Розділ 19. Не порожня клітинка

Даніель прокинувся від запаху теплого хліба. Ада розрізала останній великий буханець над чистою тканиною, збираючи крихти пласким боком ножа. Біля станції сидів Леон. Уже прийняв ранковий канал після своїх восьми годин сну; до сьомої Павел ще мав право не відповідати.

На годиннику було пів на сьому. Даніель проспав із десятої, не виходив на нічний виклик. Марк і Софія теж підводилися; їхня ніч почалася на пів години пізніше. Ніна спала за ширмою після передачі опівночі. Емма, яка прийняла Павелів пост о третій і віддала Леонові о шостій, знову лягла до пів на восьму. Нічний аркуш лежав при станції з уже виконаними передачами.

Даніель простягнув праву по свою частину.

— Сьогодні останній? — спитав.

— Цей — так. На вечерю інше відкладено, — відповіла Ада. — Доставку питатимеш у Ніни, коли прокинеться.

Він доїв, не торкаючись папки. Учора на аркуші було тільки водне питання. Тепер Марк розклав біля нього отриману через район схему старої насосної: труба, коротке відгалуження, дві доступні бетонні основи. Емма погодила сьогоднішній огляд, не запуск. Районний технічний пост мав окремо підтвердити вхід.

Марк притримував один край. Даніель провів пальцем уздовж короткого відводу. За ним можна було б не тягнути нову лінію через людську дорогу.

— Почнемо з цього місця, — сказав він. — Якщо там справді можна приймати.

— З огляду, — відповів Марк. — Папір не показує, хто сьогодні ночує за огорожею.

Емма о 07:35 оглянула руку й змінила пов’язку. Даніель розповів про ніч, тримав ліву біля тулуба, поки вона закінчувала. Пішов звичайний набір, без нових таблеток.

— Четверо на огляд. Софія повертається до свого часу, Бен — до районної пари, якщо погодить нову, — сказала вона. — Води з клінічного виходу ми сьогодні не забираємо.

— Я й не приніс заміни.

— Тоді так і кажеш на місці.

Ніна вийшла о восьмій. На харчовому аркуші стояло Р-23-7, але біля перевезення ще була порожнеча. Вона взяла районний канал, покликала Лідію, потім попросила Розу відповісти особисто.

Водійка назвала новий транспортний наряд на обіцяну видачу. Муніципальна машина пройшла ранковий огляд; її вантажного місця вистачало на дев’ять пакунків. Служба підтвердила власне пальне, тридцятихвилинний придатний під’їзд і виїзд із районного складу до третьої. Прибути мала о пів на четверту.

Ніна повторила час і кількість. Лідія підтвердила двісті сім порцій за вже виконану працю. Нові сьогоднішні години їхньою ціною не ставали.

Потім Ніна поклала перед Адою, Беном і Леоном інший аркуш.

— Району знову потрібні руки. На сьогодні, двадцять сьомий і двадцять восьмий. Завтра вас до складу не записую. Двадцять чотири людино-години разом.

Ада глянула на дві щоденні пари.

— Ранок із Леоном, після обіду з Беном? Я погоджую. Між ними хочу повернутися й поїсти.

Леон погодив свої ранкові, Бен — післяобідні. Даніель не підставив у цей лист Маркові чи Софіїні імена: завтра вони були потрібні для іншої праці, яку ще належало запропонувати.

Лідія назвала нову зустрічну видачу їжі на двадцять восьмий і окремі триста літрів води на двадцять сьомий. Звичайний заряд домашніх блоків погодила на всі чотири дні. Ніна попросила розрізнити харчовий і водний наряди.

— Завтра воду не привозьте, — сказала вона. — У нашій тарі не поміститься. На двадцять сьомий перед прийманням ще раз звіримо залишок.

Лідія прочитала умови назад. О 08:20 новий договір був записаний, але жоден його прихід ще не стояв у запасі.

Технічний пост відповів слідом. Доріан, місцевий працівник служби, назвав своє право провести сьогоднішній звичайний огляд насосної й технічного двору. Власник дозволив вхід зі службового боку. Людський обхід пост перевірив уранці; дорогою від дому можна було пройти за годину. Нічого запускати за цим дозволом не мали.

Марк о 08:30 говорив із Люсі. Вона спитала, чи знову йде на захід.

— Сьогодні в інший бік. Подивимося на звичайну техніку. Увечері повернуся.

Даніель почув, як дочка попросила батька не забувати обід. Марк подивився на відкладений дорожній пакунок, усміхнувся одним кутиком рота.

— Уже бачу його.

О дев’ятій четверо вийшли. Бен віддав домашній вхід Ніні, Павел лишився при станції. С-41 відповів на перевірці; Софія взяла другий апарат. Їхні вода й обіди були в домашньому денному рахунку. Даніель ніс легкий лист і пляшку, не ящик інструментів.

Біля насосної їх зустрів чоловік у короткій робочій куртці. Доріан спершу показав службовий знак і номер огляду Маркові, потім відчинив бокову хвіртку. На внутрішньому проході вода лишила темну смугу під стіною; сухий край був достатньо широкий, щоб Даніель не притискав ліве плече.

Короткий відвід лежав там, де його намалювали. Бетон під ним був рівний, без розсипаного зовнішнього краю. Даніель уже шукав місце для огляду реакції, коли почув за огорожею дзенькіт ложки.

Жінка винесла з низької прибудови миску. За нею йшла дитина в завеликій кофті. На натягнутому шнурі сушилися дві ковдри.

— Ви до труби? — спитала жінка.

— Подивитися, чи можна використати цю основу, — відповів Даніель.

Вона поставила миску на підвіконня.

— Для чого?

Він пояснив про окремий приймач для майбутнього водного шляху, коротко, без обіцяного обсягу. Жінка вислухала до кінця. Дитина підсунула миску ближче до себе.

— За цією стіною спимо, — сказала вона. — Тут і вчора спали.

Бен розгорнув районний перелік технічного користування. У ньому на цьому краї не було чинної ремонтної бригади. Він подивився на ковдри й опустив лист.

— Вас у цьому переліку немає.

— То він про мене чи про бригаду?

— Про бригаду, — відповів Бен.

Жінка відчинила двері ширше. Усередині стояло вузьке ліжко, складені на стільці речі, маленький закритий запас їжі. Даніель бачив, куди відчиняється дверне полотно і як близько воно підходить до наміченого відводу.