Глава 11

Вирушаючи на ранкове тренування, десь всередені себе я бажала, щоб на лід ми дійшли в повному складі. Нехай в колектив нас зібрали вимушено, але якщо вже й долати всі ці лиха, то пліч-о-пліч з найкращими. Хоч як би паплюжили нас Жарова, в її професійному баченні сумніватися я не мала права. Та й не було стовідсоткової впевненості, що на місце когось із дівчаток не прийде ще більш скажене стерво. До цих я хоч звикла за останні дні, навіть гадала, що знаю, чого можна очікувати. Тож  незважаючи на те, що команда залишала бажати кращого, я не хотіла нічого змінювати.

Кидаючи косі погляди на ці чотири похмурі обличчя в роздягальні, я навіть на секунду злякалася, що можу до них прив'язатися за декілька місяців більше, ніж хотілося б. Сиділи ми в гробовій тиші, але це не дратувало і не напружувало, навпаки, заспокоювало в якійсь мірі. Краще так, ніж лаятися як останні собаки. Я все одно не розуміла, про що з ними розмовляти, тільки відчувала, що починаю ловити хвилю загального настрою з позначкою “мінус”. Нервово прокашлялася: ще пару тижнів такими темпами у нас і цикли синхронізуються - будемо чверть місяця один одного пекельно ненавидіти.

- Хто готовий до чергової порції принижень? - зітхнула перед самим виходом на лід Ліля, побачивши як з іншого боку з’являється Ніночка у теплому спортивному костюмі синього кольору з жовтими смужками. Риторичне питання розтануло в повітрі, очікувано залишившись без відповіді.

Білявка вже не ставилася до мене так люто або відчула, що я не та об кого можна витирати ноги, або це мовчазна вдячність за вчорашню стичку з Макаровим, де я була на її боці. Як там кажуть, ворог мого ворога - мій друг? У нас складалася саме така ситуація.

За наступні дві години, проведені разом, ми не перекинулися і кількома словами - злі, скуйовджені, невиспані - всі мовчали і старанно навертали кола по ковзанці, намагаючись не попастися на якійсь технічній дрібниці. Нарватися на невдоволення тренера хотілося найменше, але уникнути цього все одно не вдалося нікому. Кожна отримала по шапці. Варто визнати, що цілком заслужено, але все одно нічого приємного в цьому не було. Я до таких методів не звикла, тому просто повторювала про себе, що це лише робота. Потрібно змиритися і пережити. На День Народження точно побажаю собі побільше терпіння.

- Ні, все-таки, Уляно, ти права! - засмучено похитала головою Рита, коли ми знову розсілися на лавках і, навіть не знявши ковзани, витягли ноги, що гуділи від навантаження. Я запитально підняла на неї очі, намагаючись зрозуміти, що саме вона має на увазі. Раз на те пішло, я дівчинка розважлива, майже завжди маю рацію. - Сьогодні ж куплю календар і почну викреслювати дні!

З усіх боків почулися вимучені смішки, і навіть я натягнуто посміхнулася, потискаючи плечима - засіб же робочий, перевірений часом. Перевдягатися я не поспішала, в університет сьогодні особливо не прагнула, але це був єдиний шлях швидко перемкнутися від того, що відбувається. До того ж, вчитися на обраній спеціальності вдома мені реально подобалося, я туди ходила не штани просиджувати. Але сьогодні… зовсім не той день. Ще й знову бачити нестерпне обличчя Ніки.

Не знаю, чому це сталося, але за останні дні у мене з'явилося дуже багато людей, яких я не переварювала. Неначе Всесвіт вирішив познущатися наді мною, порахувавши, що мало на мою русяву голову проблем.

- До речі, нам з тобою по дорозі, - повідомила Аліна, розповідаючи, що її університет знаходиться на сусідній станції метро. Вона, на відміну від мене, спізнюватися на другу пару не хотіла, тому квапила безбожно. - Я вчуся на хореографа в Академії мистецтв.

Я здивовано підняла брови, почувши це. Як дівчина поєднувала подібне навчання з професійним спортом для мене стало загадкою, проте тепер я чітко розуміла, звідки в неї ця лебедина грація та плавність ліній. Тож це однозначно грало їй на руку.

- Як я рада, що хоч мені нікуди не треба! - задоволено потяглася Ліза, розминаючи втомлені м'язи, і кожна з нас зиркнула на неї суворо. Звичайно, дівчина повернулася в Україну тільки заради збірної. Яка ще вища освіта? Вона і в школі-то підручники не особливо шанувала, вважаючи, що має більш пріоритетні справи, ніж навчання. - Так, що вчіться на здоров'я, а я додому спати! Після обіду побачимося! - у другій половині дня в нас заплановані знайомства ще з двома тренерами, бо сьогодні "земля", як ми називали між собою тренування в тренажерному залі або на вулиці, а ще класична хореографія, до якої я ставилася досить скептично з особистих причин. Плекала надію, що хоч там атмосфера буде не такою гнітючою, інакше я трьох місяців в цій філії Гестапо не протримаюся.

- Краще не біси! - не витримала цих хвастощів білявка, кидаючи на Хворостіну роздратований погляд. - Мені одній захотілося їй врізати по смаглявому личку? - але всі інші, і я в тому числі, підтримали її лише подумки, щоб не починати відкритий конфлікт. Я усміхнулася про себе: у обох навіть прізвища були пожежонебезпечні, не можна їх залишати наодинці.

- Ми пішли! - коротко попрощалася Аліна, ніби ставлячи перед фактом, і кивнула мені в бік виходу. Я попрямувала слідом, не маючи наміру затримуватися. Всередині виникло дивне відчуття, що я підкоряюся дівчині, але я швидко смикнула себе - мені, ніби теж треба в університет. Прошмигнули в тренерську, щоб віддати підписані документи, в яких добровільно погоджувалися на рабство, і поспішили до виходу.

- Трохи соромно в цьому зізнаватися, але мені все більше подобається сарказм Огнєвої, - коротко посміхнулася, коли ми спускалися в метро, змішуючись з натовпом. - Чи то тому, що у мене складні стосунки з Лізою…