Глава 9

Всі мої думки були тільки про одне - я спітніла, як грішниця в церкві. Навіть долоні після тренування були мокрі настільки, що коли стискала кулачки відчувала, які вони липкі. Жарова всі дві години не давала нам спуску, змушуючи відпрацьовувати елементи, які, мені здавалося, кожна тут може виконати навіть із зав'язаними очима. Якщо б за розкладом не було тренування у хокейної команди, вона б з радістю продовжила нас муштрувати. Товариство не всіх дівчаток було мені приємно, але потрібно віддати належне - рівень катання вони показували гідний. Навіть невпевнена в собі Рита на льоду перетворювалася на абсолютно іншу людину. Не зважаючи на це, Ніна Ігорівна знаходила до чого причепитися і змушувала після кожної найменшої помилки, яку я раніше навіть не помічала за собою, починати з самого початку знов і знов. Вперше за довгий час у мене на тренуванні запаморочилося у голові.

Всі були виснажені. Після закінчення заняття не було сил навіть розмовляти, не те, щоб сваритися одна з одною. Я ледве переставляла ноги, думаючи про те, скільки мужності знадобилося Ірині Володимирівні, щоб тренуватися у Жарової все дитинство - раніше я стовідсотково недооцінювала силу її характеру. Залізна леді.

Не встигли ми дістатися роздягальні, як дорогу знову перегородили хокеїсти - це вже ставало традицією, від якої не в захваті. Відразу побачила обличчя Макарова серед хлопців, і здивування минуло - куди ж без найголовнішого. Те, що він - ще той зайдиголова, мені розповіла Аліна під час короткої перерви. Чому ми обговорювали хокеїстів замість того, щоб скаржитися на витівки тренера, яка з перших хвилин ясно дала зрозуміти, що буде тримати нас в їжакових руковицях, я пояснити не могла. Жінки…

- Що тут у нас? Ангели Чарлі місцевого розливу? - подав голос один з них, і моя долоня подумки опустилася на обличчя. Гуморист.

- Ні, Тоталі спайс спешл едішн, - розсміявся Макаров, задоволений своїм жартом, а інші також зайшлися реготом, підтримуючи друга. Я раптом відчула, що стояти проти них, коли нас п'ятеро, якось морально легше, ніж одній. Нехай ми не подруги і навряд чи станемо, але загальний ворог завжди згуртовує. Першою сміливо подала голос Ліля.

- Вас двох частіше всіх по голові били чи що? - грубіянити дівчина вміла професійно, в цьому я переконалася на власному досвіді. Впевнена, що якби білявка не боялася вилетіти з команди, і на адресу Жарової відпустила б щось хамське після того, як та виставила нас повними нікчемами.

- Тобі жити набридло, шмакодявка білобриса? - вивести Макарова з себе не склало труднощів, він заводився з півоберта, показуючи, скільки всередині нього невитраченої агресії. Хокеїст зробив крок вперед, бажаючи налякати дівчину, але впертість в мені клацнула, і я теж ступила до нього назустріч, прикриваючи Огнєву плечем. Він, зупинившись, люто пропалював мене поглядом. - О, хто тут намалювався! Думаєш, раз у тебе захисник з'явився, то автоматично і дев'ять життів додалося? - Макар звернувся до мене, хижо посміхаючись, ніби випала слушна нагода завершити те, що почав вчора - я сама люб'язно йду йому до рук.

- У тебе якісь проблеми? - я занадто втомилася, щоб слухати ці незграбні підкати. Ми ж не в молодшій школі, щоб дівчаток за коси смикати, показуючи свої почуття. - Я, здається, минулого разу прямо сказала, у мене за гороскопом несумісність з бовдурами! 

Не встиг він відкрити рот, щоб поставити мене на місце, як за спинами хлопців з'явився привабливий, чоловік в літах. За свистком, що висів на його грудях - відразу зрозуміло, тренер. При його появі хоккеїсти приосанился й замовкли, не сміючи більше нас затримувати. Я ледь змогла підібрати щелепу, яка відвисла до самої підлоги - реакція на діда, як у собак Павлова. Може, нам з Жаровою пощастило?

- Що тут відбувається? - суворо запитав чоловік з посивілим волоссям, помітивши затор, який ми влаштували посеред коридору, але звертався виключно до своїх вихованців, відразу зрозумівши, що нашої провини в цьому немає. Навіть не дивився в наш бік. Від широкоплечого чоловіка в синьо-жовтій олімпійці було неможливо відірвати очей. Про таких кажуть, харизма так і пре. - Через хвилину всі повинні бути на льоду, а щоб поруч з ними вас більше не бачив, а то будете летіти, як фанера над Парижем! Так, архаровці, комусь не зрозуміло?!

Ми відсунулися до стіни, звільняючи дорогу, і присоромлені хлопці поплентались до виходу, не сказавши ні слова тренеру. Його владність прибивала до підлоги кожного, не посперечаєшься.

- А з тобою, крихітко, ми ще не закінчили! - ледь чутно прошепотів мені в обличчя Макаров, але я вже не звертала на нього ніякої уваги, всі мої думки крутилися навколо приголомшливого тренера - в молодості у нього, напевно, відбою від дівчат не було.

На лобі чоловіка проступили зморшки, коли він, лаючись, насупився. У нього було правильне обличчя, що могло здатися пихатим і холодним, якби не відкрита посмішка, яку він нам подарував, як тільки хлопці зникли за поворотом, і живі темно-сині очі. Я зловила себе на думці, що занадто пильно розглядаю дорослого чоловіка, а це непристойно.

- Якщо будуть чіплятися, кажіть! - сказав він коротко, грайливо підморгнув усім нам і пішов слідом за вихованцями, а ми лише закивали у відповідь, як китайські болванчики.

- Ото дід! - захоплено видихнула Ліза, дивлячись йому вслід. - Цікаво, хто крутіше він або наша Ніна?

Наша Ніна. Я хмикнула про себе від такого звернення до цієї жорсткої жінки, яка кілька годин ганяла нас по колу, як ведмедів в цирку. Ірина, яку я обожнювала всім сердцем, не була м’якою, могла прикрикнути, коли треба, але з нею мені завжди було весело. Навіть коли я була вкрай вимотана, то йшла з льоду з посмішкою, а зараз повзла перевдягатися пригнічена і зла. Ще пару таких тренувань і Жарова повністю відіб'є в мені бажання бути фігуристкою. І чому саме вона взялася за підготовку нової команди? Яким боком вона взагалі до цього синхронного катання? Бентежило лише те, що я хотіла прорватися до збірної, де вона багато років поспіль була головним тренером. Якщо зараз не знайдемо спільну мову, то не бачити мені олімпіади, як своїх вух.