Вступ

Ця історія сталася в одному вельми шановному місті. Тому що навіть за царя Панька в цій місцині панство поправляло здоров’я та дихало цілющим повітрям, намазавшись лікувальної глиною по самі вуха.

Відоме з XV ст. містечко Моршин, ще за часів Австро-Угорщини рахувалось елітним курортом та отримало назву «галицьке спа».

А ось історія, про яку піде мова, сталася набагато пізніше. Настільки, що пам’ять про цю пригоду ще не вивітрилася з голови, та ні-ні, ввечері, коли лягаю спати, то й згадую.

А цукерки, якими можна щелепи зацементувати, з тих пір зовсім не їм. Як відрізало.

То ж жила-була жіночка. Діти, онуки, чоловік, собаки-коти, старенька матуся, та праця с шостої години ранку і до п’ятої години вечора. І була у неї старша сестра, котра нічого того не мала, окрім старенької матусі, до якої наїжджала час від часу, бо жила далеко, в столиці, до речі. А матуся до того галасливого міста ну, зовсім не погоджувалась переїжджати.

І на п’ятдесятиріччя вирішила старша сестра подарувати молодшій відпочинок в цьому самому «галицькому спа». На два тижні, з санаторно-курортним лікуванням та проживанням в аутентичній карпатській садибі зі зручностями.

- Хоч один раз тільки про себе подумай. Водички поп’єш, повітрям подихаєш, насолоду отримаєш. Від відсутності присутності, так би мовити. За принципом – і нехай увесь світ зачекає.

А щоб насолодилася по повній програмі та від процесу не відволікалась, в якості супроводжуючої особи себе й призначила.

«Згадаємо, сестро, юність, поспілкуємось, смачненького з’їмо, на екскурсії з’їздимо, масажі замовимо, в підсумку - нудно не буде».

Це вона так санаторно-курортне лікування від незнання описувала. Бо ніколи в таких місцях не відпочивала і навіть помислити не могла, які на дієті на лікувальному столі номер один та шість смаколики подаються.

По суті, нічого такого б не сталося, якби не цукерки, які вона перед самим відпочинком в Моршині, не привезла з сонячної Португалії.