Розділ 22. Холодна деталь

Марк поклав учорашній зразок на стіл між двома звичайними стопами. Тканину з його пакунка прибрав від чашок. Даніель уже поснідав, Емма закінчувала догляд; до восьмої не бралися за підпружинену кришку.

Ніч з десятої до пів на сьому минула без виклику. Леон після своїх восьми годин передав ранній канал Павелові о сьомій. Марк і Софія теж виспалися. Ніна вийшла о восьмій після опівночі, звірила нічний лист і прийняла вхід. Емма після власного нічного поста відпочила до пів на восьму.

Даніель улаштував ліву руку ближче до себе. Пов’язку змінили тим самим денним набором; таблетки не додавали. Над столом уже було достатньо світла, щоб читати метал, якби до нього можна було дістатися.

Марк показав вузький край під кришкою.

— Оце треба звільнити. Сам корпус уже на стопах. До кінця не тягнемо.

Даніель спершу подивився на пружину й звичайну раму стола. Марк виміряв її зусилля й доступний хід до механічного обмежувача: не більше шести десятих кілоньютона, двадцять сантиметрів. Цього запасу вистачало для короткого відведення защіпки. Нерухомий стіл сам його не створював.

Права могла дістати обидва предмети з перевіреного проходу. Вони були ближче чотирьох метрів один до одного; Даніель лишався в межах шести. Ніхто не просив тримати кришку пораненою рукою.

О 08:00 він торкнувся рами на повну секунду. Обійшов край звичайним шляхом, за дванадцять секунд підійшов до другого кінця, помітив неживу защіпку. Пружина була перед очима. Огляд зайняв свої десять секунд і п’ять заряду; показав напрямок її зусилля, не номер прихованої частини.

Даніель вибрав економні Зчеплення й Опору. Разом з Оглядом це коштувало сорок.

Заряд: 60.

На десять секунд утримав потрібний кінець при справжній рамі. Марк відвів кришку до звичайного стопа. Пружина пройшла дозволений хід, не передала більше ста двадцяти джоулів; Даніель не купував сильного діапазону заради дрібної защіпки.

Коли світло впало під кришку, Марк очистив сухий край літер і прочитав клеймо. Поруч було друге позначення, яке на стертій зовнішній частині можна було переплутати. Він звірив посадку й обидва отвори зі звичайною мірою.

Даніель дочекався, поки механік скаже, що стоп прийняв кришку. Завершив зв’язок, погасив обидві мітки. Від першого контакту минуло тридцять чотири секунди; Опора не подовжила десятисекундного Зчеплення. Марк механічно зафіксував пружину стопом й закрив відкритий край.

— Номер є, — сказав він. — Тепер можна питати про саме цей вузол.

Даніель не побачив нової деталі ні в Огляді, ні на полиці. З’явилися читане клеймо й зразок, який треба було віднести.

О 08:05 він ліг у тихому місці. Марк забрав пакет, Емма відвела запитання від його мата. Пів години Даніель не приймав радіо, не читав написане й не радив, як їхати. Утримування защіпки минуло без перевантаження й тремору; залишилося звичайне стомлення.

О 08:35 перевірив сімдесят п’ять. Три повні відрізки спокою дали п’ятнадцять, не сорок назад за успіх.

Марк уже відповів Люсі о 08:30 сам. На домашньому листі стояла виконана відмітка. Даніель не чув їхньої розмови.

Емма дозволила питати про окрему ціну потрібної частини. Марк мав повернутися з умовою, яку люди справді зможуть виконати; медичний запас у пакунок не поклали.

На старому адресному листі ремонтний двір Лінди Варн був північніше складу, приблизно за сімсот метрів його придатної дороги. Від їхнього дому йшов інший звичайний маршрут. Марк звірив відкритий прохід через місцевий пост, поклав зразок і записаний номер, вийшов о 08:45.

Даніель тим часом склав чисті краї пакувальної тканини правою. За десять хвилин не став ситішим або здоровішим; до тихого мата не повертався. Павел тримав домашню станцію. У ранковому повідомленні Рене було тільки прийняте депо й майбутня пауза о десятій.

Марк озвався о дев’ятій із воріт Ліндиного двору. П’ятнадцятихвилинний шлях справді пройшов. Перед ним чекали двоє.

— Зразок у мене. До столу ще не кликали.

Даніель спитав, чи потрібен номер зараз.

— Не по радіо визначатиме сумісність. Побачить річ.

Голос Марка віддалився; він віддав спільний канал іншим. Даніель поклав власну копію клейма поруч із учорашнім дозволом на вилучення. Не мав підстав записати частину отриманою.

Через двадцять хвилин Марк передав, що все ще чекає. Людина попереду принесла кріплення до власного візка; Лінда не могла закінчити, доки не звірить отвори. Їхній тестовий строк не зробив чуже кріплення менш потрібним.

— Залишаєшся? — спитала Емма.

— Залишаюся. Якщо схоже не підійде, і цього досліду не буде.

Даніель почув короткий стук із Маркового боку, потім канал звільнився. Йому хотілося сказати, що можна заплатити чимось іще, аби не чекати. Подивився на власний малий набір навичок і складену тканину. Жодна не пересунула б їх на чужому столі.

О пів на десяту Марк знову взяв канал: Лінда покликала його до столу. Він попросив її дозволу на короткий зв’язок із домашнім постом щодо ціни. Вона погодила після огляду зразка.

— Звідки знято? — пролунав її голос.

Марк назвав Rw, дозволений байпас охолодження, показав власниці лист Доріана. Вона попросила відчинити саме внутрішній край і лишити зовнішню кришку на столі.

Даніель чув, як механік повторив обидві ознаки посадки. Лінда назвала відмінність між схожою частиною та цією. У схожої один відвід був обернений; при встановленні вона не стала б їхнім байпасом тільки тому, що номер починався однаково.

Марк назвав у каналі принесений Ліндою сумісний вузол. Повторив перевірені на місці кріплення й звичайний хід, сказав, що наклав зразок на нову частину. Попросив квитанцію на фізичну видачу. Даніель чув саме ці відповіді; до Rw ще нічого не їхало.

— Одна частина, чотири здорових години ремонту тут, до тридцять п’ятого дня, — сказала Лінда. — Час праці, не ваша дорога. І не обіцянка хлопця працювати пораненою рукою.