Глава 12

У напівтемряві нашої спальні я чув ледь вловимі вухом звуки, які  ніколи в житті не переплутаю ні з якими іншими. Хоча я давно вже не чув її чуттєвого збивчатого дихання та легких, таких збудливих для чоловічого вуха стогонів. 

Дві постаті у ліжку. Їх важко розгледіти детально. Занадто мало світла. Але я не впевнений, що мені потрібні деталі. 

Чоловік та жінка кохали один одного. Пристрасно, як в останнє. Мені чомусь подумалось про секс перед стратою. Хоча моя власна страта відбувалась прямо зараз і була у самому розпалі. Його руки на її тілі повільно вбивали мене, а рухи стегон, наче вбивали цвяхи в мою домовину.

Я ніколи не чув крик її насолоди ось так. Завжди це було ближче, майже мені на вухо. В неї трохи дивна звичка в цей момент припідійматись та міцно обіймати мене за шию, так що її губи торкалися мого вуха. Я сумно посміхнувся, коли згадав, як одного разу вона ось так голосно кінчила мені прямо у вухо, та ще й вкусила мене за мочку. Я пам'ятаю сказав їй тоді: "Мало того, що у тебе чоловік буде глухий, так ще й з половиною вуха." Боже, як давно це було! Наче у минулому житті.

Цього вечора на корпоративі я нарешті побачив її ось так в живу. Зрозуміло, вона була з Женькою. Холодно кивнула мені. Навіть не підійшла. Я був заклопотаний сьогоднішнім зібранням, але не міг відмовити собі у задоволенні дивитися на неї. Кожен раз, коли вона відчувала мій погляд та дивилась на мене, я швидко відводив очі. Якийсь дитячий садок!

Фаїна з Жекою так блискавично поїхали, наче розчинились, наче їх і не було тут. Я всім своїм єством відчув недобре. Знайшов Владу, попередив, що мушу терміново їхати. Як не дивно, вона не стала заперечувати. Сказала, що сама тут все владнає. 

Я нісся додому, як звірі втікають від лісової пожежі. Але все ж запізнився. Я зрозумів це відразу, як під'єднався до камери у спальні. Я вже нічого не міг вдіяти.

І от тепер сиджу перед монітором у повній прострації. Пригнічений, безсилий, геть збайдужілий до всього світу. Чи заслужив я це? Можливо. 

*****

Я не відразу зрозумів, що хтось дзвонить у двері.  Було вже дуже пізно. Ці двоє по той бік екрану втомлено лежали на ліжку. Я не хотів нікого бачити. Але людина за дверима, судячи з усього, не збиралась давати мені спокою. Отож, я вийшов з програми спостереження камери та вимкнув монітор. Потім побрів до дверей з єдиною метою - прибити того, хто стоїть за ними.

- Привіт! Знаю, що пізно. Вибач, що турбую. Але додзвонитися тобі нереально. Дозволиш я увійду? - я мовчки відійшов у бік. Влада з діловим виглядом впевнено зайшла у квартиру. - Я думаю, нам потрібно обговорити результати сьогоднішньої зустрічі та підготуватися до завтра, -  продовжила вона. Я розвернувся та пішов на кухню. Вона пішла за мною, продовжуючи говорити. - Зранку  о десятій у нас зустріч з журналістами BBC, правда Україна, а не британської, але це також дуже навіть добре. Ти чуєш мене?

Я дістав пляшку мого улюбленого напою. Потягнувся за келихами.

- Ти будеш віскі? - запитав у Влади.

- Що з тобою? - вона здивовано спостерігала за мною.

- Так чи ні? 

- Так. Це через Фаїну з Женею?

Я дістав два келихи. 

- Льоду кинути? - поцікавився.

Вона кивнула. Поки я наливав віскі, вона не збиралась мовчати.

- Ти думаєш у них все серйозно? Чому б тоді просто не розлучитися? Не дати собі та їй змогу спробувати ще? Якщо вже так сталося, що вона кохає іншого, а схоже, що так і є. Як мінімум, він їй потрібен, вона без нього не може, адже він вже так довго з нею. Може варто все ж це прийняти та відпустити її. Та й себе звільнити від непотрібного тягаря.

Чим довше вона говорила, тим сильнішим ставало моє роздратування. Кінець кінцем я торохнув пляшкою по столу.

- Замовкни! 

Глянув на неї. Відмітив здивовано-переляканий погляд.

- Будь ласка, не треба про це! Тебе це ніяк не стосується, - вже спокійніше сказав я.

- Ні, помиляєшся! - досить різко відреагувала вона. - Мене це стосується! Бо я люблю тебе! Я не можу більше дивитися на це божевілля! Все це ненормально!

Вона швидко підійшла та стала переді мною.

- Подивись на мене! Хіба я не подобаюсь тобі? Ми можемо бути самою красивою, самою гармонійною, самою успішною парою. Ідеальною парою, яка побудує мега успішний бізнес. Невже ти ніколи про це не думав?

Чесно кажучи, я вважаю Владу однією з найвродливіших жінок, яких я коли-небудь бачив, але такої пристрасті як до Іскорки ніколи до неї не відчував. Мені ніколи не хотілось зірвати з неї одяг та кохатись до нестями, як це траплялось з Фаїною. А в іншому вона мала рацію.

- Думаю, тобі краще піти. Скинь мені адресу, де завтра зустрічаємось з журналістами.

- Це все, що ти можеш сказати? Чому ти ніколи не говориш прямо, коли йдеться про особисте? Бог би з тим, що стосується тільки тебе, але зараз я хочу знати, що ти відчуваєш до мене? Ти ж чув, я освідчилась тобі. Це значить, що я сказала тобі про свої почуття. Я кохаю тебе! Будь ласка, не вдавай, що ти нічого не чув!

Я мовчав, бо не знав, що відповісти. Вона розвернулась, відійшла від мене на пару кроків, одним великим ковтком випила налите їй віскі. Раптом швидко підійшла до мене та поцілувала. Вона намагалась зробити це пристрасно. Намагання відчувалося, а от з пристрастю - гірше. Її очі були відкриті. Навіть зараз вона намагалась все тримати під своїм контролем. Коли Лада відсторонилась, мені просто захотілось сказати їй "Дякую!", як офіціанту, що приніс замовлення або перукареві за хорошу стрижку.