Розділ 23. Чотири всередині сорока

На столі лежало три аркуші з порожніми місцями для підписів. Ніна забрала звідти медичну коробку й поставила біля свого стільця. Даніель уже сидів після сніданку, з перев’язаною лівою рукою. Емма витратила дві серветки, бинт, дві пари рукавичок і сто мілілітрів розчину. Таблеток не давала.

— Оцю коробку до Лінди не понесемо, — сказала Ніна.

Марк підсунув до себе стару квитанцію на холодну частину. Чотири години ще стояли цілими. Даніель знав, що сьогодні Марк збирається їх виконати, але на новому аркуші вже було сорок.

— Якщо вона хоче сорок понад ці чотири, спершу повернешся з іншою ціною, — сказала Емма.

— Учора передали умову: чотири всередині сорока. На місці перевірю.

Леон нахилився над чистим кінцем столу.

— Можна поставити один підпис і якось не побачити нижнього рядка?

Ніна обернула аркуш.

— Тому він тут. Читай до нижнього.

Павел прийняв станцію о сьомій від Леона. Тепер показав придатні блоки, заряджені вчора ввечері. Нової угоди ще не було; ранковий зв’язок тримався на справжньому вчорашньому запасі. Даніель після ночі з десятої до пів на сьому мав сто, Марк і Софія спали з пів на одинадцяту. На нічному листі Ніна звірила власні вісім годин, Павелові два відрізки сну й Еммин пост після третьої. Емма встигла додатково відпочити перед доглядом.

О 08:10 Павел передав канал районному столу. Лідія прочитала умови нового обміну. Старий договір закінчився вчора: сто тридцять шість годин лишалися виконаними, а не заставою нового строку.

На Р-29-40 стояло дев’яносто шість здорових годин до сорокового дня, по вісім щодня. За них — чотири харчові партії по двісті сім, перша післязавтра; двісті літрів завтра о п’ятій; окрема медична видача й кінцеві черги зарядки. На домашньому примірнику Ніна обвела час води.

— Раніше не прийму. У нас до вечора ще стоїть сьогоднішнє.

Лідія повторила погоджений рейс Рози, службове джерело, машину й її власне пальне. Доставка не вимагала відкрити їхні п’ять літрів. Другий, страхувальний водний рейс мав інший день і власну накладну; в завтрашніх двохстах його не було.

Ада взяла аркуш першою.

— Районні дві після обіду беру. Але вранці йду на інший склад. Якщо там затримають, чотирьох годин в один час не буде.

Муніципальний М-29-31 лежав окремо: двадцять чотири години холодної інвентаризації ремонтних частин за дванадцять сумісних добових. Чотири людини по дві години три ранки. Комірник через свій пост підтвердив окрему партію, обіцяв після дев’ятої звірити її номер із Рене. До активного картриджного шафового вузла їх не допускали.

Бен посунув муніципальний лист до світла.

— Холодні частини, без пуску? І після дванадцятої відпускаєте?

Почув обидва підтвердження. Підписав свою ранкову пару й районну післяобідню.

Леон прочитав шлях, відсунув одну стару стрілку.

— Резервний блок віднесу зранку. А ввечері по робочий піду окремо. Не пишіть мене ще й у машину Рози.

Софія не взяла запропоновану важку ділянку очищення.

— На холодному столі можу звіряти й очищати дрібне. Піднімати цю раму дві години не погоджуюся.

Комірник замінив її позицію в наряді. Вона дочекалася нового рядка й тільки тоді підписала. О четвертій мала закінчити районну пару, до пів на п’яту бути вдома.

Даніель дивився на чотири різні підписи. Вони не з’явилися від загального числа мешканців. Марк сьогодні працюватиме в Лінди; Ніна лишалася з запасами й входом, Павел зі станцією, Емма з людьми та клінічною координацією. Ранених і дітей у здорові години ніхто не вписав.

О 08:20 районний стіл зареєстрував нову угоду. Емма прийняла домашній графік і залишила копію біля станції.

— Між двома роботами їсте тут. Не віддаємо обід за ще одну годину.

Марк о 08:30 говорив із Люсі. Даніель почув, як той відмовився назвати сьогоднішній ремонт уже закінченим. Коли канал закрили, механік узяв власний обід і стару квитанцію. Даніель поніс легку папку правою.

Вийшли о 08:45. За п’ятнадцять хвилин були в Ліндиному дворі. Невеликий генератор ще працював на її столі; поруч на полиці стояли два баки. На одному висіла чиста бирка, на другому — стара мокра ганчірка.

— Оцей сьогодні не оглядаємо як готовий, — сказала Лінда, забираючи ганчірку. — Спершу його випорожню й вимою. У накладній будуть порожні баки.

Даніель торкнувся тільки краю папки. Води на п’ятсот літрів від вигляду цієї посудини вдома не стало.

Марк наклав мірку на вихід першого насоса. Різьба не збіглася з їхнім дозволеним з’єднанням. Схожий патрубок із ящика мав інший кут; якщо його притягнути, шланг зайшов би на сервісну кришку.

— Отой короткий можна було б повернути, — сказав Даніель.

Лінда дала йому побачити нижній край.

У кріпленні був старий овальний отвір. Повернути означало б затягнути його за тонку зношену стінку. Марк поклав цю частину до відбракованих, не до вибраних.

Лінда принесла інший насос і сумісне з’єднання. Марк звірив клеймо, приєднав справжній шланг, залишив доступ до кришки. Паспорт давав сім десятих кіловата в робочому режимі; потрібний пуск ще належало перевірити. Генератор із першого столу не підходив за цим пуском.

— Його й не дам, — сказала вона. — До обіду на ньому моя робота. У вас інший.

На окремому генераторі прочитали номінал не менше півтора кіловата, потрібні напругу й частоту. Лінда вписала серійний номер, повернення справним до сорок п’ятого дня о дев’ятій. Дві порожні чисті ємності по п’ятсот літрів, двадцять літрів нової партії пального й насосні частини мали перейти у власність групи при видачі; генератор залишався позикою.

Біля баків Марк перевірив масу й розміри. Два по двадцять п’ять кілограмів, генератор сімдесят, пальне з тарою двадцять п’ять, частини ще двадцять п’ять. Даніель побачив, як Лінда прибрала з пропозиції їхній старий візок.

— На вісімдесят кілограмів? Ні. Приїде машина з бортом.

Роза по звичайному каналу підтвердила власний наряд: понад триста кілограмів корисної вантажності, гідроборт щонайменше на двісті, перевірені габарити й кріплення. Кваліфікацію для борта прочитала з особистого допуску. Рейс післязавтра вранці, вдома з восьмої до дев’ятої. Поки що на підлозі лишалися Ліндині речі.