Цукерка або життя

Розділ 10

— А ти впевнений, що це не фотошоп?

  Яр відірвав погляд від ноутбука й подивився на Смерть, який уже хвилин двадцять сидів на дивані з його телефоном у руках.

— Що саме?

— Оце, — гість повернув екран. — Жінка пише, що їй двадцять вісім років. Але я пам'ятаю її бабусю. Вона померла ще в дев'яносто третьому.

  Яр повільно відклав чашку.

— Звідки і чому у вас мій телефон?

— Ти залишив його на столі.

— І це означає, що можна брати?!

  Смерть невдоволено зітхнув, але телефон не віддав.

— Ярославе, ми ж домовилися, що я можу користуватися технікою, якщо нічого не зламаю.

— Ні! Ми домовилися, що ви взагалі її не чіпатимете! Це четвертий пункт!

— А, — гість на мить замислився. — Точно. Але я вже розібрався, як працює цей застосунок. Дивись, тут можна вибирати людей за віком, відстанню і навіть за тим, чи люблять вони тварин. Дуже зручно. Я оцінив.

  Яр підвівся, підійшов до дивана й вихопив телефон. На екрані красувалася анкета чоловіка років сорока п'яти з напрочуд знайомим обличчям. Фото було зроблене просто у вітальні. Смерть сидів на дивані в Яровій футболці «Не чіпай, я у відпустці», тримав у руках чашку кави й усміхався так задоволено, ніби щойно виграв у лотерею.

Ім'я: Мор.

Вік: 47.

Професія: У відпустці.

Про себе: «Люблю довгі прогулянки, гарячі ванни, смачну їжу. Маю величезний досвід роботи з людьми. Шукаю приємну компанію без зайвих зобов'язань. Не люблю, коли поспішають».

  Яр перечитав останнє речення.

— Мор?!

— А що не так? — Смерть ображено випростався. — Коротко, звучно. Мені подобається.

— Ви назвали себе Мором?!

— Не можу ж я написати «Смерть». Люди неправильно зрозуміють.

— А Мор, значить, нормально?! — Яр напружено звів брову вгору.

— Принаймні не так лякає. — вже невпевнено сказав смерть.

— Це означає масову загибель людей! — хлопець крокував по кімнаті.

— Не завжди, — заперечив гість. — У деяких мовах має зовсім інші значення. До того ж мені подобається, як звучить.

  Яр провів долонею по обличчю. За останні дві доби він почав робити це настільки часто, що скоро міг стерти собі шкіру.

— Видаляйте анкету. Негайно!

— Чому? — Мор обурено підвівся. — Я тільки зареєструвався! Мені вже троє написали.

— ТРОЄ?!

— Так. Одна запитала, чи люблю я дітей. Я відповів, що маю доньку. Інша цікавилася моїм знаком зодіаку. А третя написала, що шукає серйозні стосунки й не хоче витрачати час на чоловіків, які не знають, чого хочуть.

  Яр повільно опустив телефон.

— І що ви їй відповіли?

  Смерть усміхнувся.

— Що я чудово знаю, чого хочу. Спокою, гарячої ванни й щоб мене хоча б кілька тисяч років ніхто не турбував.

  Яр заплющив очі. Він намагався. Справді, намагався не нервувати.

— Вона вас заблокувала?

— Так, — здивовано відповів Мор. — А звідки ти знаєш? Я щось роблю не так?

  Наступного ранку світ остаточно збожеволів. Спочатку все виглядало навіть весело. Соціальні мережі заполонили повідомлення про неймовірні випадки виживання. Чоловік, який упав із дев'ятого поверху, став місцевою знаменитістю. Його фотографію показували по телевізору, журналісти брали інтерв'ю в сусідів, а хтось уже встиг створити сторінку з назвою «Людина, яка обдурила Смерть».

  Яр сидів на кухні з чашкою кави й переглядав новини. Мор тим часом намагався приготувати яєчню, керуючись відео з інтернету. Він уже розбив чотири яйця, два з яких опинилися на підлозі, і тепер зосереджено вивчав, чому білок прилипає до сковорідки.

— Ти не повіриш, — повідомив він, піднявши лопатку. — Виявляється, її треба було спочатку нагріти.

— Сковорідку? — Яр навіть не підняв голови.

— Так. І додати олію. У відео про це сказали вже після того, як я розбив яйця. Дуже незручна система навчання.

— Ви дивилися відео з кінця?

  Мор замислився.

— Ммм... Можливо.

  Яр зітхнув і повернувся до ноутбука. У стрічці з'явилося нове повідомлення: «Людство перемогло смерть? Науковці намагаються пояснити феномен глобального безсмертя». Під заголовком красувалася фотографія усміхненого чоловіка в білому халаті. Він стверджував, що людство, можливо, зіткнулося з невідомим раніше біологічним явищем, яке тимчасово блокує процеси, пов'язані з припиненням життєдіяльності.

  Хлопець скептично пирхнув.

— Ось, дивіться. Науковці кажуть, що це може бути якийсь глобальний біологічний процес.

  Мор нахилився через його плече, уважно прочитав кілька рядків і хмикнув.

— Цікаво. А вони вже придумали, як пояснити, чому старенький дідусь у Непалі, якому виповнилося сто двадцять три роки, досі живий, хоча його серце зупинилося вчора о сьомій вечора?

  Яр повільно повернув голову.

— Звідки ви це знаєте?

— Я ж Смерть, — Мор знизав плечима. — Принаймні поки що. Деякі речі просто відчуваю.

— Але ви казали, що не працюєте!

— І не працюю. Просто знаю, коли хтось мав би померти. Це як... — він замислився, підбираючи порівняння, — як коли ти знаєш, що в холодильнику закінчився сир, навіть якщо не відкривав його.

  Яр уважно подивився на нього.

— Ви зараз серйозно порівняли смерть людини із сиром?

— Невдале порівняння? — Мор винувато всміхнувся. — Гаразд, забудь.

  Із кухні потягнуло горілим. Яр повільно перевів погляд на плиту.

— Ваша яєчня.

— Ой. — обернувся Мор розмахуючи руками. За хвилину дим заповнив половину кухні, спрацював датчик пожежної сигналізації, а Яр остаточно переконався, що безсмертя людства не обов'язково означає покращення якості життя. До обіду новини стали ще дивнішими.

  У центрі Львова зібрався натовп людей із плакатами «Ми безсмертні!», «Смерть скасовано!» і «Життя перемогло!». Хтось приніс шампанське, хтось увімкнув музику, а кілька особливо натхненних молодиків спробували залізти на дах торгового центру, щоб довести власну невразливість.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше