Коли минає час, стираються імена, зникають речі, втрачають значення титули й статуси. Ми вже не пам’ятаємо, хто скільки мав грошей чи яких вершин досяг. Але ми завжди пам’ятаємо, як люди змушували нас почуватися.
Пам’ятаємо тепло, яке хтось подарував у складний момент. Пам’ятаємо слова підтримки, сказані вчасно. Пам’ятаємо тих, хто був поруч, коли було важко, і не вимагав нічого взамін. Саме це — сліди душі.
Людська душа не потребує прикрас. Вона говорить мовою вчинків, тиші, погляду і щирості. Вона залишається у серцях тих, кого торкнулася, навіть тоді, коли людини вже немає поруч.
Цінуйте людей не за те, що вони мають, а за те, ким вони є. Бережіть добрих, щирих, тих, хто несе світло. І самі будьте такими — бо кожен із нас залишає після себе слід.
У світі, де все тимчасове,
лише душа у людях — назавжди.
#755 в Різне
#1003 в Сучасна проза
короткі історії / притчі, мотиваційна / надихаюча, філософська / духовна проза —
Відредаговано: 29.01.2026