Розділ 20. Власна згода

Леон передав Аді ранковий канал о 06:45. На його нічному листі вже стояв сон із десятої до шостої; на її — до пів на сьому. Павел приймав о сьомій після другої частини власної ночі. Даніель чув, як Ада повторила ці п’ятнадцять хвилин, перш ніж Леон підняв дорожній пакунок.

Марк із Софією проспали з пів на одинадцяту до пів на сьому. Бен — із десятої. Поснідали тим, що Ніна відклала ввечері, взяли свої обіди. Четверо виходили до Нелли на довший, сімдесятип’ятихвилинний шлях.

— Ми до двору, — сказав Марк, перевіривши відповідь С-41 домашній станції. — Ти з Адою пізніше. Нічого важкого не тягни до нас, навіть якщо хтось попросить.

Даніель подав йому робочий лист. Матеріал був Неллин; домашнього запасу дошок вони в дорогу не забирали.

Софія спинилася біля порога, поправила ремінь другого апарата.

— На четверту сорок повертаємося.

— Знаю, — відповів Бен. — Зворотний вихід теж перевірю.

Вони пішли. Даніель ще якийсь час дивився на порожні двері. Учора короткий відвід закрив одним реченням. Цього ранку чотирьом людям потрібно було справді дійти до іншого місця й відпрацювати там те, що він запропонував.

Емма закінчила додатковий відпочинок о 07:30. На догляді спитала, чи не прокидався від руки. Даніель спав із десятої до пів на сьому; пов’язка лишалася цілою. Вона змінила її звичайним набором, не додала таблеток.

— На місці не поспішай допомогти до того, як Марк подивиться, — сказала вона.

— Я спершу подивлюся сам.

— І скажеш йому, що побачив.

Ніна прокинулася о восьмій, прийняла домашній вхід. Ада була вже на шляху до району з резервним блоком: окреме кур’єрське поручення, не складська зміна. Домовлена вчора черга почалася о восьмій; повернутися мала до дев’ятої. Павел лишив робочий на станції, поки не одержить перевірений заряджений.

О 08:30 Марк відповів із дворового сухого місця. Клінічний пост провів його особистий контакт із Люсі. Даніель чув тільки батькові відповіді, поки Ніна готувала їхні дорожні порції.

— Почали о восьмій. На цю розмову всі спинилися. Ні, це не насосна. Підлогу робимо.

Наприкінці Марк засміявся коротко, наче дочка сказала щось, чого Даніель не чув. Потім механік попросив передати Ніні: до пів на дев’яту працювали, з 08:40 продовжують. Перерву в чотири години не включатимуть.

Ада повернулася о дев’ятій, віддала блок Павелові. Той перевірив звичайне живлення під навантаженням, тільки тоді звільнив попередній для другої погодженої черги. Ніна віднесла його окремим виходом о 09:05; ворота прийняла Ада. П’ятнадцять хвилин до району, передача в погоджену чергу й п’ятнадцять назад закінчилися о 09:40. Ніна знову прийняла вхід, до Адиної дороги лишалося п’ять хвилин. Леон мав фізично забрати заряджений блок після свого повернення.

О 09:45 Даніель вийшов з Адою. Вона несла апарат, обидва — легкі власні пляшки й порції. До Rw пройшли годину тим самим зовнішнім шляхом. Біля останнього повороту Ада пропустила людей із посудом і спитала:

— Оцю стежку сьогодні не займете машиною?

— Ні. Під’їзд з іншого боку.

— Покажеш, коли прийдемо.

Доріан відчинив службовий край. Він мав окреме звичайне поручення на перевезення й роботу підйомника; жодного тестового пуску сьогодні не було. Наряд Рози лежав у прозорій кишені. Машина мала прибути перед першим рейсом, із трьома пасажирськими місцями й власним службовим забезпеченням.

Томас складав на тканині маленькі металеві частини. Рута згорнула одну постіль, другу ще не чіпала. Мара закрила свій харчовий ящик мотузкою, але ручку лишила на видноті.

— Остаточно ще не вирішили, — сказала вона.

— Ви побачите готове місце, — відповіла Ада.

Рута глянула на дві сумки Даніеля.

— Не треба наші речі зараз брати, навіть легкі.

Він опустив праву, якою хотів відсунути чужий пакунок із проходу.

— Не беру.

Доріан повів його до оснастки. Машина мала забрати важкі речі двох сімей на вантажній платформі окремо від пасажирів. Для звичайного підйому служба підготувала механічний привод і ловителі. Бічні напрямні сходилися до посадки під різними кутами; на останньому короткому ході поворот однієї змінював положення другої.

Технік показав сліди в пазах, не попросив застосувати навичку.

Даніель присів на сухому боці. До обох напрямних можна було підійти правою, не підставляючи ліву під раму. На різних штоках стояли два звичайні покажчики. Один кінець ішов уперед, другий у той самий час відвертався назовні.

— Якщо вести тільки перший, що з другим? — спитав Даніель.

— Затисне на краю. Можна опустити, розібрати вантаж і переставити вручну частинами. Це довше, але вся платформа лишається на підйомнику.

Технік показав звичайне припинення й місця ловителів. Даніель пройшов своєю майбутньою смугою без міток. Двері вантажного борту могли закрити один кут; він попросив зафіксувати їх у відкритому положенні.

— Я запропоную Маркові вести обидві напрямні разом. Не підняти весь вантаж.

— Спершу він побачить навантаження, — сказав Доріан.

Даніель кивнув. Рівень залишався десятим, заряд — сотнею. Знайомий рух однієї реакції він уже вмів вести; тут її не можна було відділити від іншої й зробити вигляд, що та зачекає.

Перед полуднем Ада допомогла сім’ям скласти власні дрібні речі, які вони дозволили їй торкати. Харчових пакунків не перекладала. Даніель дочекався звістки з двору, потім вони пішли туди пішки: чверть години від Rw, звичайний вільний шлях. У дорозі зустріли сім’ї; дорослі вели обох дітей, не прислали Томаса вирішити за решту.

До Нелли дісталися о 12:25. Кімната пахла свіжим деревом. Марк сидів на порозі з дорожнім обідом, притримував правою чашку; на пальцях була смола. Бен витрушував дрібний пил із рукава. Софія звіряла робочий лист із власницею, Леон випробував відчинені двері, перш ніж пропустити малого.

Нелла показала Даніелеві прийнятий настил.