І знову. Ранок, таке холодне, та водночас, приємне повітря, що ще морозить лице та водночас віддає чимось приємним. Чи то так здається через початок осені. Кожен подув вітру змушує старанніше укутатись в халат та мимоволі прокидатись. Сонце, що ще не встигло підняти свій величний круг, та вже обіймало своїм промінням весь горизонт, змушуючи прокидатись сотні людей рухатися та починати свої рутинні справи. Гірка кава, яка обпікає язика до сліз, та змушує мимоволі кривитись від гіркоти в роті.
Знову вулицею покотився гул тривоги.
Цокольний поверх знову набирав людей.
#5408 в Любовні романи
#1290 в Короткий любовний роман
#574 в Молодіжна проза
Відредаговано: 25.03.2026