6 частина

Емілія- що ти робиш?

Мері- Емілія, врятуй мене

Емілія- Мері, стій!

Мері стрибнула у середину не діючого вулкана (тільки Емілія про це не знала).

Сем- ну, чого ти чекаєш?

Емілія- ні, я…я не можу

Сем- повір у себе, або Мері загине

По щоках дівчини вже почали стікати сльози і вона не знала, що робити чи з чого почати, але життя подруги важливіше за роздуми. Емілія уявила сферу, яка огортала тіло Мері, після чого почала підніматись з гирла. І знаєте це спрацювало.

Емілія- Мері!!! Ти мене так налякала. Більше ніколи, чуєш, ніколи так не роби. Що я б Дереку сказала?

Сем- якби цей вулкан був діючий, він точно тебе б прибив

Емілія- стоп. Що ти сказав?

Мері- сонце, цей вулкан спить

Емілія- так не можна робити. Знаєте як я почала переживати?

Сем- але завдяки цьому, ти навчилась володіти вогнем. Спробуй його потримати

Емілія простягнула руку перед собою та намагалась зробити вогняну кулю в долоні. Цього разу в неї все вийшло. Так пройшло ще два дні наполегливого навчання. Новий ранок, нові завдання. Цього разу вони прокинулись від дощу, який лив ніби з відра.

Емілія- і як ми сьогодні будемо займатись?

Лео- зараз все буде

Він вийшов на двір та прогнав хмари геть.

Емілія- а коли я так зможу?

Джейкоб- через два дні

Рей- будь терплячою

Після сніданку Джейкоб повів Емілію на місце їхнього навчання.

Емілія- наскільки я знаю, тут є місця підлаштовані під кожну стихію

Джейкоб- саме так

Емілія- тоді куди ми йдемо?

Джейкоб- до каньйону, а ось і він

Емілія- який він великий та красивий

Джейкоб- погоджуюсь. Сьогодні ми вивчаємо силу повітря. Це легко так як вона єдина керується емоціями. Тому все залежить від твоїх емоцій та розуміння цієї сили

Емілія- і це ти називаєш легко?

Джейкоб- спочатку, відчуй цю силу в собі. Послухай, як вітер проходить між брилами та скелями каньйону. Вслухайся у цю музику та відчуй силу в собі

Емілія зробила так, як їй сказав Джейкоб. Насправді це було легко.

Джейкоб- тепер, просто проведи рукою і відчуй куди дує вітер

Емілія- так це можна побачити по волоссю чи по рослинах

Джейкоб- а ти зрозумій це провівши рукою

Дівчина послухала та провела рукою, але нічого не відчула.

Емілія- я нічого не розумію

Джейкоб- відволічись від усього світу. Думай лише про вітер, який торкається твоєї долоні

Емілія- гаразд

Джейкоб- тільки не показуй жодних емоцій так як може статись щось не те

Емілія знову почала проводити рукою і здається щось відчула.

Емілія- так, вийшло, я відчула

Джейкоб- чудово, тоді продовжимо

Знову два дні пройшли весело та пізнавально. Наступний ранок.

Дерек- доброго ранку всім

Всі- доброго

Кріс- напевно час відпочити. Емілія завзято працювала як і ми

Теренс- погоджуюсь час відпочити

Фелікс- отож, сьогодні ми відпочиваємо, а завтра приступаємо назад до навчання

Ми погодились на це. Тому не пройшло й пів години, як ми вже йшли на місце нашого пікніку і відпочинку. Прийшли ми на пагорб покритий зеленою травичкою та яскравими квітами, а збоку протікала річка. Мрія, а не відпочинкове місце.

Мері- так, хлопці, Рей і Кріс, ви йдете по дрова, Фелікс і Дерек, ви залишаєтесь нам допомагати з їжею, Сем і Джейкоб, ви розпалюєте вогонь, Теренс і Лео, на вас облаштування місця відпочинку

Кріс- приступаємо до роботи

Кожен займався своєю справою і ми швидко впорались із всім. Вечеря пройшла просто прекрасно. Ми смачно поїли та вже споглядали на прекрасне зоряне небо.

Емілія- тут так чудово

Теренс- я б тут залишився жити

Дерек- кожен хоче тут залишитись, тільки у нас є свої обов’язки в іншому місці

Мері- так, ти правий

Лео- пішли вже назад. Завтра буде важкий день

Емілія- що серйозно?

Лео- я жартутю

Рей- пішли збиратись

Після того як ми прийшли додому я не могла заснути через жахи. Вони мені ніколи раніше не снились, а тут. Я вийшла на балкон щоб подихати повітрям.

Фелікс- і знову, ми зустрілись на цьому балконі

Емілія- налякав. Так, ти правий

Фелікс- що на цей раз не дає нашій принцесі спати?

Емілія- я ж просила, не називати мене принцесою

Фелікс- ну в майбутньому так тебе буду називати не лише я

Емілія- мене мучать жахи. Раніше вони мені ніколи не снились

Фелікс- це дивно. Пішли на кухню

Емілія- навіщо?

Фелікс- йди, я зараз прийду

Емілія направилась на кухню, а Фелікс пішов будити когось, щоб став на стражу на декілька хвилин.

Фелікс- я тут. Так де він є?

Емілія- що ти шукаєш?

Фелікс- знайшов. Такс, принцесо, підігрійте своїми вогняними ручками цю чашку з водою

Емілія- ти часом не хочеш мене отруїти?

Фелікс- ну якщо у тебе алергія на ромашковий чай, тоді, напевно, що так

Емілія- гаразд, тоді потім сам будеш за мною плакати

Фелікс- хто сказав, що я буду за тобою плакати?

Емілія- я сказала

Фелікс- гаразд, думай так і надалі. А тепер пий чай і йди спати. Завтра тебе чекає важка стихія

Емілія- добре, до завтра

Фелікс- йди вже

Я направилась у свою кімнату виспатися та наповнюватись силою для завтрашнього дня...