодувала. Тільки визнати це не наважилася. Хто ж буде відразу в своїх помилках каятися.

- Тобто допомога тобі не потрібна? - інтригуюче уточнив хлопець, і я недовірливо фиркнула у відповідь yf його зухвалість. Він тут практично такий же новачок, як і я. З чого раптом йому щось знати?

- Яка? Запропонуєш зайняти мені місце в черзі до стоматолога? - закотила очі, хитаючи головою. Ніби відігравалася за те, що вчора він мене ображав своєю тотальною байдужістю.

- Ідея непогана, але ні... - зітхнув Бєляєв, ніби здогадавшись, що у мене емоції зашкалюють для нормального діалогу. Хлопець міцно стиснув мої передпліччя і повернув до себе, змушуючи здригнутися. Його обличчя тепер було так близько, що я завмерла, затамувавши подих. Ні, він на мене не злиться - по очах бачу. У цей момент я просто мріяла дізнатися, як він цілується, але цілий коридор свідків не давав потурати божевільним бажанням. - Я просто знаю, кому потрібно дати грошей, щоб результати з спорткомлексу зарахували і поставили все друку, - тихо прошепотів хлопець, розуміючи, що своїми діями і так привернув увагу до нас. Або це я так з криками перестаралася? Зітхнула, не бажаючи розлучатися з кровно заробленими, але з іншого боку краще так, ніж померти в цьому натовпі. До того ж, я досі не встигла поговорити з Оленою - краще витрачу пару на це, ніж на бездумне просиджування в коридорі. Дівчина, завдяки щасливому випадку, медогляд пройшла з іншим факультетом минулого тижня, тож зараз самовіддано чекала на мене в їдальні.

Єгор не стримався і доторкнувся до мого обличчя, кінчики пальців ніжно окреслили лінію вилиці, а потім він заправив кілька пасм за вушко. Коли-небудь поруч з ним я точно задихнусь. Серце калатало, як шалене, і я навіть не встигла ні про що подумати - розум затуманився. І лише питання шатена змусило мене перелякано зойкнути та відступити на крок.

- Звідки у тебе подряпина? - він моментально скоротив відстань, яку я намагалася зберегти, і повернув руки на звичне місце - мої передпліччя. Я не хотіла розповідати, не хотіла вплутувати його у все це, але, напевно, немає у мене іншого вибору. Він просто так не відчепиться, не забуде про те, що побачив, та й мені потрібна його допомога. Я занадто розгублена і не знаю, як впоратися з усім, що навалилося, самостійно. - Ти довго будеш мовчати? - він ніколи не кричав. Завжди спокійний, впевнений тон, розсудливі питання, що показують наскільки він вищий за паніку - лише очі, що горять від сказу, видають його справжні почуття. Здається, я починаю розуміти його і мені це страшенно подобається.

- Це випадковість! - пробелькотіла у відповідь, в одну секунду розгубивши весь бойовий настрій. Мені так хочеться побути слабкою, хоча б поруч з ним, але я, здається, не знаю, як це.

- Спочатку ти просто так плачеш, тепер у тебе подряпина на пів обличчя... Випадково! - він роздратовано копіює мій тон. - Я не заслужив твоєї довіри? Давай сюди свою карту! І тільки спробуй зрушити з місця до мого повернення! - слухняно простягаю йому тонкий зошит з білою обкладинкою і проводжаю поглядом спину, яка ховається в реєстратурі. Єгор повертається хвилин через десять і киває мені в бік виходу - наш медогляд на сьогодні закінчено.

Олена, помітивши нас біля входу, махає рукою, намагаючись привернути нашу увагу. Я тут же прямую до дівчини, але Єгор зупиняє мене і, обійнявши за плечі, підштовхує до стійок з їжею:

- Впевнений, ти не поснідала!

- Коли ти встиг мене так добре вивчити? - кошуся на нього підозріло, тому що дійсно пропустила ранковий прийом їжі, тож зараз відмовити не змогла би при всьому бажанні. Мене лякає те, як багато він знає про мене, хоча минуло лише кілька днів - наскрізь бачить або думки читає.

- Не повіриш, але мене і самого це лякає! - він дружньо посміхається, як ні в чому не бувало, і грайливо підморгує, вручаючи мені пластикову тацю в руки, поки я розгублено тупцюю на одному місці і створюю натовп.

За столом розповідаю все в подробицях, починаючи з самого початку - подій на полі, про які Олена не в курсі. Дівчина сидить з відкритим від шоку ротом, а Єгор, зціпивши зуби, намагається погнути вилку, вчепившись в неї мертвою хваткою і завдаючи собі біль. Інстинктивно тягнуся до нього і накриваю чоловічий кулак своєю долонею, погладжую, намагаючись розтиснути його без будь-якого тиску. Єгор піддається моєму впливу, вилка глухо падає на пластик, а хлопець, не соромлячись присутності одногрупниці, переплітає наші пальці.

Бойове поранення я отримала, коли проривала оборону кущів - вони просто так не дали пробитися крізь їх тісні ряди. Помітила кров я аж на наступний ранок, тобто сьогодні. Вночі в організмі так бушував адреналін, що болі я не відчувала, він заглушив все. Олена ж, прислухавшись до моєї поради, сказала хлопцям, що захворіла, а я терміново виїхала до бабусі, у якої теж щось негаразд зі здоров'ям.