Глава 6

Так хріново мені давно не спалося. Зазвичай, діставшись до ліжка, я падаю як мертвий. Наче раптово відключили електрику. Вирубаюсь, а вранці по дзвінку будильника вмикаю свідомість. Але сьогодні... Ледь вловимі сни з присмаком чогось жахливого. Неначе тонеш в океані, на секунду виринув з хвиль, ковтнув повітря і знову накрило з головою. Якісь швидкоплинні видіння. Здалося навіть, що бачив Іскорку, яка дивиться на мене сплячого секундочку, а потім швидко йде геть. Віддаю перевагу прокинутися, ніж ця мука.

Я не знаю, я там чи вже тут. В кімнаті вже світло. Начебто кабінет. Потихеньку починаю приходити до тями. Розрізняю предмети навколо, намагаюсь усвідомити, що відбувається. Неясні звуки в глибині будинку змушують прислухатися. Я не можу зрозуміти що це, але це щось мене лякає. Змушую себе встати з дивана. Голова злегка паморочиться. Тіло поки що не дуже слухається. Вийшовши в коридор, розумію, що звуки, які привернули мою увагу, долинають зі спальні.

Раптом накрило. Я чітко і ясно згадав минулу ніч, чому сплю на дивані і чому мені так х..., в сенсі погано. Я рвонув до нашої спальні.

Відкрив двері та зупинився, як вкопаний. Я стояв, дивився на них, слухав плутану мову Жеки і не міг прийти в себе. На нашому ліжку напівлежали моя дружина і мій друг. Він міцно-міцно притискав її до себе. Гладив волосся, плечі, спину. І говорив, говорив, говорив.

- Рідна, кохана, навіщо ти так з собою? Він не гідний жодної твоєї сльозинки! Ти заслуговуєш тільки всього найкращого. Як би я хотів завжди бути поруч, засинати і прокидатися з тобою. Я ніколи не ображу тебе! Я присягаюсь!

У якійсь хворобливій  гарячці він почав цілувати її очі, щоки, губи. Вона не пручалася, але й не відповідала. Я тільки тепер помітив, що її очі червоні, а щоки мокрі від сліз.

- Я люблю тебе! Давно! Я все для тебе зроблю. Будь ласка, дай мені шанс. Навіщо ти витрачаєш наш час на нього? Навіщо так мучиш себе і мене? Будь ласка, дай мені допомогти тобі. Якщо я щось не так кажу, просто скажи, щоб я замовк.

- Заткнись! - гаркнув я і рвонувся до нього. Одному Богу відомо, як я хотів його вбити, знищити, стерти з лиця землі.

Вчепившись в його футболку, рвонув його до себе що було сил, відірвавши від моєї дружини. Мої кулаки були в курсі справи, що робити з цим виродком. Тіло працювало, як налагоджений механізм. Роки тренувань не пройшли намарно. Навіть те, що йому вдалося декілька разів вцілити в мене, я майже не відчув. Але тут раптово, як пилова буря, звилась Фая. Вона вчепилася мені у праву руку.

- Припини! Чуєш! Не смій! Не чіпай його!

Його кулак скористався ситуацією і смачно влупив мені по щелепі. Але добило мене не це. Фая рвонула до нього і заступила цього придурка собою. Я завмер здивований та сердитий. Вона дивилася на мене з такою ненавистю! Пару секунд всього, потім повернулася до нього,  доторкнулась до обличчя і запитала: "Ти як? Нормально?" Ще поцілуй його, щоб не боліло!

- Якого біса тут відбувається?! Фая?!

- Ти ще питаєш?! Не зображай із себе святу невинність! Лицемір падлючий!

- Та кінець-кінцем, ти можеш нормально мені все пояснити!

Я зробив крок вперед до моєї дружини. Женька відразу заступив її собою.

- Не наближайся до неї!

- Тебе забули запитати, що мені робити з моєю дружиною!

- Це не на довго!

А ось це вже перебір! Я рвонувся до нього і почув різке: "Стій! Не потрібно!" від Фаї.

Вона смикнула Женьку за руку.

- Жень, дай мені з ним поговорити. Наодинці. Будь ласка!

- Але ...

- Не хвилюйся! Все буде нормально! Будь ласка!

Він ще раз глянув на мене і знехотя вийшов з кімнати.

Я стояв і мовчки чекав, що буде далі. Фая взяла свій телефон і запустила якесь відео. Я почув хтиві жіночі стогони. З нерозумінням глянув на дружину. Вона просто подала мені телефон. На екрані парочка кохалася прямо на столі. І тут я все зрозумів. І скам'янів. Це був мій стіл у моєму робочому кабінеті. І це була моя секретарка. І це був я. І це був той нещасний випадок, який я хотів забути назавжди і дуже сподівався, що про нього ніхто (особливо Фаїна) ніколи не дізнається. І ось тепер я стою тут у нашій спальні і на телефоні своєї дружини дивлюся, як я трахаю свою секретарку.

- Ну все, досить! - вириває телефон Фая. - Я більше не хочу це чути. Сподіваюся, тобі все ясно.

Я не знав, що сказати. Таке зі мною буває рідко. Мозок хаотично працював.

- Дозволиш пояснити?

- Будь ласка, валяй! Тут же є, що пояснювати.

- Це було тільки один раз.

- Цей факт повинен мене ощасливити?

- Я не хотів цього. Вірніше, хотів, але не так. Не в нормальному сенсі.

- Чорт, ти знущаєшся з мене? Що ти мелеш?

- Дай мені пояснити. Я розумію, що плутано. Але ти мені не допомагаєш...

- Так я тобі ще й допомогти повинна?! Типу, ти ж у мене розумна, придумай що-небудь сама!

- Кохана, не перебивай мене!

- У тебе судячи з усього вже інша кохана. Не називай мене більше так!