Глава 15

Бігати я любила: і затяжні кроси, і короткі дистанції на швидкість давалися мені на подив легко -  якби не склалося з фігурним катанням, то подалася би в атлетику. Здатності проявилися на уроках фізкультури, а після не раз доводилося захищати честь класу і школи на змаганнях. Регулярні пробіжки в моєму житті стали необхідністю, коли зрозуміла, що це заспокоює нерви, які розійшлися після чергової суперечки з батьком. Сьогодні досвідченим шляхом з'ясувала, що й від гормонів, які грають у підлітків, попускає теж - наприкінці третього кілометра Бєляєв вже не здавався мені Богом, що зійшов з небес, хоча всю дистанцію ми подолали пліч-о-пліч.

Так, він дійсно гарний, так, благородно захищає мене від здичавілих самців, так, підвіз, щоб я не спізнилася, але це ж не привід в нього закохуватися на третій день знайомства. Сімнадцять років жила без стосунків, і тут якось три місяці потерплю. Звісно, я не була впевнена, що хтось буде ретельно стежити за тим, як ми дотримуємося умов контракту, але з іншого боку - надто багато всього поставлено на кін, щоб так безглуздо ризикувати. До того ж, Бєляєв дуже точно зауважив, що нічого мені не пропонував, та особливого завзяття не проявляв, намагаючись зі мною зблизитися. У мене взагалі є більш важливі речі, щоб про них думати, ніж хитре примруження горіхових очей, коли він намагається мене підколоти, чи вени, що трохи помітно виділяються на міцних руках. Які наприклад? Та усі!

Ймовірно я доволі подихала свіжим повітрям й порухалася, щоб кислород дійшов до мозку та увімкнув злощасний орган, який відмовлявся працювати, коли я торкалася Єгора. До мене повернулася розважливість та тверезий погляд на речі - і знаєте що? Я була знов розлючена на себе. Втім, як завжди, нічого нового.

Нашим тренером виявився третій член журі на відбіркових - здоровенний чоловік, на тлі якого навіть бугай Макаров виглядав не так вже страхітливо.

- А зараз стометрівка на швидкість! - Віктор Євгенович, чоловік років тридцяти з коротким йоржиком темного, майже чорного волосся в передчутті видовища подарував нам привабливу білозубу посмішку, але вона не врятувала його від неприязних поглядів. - Останні в рейтингу будуть покарані, але я ще не придумав як! - весело додав тренер, який вирішив влаштувати нам каторгу жорсткішу за Жаровську. Таке відчуття, що вони змагалися, хто більше прокльонів на свою адресу назбирає за тиждень, а потім тільки ними і харчувалися, щоб підтримувати енергію й вигадувати для нас нові катування.

- Вже готова прийняти справедливе покарання? - Макаров наплював на наполегливе попередження капітана не підходити до мене близько й, навіть не соромлячись присутності тренера, спробував вдруге принизити і мене особисто, і всіх фігуристок. - Це вам не голими дупами на льоду крутити, - мені так набридло його слухати, що я зробила півколо головою, розминаючи шию.

- А ти настільки в собі впевнений? - хмикнула я, збираючись зробити найбільшу дурницю, на яку тільки здатна. - Перевіримо?

- У нас тут не війна статей, - мляво спробував зупинити наше протистояння тренер, - у вас час нормативу різний, дівчатка змагаються між собою, - я здивувалася, що кричати не почав, що ми стоїмо й балакаємо, замість того, щоб шикуватися біля лінії старту.

- Я згодна на чоловічий норматив, взагалі неважливо, - похитала головою, розуміючи, що час не грає ролі, головне - випередити цього зарозумілого мудака. - Ви ж нам дозволите? Один на один? - з усіх боків почали лунати вигуки хлопців, які підбивали тренера погодитися на експеримент - подивитися на шоу хотілося всім й сам Вітьок не став винятком, пожував нижню губу й кивнув, даючи благословення.

- Ти пошкодуєш, що вирішила зв'язатися зі мною! - Макаров навис наді мною скелею і зловісно посміхнувся. - Переможець придумує покарання для того, хто програв! Готуйся! - я знала, що він недооцінює мене, враховуючи, що всі три кілометри кросу я пасла задніх, але зараз це було на руку, бо я збиралася обставити його по повній, так щоб пацани глузували з нього ще довгий час.

- Хоча чого вже там, Ліза… - обернулася до своєї заклятої подружки, яка нечесно залишалася осторонь. Дівчина зустрілася зі мною поглядом, округливши очі від подиву - зараз я готова була забути про всі наші розбіжності - мені потрібна була її допомога, щоб принизити хлопця. - Складеш нам компанію? - не знаю, як так склалося, але вона теж дуже вдало здавала нормативи з атлетики в школі, випереджаючи всіх хлопців.

- Я? - перелякано перепитала вона, зображуючи святу невинність в рожевих лосинах, але я вже бачила чортенят, які матеріалізувалися не на одному, а відразу на обох її плечах. - Якщо раптом ми перші, йому по покаранню від кожної? - почувши її слова, Макаров реготав.

- Хоч по два! - безпечно кинув він у відповідь й покрокував до білої лінії.

Хлопці почали розбрідатися по дистанції, хтось пішов до фінішу, щоб чітко бачити, хто з нас зробить перший крок за межу. Прямуючи до позначки в сто метрів, повз пройшов Бєляєв, якого я не заразила своїм азартом. Він несхвально похитав головою і прошепотів одними губами: "Сподіваюся, ти знаєш, що робиш!" Я скорчила йому гримасу і махнула рукою - нехай провалює з дороги й не заважає. Все одно зроблю по своєму, бо не збираюся терпіти вічне кепкування з боку Макара, а Хворостіна мені в цьому допоможе.

- Що ти зі мною робиш, Корольова! Готова порвати його, як Тузік грілку! Але нам обов'язково грати чесно? - запитала дівчина, розмірковуючи, яку підлість підготувати для ворога. - Шкода, що зв'язати шнурки йому не встигнемо... Ось це був би прикол!