Розділ 31. Допомогти незгодним

О 12:18 Павел покликав Бена до станції. Клінічний пост передавав акт, складений хвилиною раніше: палець стоянкового гальма маршрутного візка зносився, фіксатор не тримав навантаження. Короткий службовий спуск закрили для доставки. До другої двоє зовнішніх пацієнтів західного двору мали отримати призначений догляд.

Бен попросив назвати обох. Павел записав Саву Руденка й Наталію Дорош.

Біля дверей стояли двоє східних відвідувачів. Один склав руки на грудях.

— Це ж ті, що з Віктором. Нехай його люди й везуть.

— Везтимуть люди клініки, — відповів Бен. — Я піду з ними.

— Ти після обіду на районі.

— О другій буду.

Даніель глянув на клінічний табель Марка. Ранковий наряд стосувався відокремлених деталей; цей візок вони ще не ремонтували. Марк уже нахилився до станції й уточнював, чи механізм виведений із роботи. Пост підтвердив зупинку. Софія лишила ложку біля своєї порції, слухала, але обідати не перестала.

— Я понесу копію, — сказав Даніель.

Бен подивився на його ліве плече.

— Якщо доведеться сидіти, сядеш.

Емма прийняла вхід; Ніна о 12:20 пішла на обмін зі своєю порцією. Даніель і Бен узяли дві з тих самих двадцяти трьох обідніх. О 12:25 вийшли. Відвідувач не розступився відразу, потім пропустив їх.

До клінічного поста дійшли за п’ятнадцять хвилин. Біля зупиненого візка лежав знятий фіксатор; на короткому спуску стояла загородка. Звідси Даніель бачив, як чергова передавала матеріали всередину клініки. Робота там тривала.

Іветта, сестра виїзної допомоги, показала наряд К-35-А: вона й транспортний робітник Тимур особисто прийняли двогодинну службу з 12:20 до 14:20. Їхні порції та по літру питної води були видані окремо. На столі стояло шість закритих комплектів догляду. Іветта звірила два пацієнтські записи, взяла два; чергова записала решту чотири.

Тимур перевіряв резервний ручний візок. Десять кілограмів комплектів, короба й ременів вкладалися в його допуск шістдесят. Даніель тримав тільки папір.

Через зв’язок поста озвався Віктор. Рівний шлях через службовий двір і нижні ворота він міг відкрити своїм маршрутним нарядом. Пів години замість десяти хвилин спуском; ворота вузькі, один супроводжуваний прохід.

— У прийманні залиште зобов’язання не поширювати звинувачень проти клініки, — сказав він. — Інакше знову почнеться.

Бен поклав свою порожню обідню обгортку в кишеню.

— Вони можуть отримати допомогу й далі сперечатися.

— Ви потім підете. Мої люди залишаться.

Іветта підсунула до чергової дві клінічні форми.

— Призначення є. Я відповідаю за догляд, Тимур за дорогу. Політичної згоди для видачі тут немає.

Даніелеві хотілося додати, що він сам простежить. Папір уже лежав перед іншою людиною, яка могла дозволити або зупинити виїзд. Він дочекався її відповіді.

Клінічний пост підтвердив видачу без умови мовчання. Віктор дозволив обмежений прохід. Не відкликав своїх слів про звинувачення.

Даніель звірив часи й відповідальних у відкритому маршрутному листі. Медичні подробиці лишилися в Іветти. Поки Тимур затягував ремені, вони з Беном доїли обід. О 12:50 пішли до нижніх воріт.

***

Тимур котив візок першим, обходячи стики плит. Іветта стежила за коробом. Бен ішов біля неї, Даніель позаду з легкою копією в правій руці. На рівному шляху не було сходів, але кроки віддавалися під лівою пов’язкою.

Біля вузьких воріт він притримав легку стулку правою. Тимур сам провів усі двадцять два кілограми візка з вантажем. Даніель відпустив стулку раніше, ніж напружилося плече. Бен не сказав нічого, тільки почекав його.

До західного двору дійшли о 13:20. Наталія сиділа біля столу, на який уже поклали чисту тканину. Сава стояв поруч, спираючись на одвірок. Побачив Даніеля й прибрав свою ручку.

— За те, щоб ти знову всім керував, не підпишу.

— Тут отримання, — відповів Даніель і розгорнув копію.

Унизу був рядок про припинення публічних звинувачень. Він перечитав. Перевірив час маршруту, масу, навіть номер наряду — а між листами взяв зайвий примірник із додатком.

Сава повернув ручку в кишеню.

— От і отримання.

Даніель подав аркуш Іветті, не закриваючи долонею останнього рядка.

— Цей треба забрати. Я його пропустив.

Вона порівняла копію зі своєю затвердженою формою, відклала зайву й дала Саві правильний лист.

— Тільки два комплекти й догляд за призначенням. Вашого рішення про координатора тут немає.

Сава прочитав усе до кінця. Підписав за свій комплект; Наталія сама вписала отримання другого. Тимур зняв короб. Два запечатані набори лежали на столі, а візок став порожнім.

Іветта відкрила перший комплект для призначеного догляду. Бен подав їй край чистої тканини. Даніель сів на низьку лаву й поклав неправильний примірник біля себе. Наталія попросила присунути стілець, але Тимур уже зробив це. Вона вмостилася зручніше, перестала триматися за край столу.

— Ти цей лист назад понесеш? — спитав Сава.

— Так.

— Неси й мою відмову. Допомогу прийняв. Тебе координатором — ні.

Бен глянув на годинник.

— Вони залишаються до завершення догляду, — сказав він Саві. — Ми йдемо на свою роботу.

О 13:30 Даніель підвівся. Іветта вже розкладала матеріали для Наталії; Тимур лишився з нею. Порожній візок стояв загальмований біля стіни. Даніелеві не треба було вдавати, що без нього вони не впораються.

Додому повернулися до 13:45. Плече нило сильніше. Бен устиг узяти районний лист і вийти до Ади; Даніель сів, поклавши ліву руку на складену тканину.

***

Павел отримав підтвердження договору між 13:45 та 13:50. Марк і Софія погодилися вдома після обіду, дійшли до клініки й особисто підписали кожен своє зобов’язання. Даніель почув їхні окремі підтвердження через станцію.

— Шістнадцять годин на двох, — сказав Марк. — У ранковому табелі чотири. Склад прийняв їх окремим пунктом. Ще дванадцять треба зробити.