Глава 14

Я сиділа в роздягальні з таким видом, що ніхто не наважився ставити мені питання знову - розуміли, що небезпечно для здоров'я. Ліля, щось мелодійно муркотячи собі під ніс, поправляла макіяж, дивлячись в маленьке дзеркальце. За останні дні я ні разу не бачила, щоб хтось переживав з приводу зовнішнього вигляду на тренуваннях, а тут раптом раз - і губи помадою підводить. Підозріло!

- З нафарбованими губами краще крос бігати чи що? - спробувала легенько підколоти дівчину, щоб обережно вивідати, що відбувається. Вона подивилася на мене співчутливо, навіть головою похитала.

- Ти ж не знаєш, напевно, але "земля" у нас завжди разом з хокеїстами, - повідомила білявка, і я сіла назад на лавочку, з якої тільки встала. Оце так поворот! - Можу й тобі щось з косметики позичити! Мені не шкода! - розщедрилася дівчина, махнувши в сторону об'ємної косметички. - До речі, щодо Бєляєва... - я завмерла, чекаючи чогось неприємного - коли розмова заходила про Єгора, варто було бути на чеку. - Забирай його собі, я поза грою! Він ще рік тому мене відшив, не думаю, що є сенс чіплятися за нього! Настав час згадати, що у мене теж є гордість!

Я сиділа, не розуміючи, як реагувати. Вона сказала про це так спокійно, буденно, ще й при всіх, ніби віддала обридлу палетку тіней. Все-таки не варто недооцінювати Огнєву - мізки у неї на місці. Хоч і білявка. Тішило, що тепер залишилася тільки Ніка, що відкрито мене ненавидить. З рештою все начебто в нормі.

- Ти не забула, що у нас контракт? - я нагадала про пункт, який зобов'язує утриматися від стосунків. - І немає у мене нічого з Бєляєвим, просто так співпало, що ми вчимося в одній групі…

- Ти хоч себе не дури! - не втрималася Ліля, яка вирішила влаштувати моє особисте життя. Невже це її хитрість, щоб таким чином від мене позбутися?

- А ти заради кого так вирядилася? - на допомогу прийшла Аліна, яка весь цей час сиділа мовчки та прислухалася до нашої бесіди, щоб втрутитися у слушний момент. - Хтось вже потіснив Єгора в твоєму сердечку? Вічна любов не довго тривала?

- Та ні, - сумно відповіла дівчина, і мені чогось стало прикро за неї, чи це я так вдячна за те, що вона мене більше не вважає за ворога номер один, - просто потрібно бути завжди напоготові! Слухай, а у Єгора немає якогось симпатичного друга? - вона глянула на мене сумними очима, повними надії. - Дістали вже ці хокеїсти!

- Є один, з нами навчається! - бовкнула я, і тут же пошкодувала - тепер мене точно вплутають в якісь любовні схеми, від яких я все життя намагалася триматися подалі.

- Потім обговоримо! - дівчина задоволено поплескала мене по плечу, підтверджуючи, що я крупно влипла й так просто мені від неї не позбутися, та пішла в коридор перша. - Доганяйте, якщо не хочете бігати штрафні кола!

Виявилося, що за будівлею Льодового, знаходиться справжнісінький стадіон, де в теплу пору року і проходять тренування. Крім нас, одягнених у все своє, на лавочках, чекаючи тренера, розсілися більше двадцяти хлопців в однакових майках та шортах синього кольору з білим зображенням вовка.

Я очікувала, що зграя почне гудіти, коли ми наблизимося, але вони мене здивували - звикли до спільних тренувань, тож не звертали на нас особливої уваги. Хлопець, який сьогодні мав розмову з Єгором на парковці, обернувся і зробив кілька кроків нам назустріч. Його я запам'ятала погано, проте тепер мала приголомшливу можливість розгледіти кожну рису обличчя. Смак у Аліни був непоганий. Боковим зором помітила, як Бондаренко, що стояла поруч, міцно зціпила зуби. Обов'язково потім розпитаю її про все, що трапилося з колишнім, але, якщо судити про те, що Єгор хотів захистити мене від його уваги, то нічим хорошим їхні стосунки не закінчилися.

- Ось вона! Нова кров! - зверхньо окинувши мене поглядом, капітан кивнув, вітаючись. - Що ж, ласкаво просимо в зграю!

Я знала, що за нами зараз спостерігають всі, хто знаходиться на цьому стадіоні, кожен прислухається до цієї розмови капітана хокейної команди і новенької фігуристки, яку принизили, зробивши з амбіційної спортсменки просто однією з групи підтримки. Всі знали, що нас купили, щоб ми виступили під час чемпіонату, і я не здивуюся, якщо форма у нас буде в кольорах місцевого хокейного клубу, а ще попросять декілька разів прокатати програму на домашніх іграх, щоб підтримати гравців. Я стояла і не розуміла, що йому відповісти - не дякувати ж за гостинну зустріч.

- І тобі привіт, капітане! - стримано відповіла я, показати характер завжди встигну - тільки сваритися з кимось ще я не хотіла. З мене досить! Один хижий погляд Макарова з натовпу чого вартий!

- Денис, можно просто Ден, - представився він, посміхнувшись, й протягнув мені свою долоню. Намагався надолужити те, що не встиг сьогодні на парковці. І чомусь в цей момент мені до божевілля захотілося, щоб поруч опинився Бєляєв і врятував мене від цього павука, який намагався затягнути мене в свої тенета.

- Уляна, - кивнула я у відповідь і не витримала. Фліртувати з капітаном за спиною у Єгора, який за мене заступився, не буду. Розуміла, що цей Ден просто хоче насолити хлопцю, скориставшись мною, тому і підійшов при всіх. Може, навіть, встиг їм розповісти, що між нами з Бєляєвим щось є, а тут він - такий незрівнянний, що я повинна слиною зайтися. - Тобі, здається, сьогодні вже сказали, щоб ти тримав свої клешні при собі! - я мило посміхнулася, згладжуючи грубі слова. - Не витрачай на мене свого часу!

- Я ж тобі казав, що вона - норовлива сучка! Ще й яйця мені ледве не відбила! - поряд з Деном з’явився бугай Макаров, якого бачити я хотіла найменше зараз.