Глава 6

Я зупинилася недалеко від виходу з метрополітену, вдихнула свіжого повітря на повні груди і спантеличено торкнулася пальцями до скронь, ніби це могло допомогти привести свої думки до ладу. Замість того, щоб гніватися на хлопця, який дозволив собі облапати мене, прикриваючись благородною метою, я була сердита на саму себе. Докоряла за дурість, за те, що нерозумно піддалась емоціям. Як можна було так бурхливо відреагувати на дотики незнайомця і втекти, піджавши хвоста, як маленький песик, замість того, щоб влаштувати скандал, заліпити йому ляпаса врешті-решт?

Але найстрашніше було навіть не те, що я припустилася тактичної помилки, яка в майбутньому може неабияк зіпсувати мені життя - показала слабкість. Мене дратувало те, що я хотіла, щоб за спиною опинився саме він, і тепер, усвідомивши це, відчувала себе ніяково. Невже розгубилася від сильного ваблення?

Так, мені сімнадцять і я незаймана, але абсолютно цього не соромлюся. Та й ніхто не посміє наді мною сміятися, тому що навіть не зможе припустити, що я все ще зберігаю свою невинність. Раніше не міг, тому що я нікого не підпускала до себе надто близько.

Чи ставилася я до неї якось особливо серйозно? Ні. Але і розлучитися з нею в обіймах хтозна з ким, заради того, щоб бути як всі, заради досвіду - не вважала за за потрібне.

А ще я знала десятки історій, як випадкова вагітність передчасно обривала спортивну кар'єру фігуристок, що подавали великі надії. Ставити себе в ситуацію такого вибору не хотілося. Я навіть і думати не могла про те, яке рішення прийму. Тому стосунків не шукала, ні до кого в постіль не кидалася. Всьому свій час. До того ж, того, хто зміг би пробитися крізь мою броню, я ще не зустріла. Напевно. Сьогодні у мене в цьому з'явилися великі сумніви.

До біса! Більше ніхто ніколи не побачить, що я нервую або переживаю через що небудь. Жоден нахабний хлопчина не зможе вивести мене з себе, зачепити або розтоптати мою впевненість. Вирішивши при нагоді взяти у Бєляєва реванш, щоб довести самій собі, що все це сталося зі мною тільки по тому, що на його боці був ефект несподіванки, я рушила в бік університету. Довелося прискорити крок, тому що я досить довго рефлексувала з приводу події, і почала спізнюватися.

Біля деканату я зустрілася з куратором групи, невисокою приємною жінкою років тридцять, і вона, повідомивши, що початок пари через хвилину, повела мене по коридору вглиб корпусу. На мій подив, всі вже були на місцях. І хоч я вчилася добре, мене налякало, що в групі одні ботани - прогулювала через тренування і змагання я частенько. Двійочники потрібні, щоб на їхньому тлі виглядати розумною - все пізнається в порівнянні.

Я поглянула на аудиторію, заповнену майбутніми одногрупниками, і завмерла, не вірячи своїм очам. Якого біса?! Таких збігів не буває. Це ж чисто статистично неможливо! За третьою партою поруч з миловидною брюнеткою сидів Бєляєв власною персоною. Я мало не поперхнулася, зустрівшись з ним поглядом, але урок вже був засвоєний - на моєму обличчі знову не можна прочитати жодну емоцію. Я здогадувалася, що він теж здивований моєю появою, але так само майстерно приховує це. Що ж подивимося, хто кого!

- З сьогоднішнього дня в вашій групі новенька, її звуть Уляна Корольова, - представила мене куратор, випереджаючи всі питання студентів, які кидали на мене зацікавлені погляди. - Вона спортсменка, а до нас перевелася в зв'язку з переїздом! Може, хочеш що-небудь розповісти про себе? - вона посміхнулася мені, надаючи слово, і я вирішила не нехтувати можливістю. Перше враження на те і перше.

- Так, я майстер спорту з фігурного катання, - я кивнула, підтверджуючи, що деякі успіхи в спорті все ж маю. Про міжнародний клас ніколи не уточнювала в компанії необізнаних людей - вони різниці все одно не зрозуміють, а звучить так ніби я собі ціну набиваю.

- У зграї пінгвінів поповнення! - відгукнувся якийсь жартівник, обертаючись на хокеїста, а інші загомоніли, оцінивши його жарт. - Тепер у нас в аудиторії завжди буде дві пари ковзанів!

Бєляєв на його вигук не звернув жодної уваги, продовжуючи невідривно дивитися на мене, але емоцій на обличчі спортсмена я прочитати на могла, коли крадькома глянула в його бік. Його погляд був такий байдужий, ніби на порожнє місце дивиться, а не на дівчину, яку п'ятнадцять хвилин тому затискав в переповненому метро. Я так і читала в цих очах: "Що вона тут забула?" Фліртувати він зі мною явно не збирався - навіть стало якось по-жіночому прикро. Стоп! Може у нього ігри такі - лапати незнайомих баб? А тут бац! Промазав! Я мало не розсміялася вголос від власних припущень.

- Саме так! - я стримано кивнула на чохол в руках. - І гостримо ми їх регулярно, тому на твоєму місці я б не жартувала так необережно. Натяк вловив? - я підморгнула для більшого ефекту, і по схвальним виголосам хлопців зрозуміла - противник знешкоджений. Відкрито посміхнулася Бєляєву, щоб побачити, чи оцінив він те, як я вправно захистила нашу честь, і на його обличчі побачила коротку посмішку. Він максимально намагався приховати її, опустивши очі вниз, але я все одно зловила цю секундну реакцію. Так і захотілося процитувати слова з пісні відомої української групи: "Є, бой!"

- А ти їздиш на якісь круті змагання? Де брала участь? - питань по темі я не очікувала, але допитлива кучерява дівчина з першої парти не відпустила мене просто так. По очах інших я бачила, що вони теж чекають моєї відповіді, тому довелося розказати більше про себе. Робила я це неохоче: чим менше людям про тебе відомо, тим легше підтримувати образ.