18. Перше вересня

 - Мамуль , де мої білі бантики?

• - Я поклала їх на столі в твоїй кімнаті.
• Моя доня дивилася на мене своїми яскраво-блакитними очима. Точнісінько такими ж , як у її батька - мого чоловіка.
• Наразі мені 30 років і тепер я веду свою донечку в перший клас. Без сліз це свято провести неможливо, як швидко ростуть діти. Я працюю косметологом , ця професія мене задовільняє і я в захваті від цієї роботи. Мого чоловіка звуть Стас , правда це не тей хлопець з яким я типу зустрічалася в таборі.  Ми познайомилися коли я вчилася в коледжі, а він вже працював автомеханіком . Коли мені було 20 , а Стасу 23 ми одружилися. Через чотири роки родилася наша красунька Марічка. Вона ходить в модельну школу і вже знімалася в декількох рекламах одягу. Їй це подобається, а це головне. З Настею ми майже не спілкуємося, вона переїхала в іншу країну, вийшла заміж та наразі виховує прекрасного синочка. Моя рідна сестра Вікторія проживає в сусідньому місті , працює поліцейською та через місяць планує виходити заміж. У батьків теж все добре. В жовтні , ми разом плануємо поїхати в Карпати , життя тільки починається. Не потрібно переживати за не здану сесію або про завтрашню контрольну роботу. Так, бути дорослим доволі важко , але скрізь є свої плюси. Мої цінності повністю змінилися на краще, точно так само як і життя. Дівчата та хлопці, не спішіть дорослішати , насолоджуйтеся безтурботним життям. Все ще попереду, не забивайте голову непотрібними вам думками. Живіть сьогоднішнім днем , бо невідомо , що буде завтра.