Глава 8

Я йшла по порожньому коридору, картаючи себе за те, що у самого входу в будівлю, ще раз обернулася, щоб потайки поглянути на хлопця. Легкий аромат деревно-цитрусового парфуму з мускусними нотками зберігся в пам'яті, продовжуючи приємно лоскотати в носі, на лопатках фантомно відчувалася важкість чоловічої руки, якою мене притискали до себе. Я дурновато посміхнулася сама собі, не вірячи, що все це відбувається насправді, і, на секунду закривши очі, повторила про себе правило: усі емоції залишаються за межами льоду. Зараз мені потрібно цілковито зосередитися на тренуванні, бо через обставини, що від мене не залежали, я опинилася в немилості у Жарової. Розбиратися, хто в цьому винен, буду пізніше - робота в першу чергу.

Аліна зустріла мене біля тренерської і жестом поманила до себе.

- Ти встигла! - полегшено видихнула дівчина, яка хвилювалася за моє місце в команді, напевно, навіть трохи більше, ніж я сама. - Не знаю, що сталося, але номер в твоїй анкеті виявився невірним. Ти уважно все перевірила при заповненні?

- Звісно! - кивнула я без сумнівів. До всієї паперової тяганини я ставилася відповідально. Були випадки, коли через невчасно подану заявку або помилку в документі, спортсмена могли не допустити до змагань або дискваліфікувати - мені такі проблеми ні до чого. Тим паче, власний номер я знала напам'ять, вночі розбуди - розповім.

- Дуже дивно! - похитала головою Бондаренко, яку вся ця ситуація напружувала не на жарт. - Добре, що ми підписалися один на одного, була хоч якась можливість з тобою зв'язатися ... Іди перевдягайся, ми стартуємо через п'ятнадцять хвилин, я попереджу Ніну Ігорівну, що ти на місці!

Я вдячно кивнула дівчині і попленталася в роздягальню, намагаючись пригадати, чи не накосячила я сама з анкетою. Звичайно, бажаючих позбутися мене після феєричної короткої програми було достатньо, але починати потрібно з себе. Крім, мене затрималися всього двоє дівчаток: балакуха Рита, яка при моїй появі заусміхалася так радісно, ніби на прийомі у стоматолога, і білявка Ліля. Без коментарів. Не встигала я переступити поріг, як світловолоса істеричка заявила про себе.

- Ти? Та невже? Здається, у Жарової на старості років із зором зовсім лихо! - дівчина войовничо склала руки на грудях - перекинула м'ячик для пінг-понгу на мою сторону і стала чекати гідної відповіді від суперника, але я на таке не ведуся, не приймаю її виклик.

Рита, що сидить на лавці, почувши її словами, лише мовчки кліпає очима, не наважуючись першої зі мною привітатися. Боягузливо намагається зрозуміти, що їй потрібно зараз робити - вставати на мою сторону або не варто. Який з мене гравець, вона ще не в курсі, а ось в тому, що білявка влаштує їй Армагеддон, не сумнівається. Я змірюю Лілю тренованим «поглядом Василіска», таким собі поглядом безпринципного маніяка-вбивці, незрозуміло звідки з'явившимся у освіченої, розумної, вихованої дівчинки з інтелігентної родини - нехай звикає до того, що мене краще не злити. Але лаятися з нею - не мій метод, авторитет, як у Бондаренко, ще не напрацювала, вона мене не боїться, тому вибираю старий, добре перевірений ігнор.

- Привіт, Рита! - киваю дівчині з каре і шумно кидаю рюкзак біля вільної шафки, фігуристка мовчить у відповідь.

Білявка робить крок до мене в спробі залякати, але я лише підкидаю підборіддя, ніби запитуючи: і що ти хочеш мені сказати? Вона ніяково тупцює на місці, не придумавши нову гидоту, і виходить в коридор, кинувши наостанок:

- Не радій занадто! Ти тут ненадовго! - беззвучно фиркаю собі під ніс. В голові навіть проскакує дурна думка: може закрутити з Бєляєвим, щоб позлити цю зміючку ще сильніше - вона такого удару по самолюбству точно не переживе.

- Яка ж вона ... - Рита хитає головою, не в силах підібрати слова. - Стерво! І все тут!

- Ти що її боїшся? - мене не сильно цікавила відповідь дівчини, я не борець за справедливість і, тим паче не Робін Гуд, щоб захищати слабких, але раптом у блондинки є якісь важелі впливу, і мені варто бути обережною. Зараз поруч немає батька, яким я можу прикритися в будь-який незрозумілій ситуації. І хоч я користувалася його ім'ям лише пару разів у житті, відчуття його незримої підтримки завжди було присутнє, а зараз я сама по собі, ніби рибку з комфортного акваріуму викинули прямісінько в океан. Прізвище мені не сильно допоможе у місцевій конкуренції.

- Мені здається, вона на все готова заради чемпіонату в цьому році, - Рита невпевнено потисла плечима, - не хочу переходити їй дорогу!

- Тоді кидай все прямо зараз! - я розчарованно похитала головою, не розуміючи її позиції. - Таким, як вона всі перейшли дорогу тільки фактом свого народження, якщо у тебе немає сил дати їй відсіч, тоді не варто тут бути! Якщо ти налякана, ти вже програла!

- Вчиш когось життю? - спершись об стіну, в роздягальню, посміхаючись, зазирнула Аліна.

- Ненавиджу це, - я обернулася до неї, а потім знову ковзнула поглядом по знічений Риті, у якої навіть спина згорбилась від моїх слів, ще й появлення Бондаренко, на яку вона заглядалася з повагою, пришибло дівчину, - але й кататися з тими, хто підтискає хвіст, побачивши суперницю, не хочу! Найбільше на світі не люблю боягузів, хамів і дурнів, особливо з грошима! - піднімаюсь на ноги і киваю Аліні. - Я готова, можемо йти! А ти подумай над тим, що почула! - Рита не наважується підняти на мене очі, і я сумно зітхаю, розуміючи, що ще не змогла до неї достукатися.