Розділ 29. Вода за замком

О шостій Даніель прокинувся від кроків у коридорі. За вікном ще стояла сіра темрява, але кімната вже не нагадувала місце, де він заплющив очі. Тканина під лівою збилася в один м’який валик. Він проспав ніч від десятої, не чекаючи виклику; радіо так і лишилося за дверима.

На правій не було тремору. Сто заряду нічого не говорили про край пов’язки, який натягнувся, коли він сів.

Емма зайшла з мискою й попросила не допомагати їй ліктем. Поки міняла пов’язку, Даніель дивився на власну сорочку, підвішену біля ліжка. Учора вона ще пахла дорогою за муром. Сьогодні хотілося одягти її, з’їздити й привезти щось, що можна поставити на стіл.

— Насос сьогодні? — спитала Емма.

— Якщо приймуть джерело.

Вона розгорнула чистий бинт.

— Тоді мені потрібне «якщо» раніше, ніж Ніні знадобиться вода на вечерю.

Він кивнув. Дві серветки, бинт, дві пари рукавичок і сто мілілітрів розчину пішли у звичайний ранковий догляд. Таблеток Емма не додала. До 06:25 закінчила, лишила тканину під руку й пішла відпочивати до восьмої. Коли Даніель підняв ложку, ліва все ще лежала там, де її поклали.

Ніна спала. На столі біля станції був сухий пакет, який вона підготувала до опівночі; Леон приніс його Назарові о 06:50. Під пломбою лежав Н-03. Даніель бачив, як водій звірив номер, а Леон притримав приймальний лист, щоб протяг не згорнув його.

Марк сів у машині поруч із Даніелем. Дивився не на пакет, а на папку, де вчора лишив порожній рядок водного дозволу.

— Алла знайшла окрему ємність, — сказав він. — Документи привезуть до неї. Вчорашньою пробою не закривають.

Назар рушив о 06:55. За склом по черзі зникли двір, візок і їхній нерухомий фургон. Даніель не шукав на вулиці білих боків утрачених каністр. На одному повороті все ж прислухався до звуку ременя у водієвому ящику, тоді повернув погляд уперед.

На насосній були о 07:25. Остап прийняв пакет до пів на восьму й поклав біля свого журналу. Поки нічна Віра тримала основний пост, він перевіряв новий картридж. Даніель пройшов до водного майданчика; за низькою перегородкою стояв їхній Б, порожній, на власній основі.

Біля нього чоловік у світлій робочій куртці звіряв каністри з переліком.

— Роман Левицький, — представився він. — Санітарна підготовка й перевезення. До вашого дому з водою поїду тільки після випуску.

Він прийшов пішки зі службового двору й показав Маркові допуск та підписаний додаток до наряду. У ньому були його години, окремі порції й вода, приймання тари та право відмовити в завантаженні. Роман відсунув одну каністру від рядка, перевірив ущільнення, поставив назад. Вісім двадцятилітрових і шість п’ятнадцятилітрових були тут із учора, жодна не повернулася з утрачених семи.

О 07:35 під’їхав інший фургон. Коваль вийшов із водійського місця, Алла й Вадим — із двох пасажирських. Даніель побачив на борту номер В-34/40. Марк звірив три місця й службовий вантажний допуск; Коваль відкрив відділення з кріпленнями, показав звичайний борт і свіжий маршрутний лист. Паливні накладні на цей фургон та Ігореву лабораторну машину були службовими, отриманих двадцяти літрів для генератора вони не торкалися. Розина машина сюди не приїхала.

Алла попросила спершу до Т-4.

Ємність стояла під службовим замком збоку від старого водного вузла. На папері її вода вже пройшла муніципальну обробку. Алла зіставила дату, номер запису й право видачі з табличкою, потім нахилилася до пломби. Даніель тримав край її папки правою, поки Вадим звіряв фактичний об’єм: дві тисячі сто літрів.

— А проба, яку вчора забрали? — спитав він.

— З іншої точки. Тут інша ємність і новий шлях.

— Вона хоча б скоротить…

Алла забрала папку з його руки.

— Ні.

Він міг би спитати, чому тоді вони чекали від учора. Вона вже звіряла наступний номер. Даніель опустив праву й підійшов до загального лічильника, установленого перед усіма пробними кранами та відгалуженнями зливу. Нуль вихідного обліку означав тільки початок.

Після виміряного протоку Алла набрала нову S34. Ігор, лабораторний кур’єр, назвав номер своєї малої машини, звірив флакон і пломбу, підписав час. У його холодовому контейнері працював окремий реєстратор; він показав число й прибрав пробу на місце. Сто мілілітрів не могли стати двома сотнями придатних літрів від того, що поїдуть швидше.

Ігор рушив о 07:45. Коваль ще мав повернути Аллу до офісу. Даніель лишився біля Вадима, який відміряв польову пробу й заносив воду з протоку в окремий витратний рядок.

На лічильнику було 3,120. У Б не було нічого.

***

Марк передав Вадимові додаток до В-33/40. Той поставив папку на сухе місце й перевірив поіменні призначення. Ханна мала читати проби в денній лабораторній зміні, Сергій — після передачі о другій. Артем Левченко приймав нічне спостереження за температурою та резервним живленням; підписувати аналітичний результат його не призначали. Посвідчення, витратні матеріали й лабораторне забезпечення були окремими рядками.

— Моїх двох людей на ніч до бака не ставте, — сказав Остап, підійшовши по свій журнал. — Їм свої прилади.

Вадим показав замок Б і окреме службове призначення його зберігання. Остап повернувся до захисту. Вода не отримала його ключа.

Даніель із Марком пройшли тракт від лічильника до бака. Харчовий шланг не торкався зливного, відсічка трималася, зворотний клапан ще був закритий перед майбутнім монтажним ходом. Роман перевірив сухий Б, кришку й ущільнення. Біля генератора Вадим звірив заземлення та звичайний захист насоса з учорашнім приймальним листом. Для вихлопу лишався відкритий нежилий бік. Кабель до захисного поста йшов іншим шляхом.

Даніель зупинився біля двох заведених сервісних приводів. Їхні штоки ховалися в нерухомих болтових корпусах, але контрольні покажчики були відкриті. На кожному стояв власний лист запасу роботи. Марк звірив його після звичайного ручного заведення, не залишив число від пробного розряду. Кожний мав не менш ніж два кілоджоулі доступної віддачі, власний, не спільний запас.