Розділ 18. Шість примірників

Ада прочитала Даніелеве пояснення до сніданку. Він сидів навпроти, але вона звернулася до Марка.

— Це буде і в клінічному?

— У всіх шести.

— Тоді лишіть мені домашній, коли повернуся.

Вона не спитала, чому він не сказав раніше. На останньому рядку ще раз притиснула нігтем підпис, наче перевіряла, чи не відділиться від решти листа.

Даніель прокинувся о 06:30 після ночі з десятої. Марк із Софією встали після восьми годин сну, Бен і Ада — після своїх восьми з половиною. Леон ліг о десятій, прокинувся о шостій і після восьми годин прийняв ранній домашній зв’язок. Ніч перейшла від Ніни до Павела опівночі, від нього до Емми о третій, від Емми до Леона о шостій. Павел прийняв ранок о сьомій, після другої частини власного сну; Емма ще відпочивала до 07:30. Ніну до восьмої не кликали.

Марк розклав погоджений учора текст. Софія приклала до нього місцевий ряд і засвідчений майстер-витяг. Для всіх адресатів лишили одну версію: часи читання й передачі, власні імпульси, межі похибки, ранкову механічну роботу, порожнє завершення E2б. За ними — дозволені центральні поля, походження й обмежений висновок, коротке Даніелеве виправлення та клінічна умова. Приватних вкладень до стола не виносили.

— У центральному цитуванні нічого не скорочуй до «те саме», — сказала Софія. — Позначки різні.

Даніель розгорнув обидва рядки. Перші одиниці після входу лишалися в межах невизначеності; пізніші різниці підтримували їхнє питання. Видимий нуль E0 не робив контроль нерухомим назавжди. Він прочитав уголос обережний висновок, який тепер треба було понести найдалі.

Марк звірив його з майстер-копією.

— Так і лишаємо.

До 07:45 Бен і Ада поїли, забрали районний резервний блок і пішли на погоджені 08–10. Бен передав домашній вхід Маркові до пробудження Ніни. Леон пішов із ними добровільним кур’єром за папером; його оплачена робота починалася лише після обіду. Ніна, прокинувшись о восьмій, прийняла вхід і одержала від Лідії справжню згоду на шість комплектів із районного запасу. Павел передав остаточний час версії й Лідіїне повторення учорашнього тексту.

По чотири аркуші на комплект, двадцять чотири всього. До 08:10 Лідія надрукувала їх зі звіреного районного примірника й видала Леонові; він прочитав заголовок, кількість і номери. О 08:25 повернувся з сухим пакунком. Софія звірила місцеві рядки на кожному, Даніель — власний текст. Однакові сторінки мали шість різних номерів: дім, клініка, Олена, Стефанія, районний стіл, коледж.

Марк о 08:30 говорив із Люсі. Клінічний дорослий пост уже підтвердив Еммі вікно з 10:45; дівчина мала погоджену паузу на цей час, після неї поверталася до своєї роботи. Міріам лишалася при нічній кімнаті. Марк сказав, що принесе дочці повний текст, який ще не передавав по радіо. Вона відповіла коротко: чекатиме біля дорослого поста.

Емма закінчила звичайний догляд о 07:45 і тепер перечитала клінічну умову. Пов’язку не відкривала вдруге заради візиту; сьогодні знову пішов один щоденний набір, без таблеток. Марк після сеансу звірив центральне цитування на шести примірниках. До 08:50 всі двадцять чотири аркуші лежали в пронумерованих обкладинках.

У домашній лишили номер один. Шостий відклали для погодження передачі коледжу, третій, четвертий і п’ятий — до пообіднього районного виходу. Даніель узяв другий. Він був такий самий, як той, що читала Ада.

Павел прийняв явку денного караулу о 08:50, звірену постом із нарядом: Карл та Еліза вже при вході. Клінічний пост підтвердив нинішній звичайний прохід. Даніель, Марк і Емма вийшли на захід о 09:00, зі своїми дорожніми порціями й водою. Службовий С-41 перевірили з домашньою станцією перед виходом; Марк ніс його на зарядженому звичайному блоці, С-42 залишився вдома.

У дорозі Павел передав Реневе особисте підтвердження: о дев’ятій вона прийняла ключ і журнал від Олівера, поставила другий із отриманих добових замість відпрацьованого першого. Після огляду лінії назвала депо дев’яносто, склад вісімдесят і готовий приймач. Операторка лишалася в депо.

Сто хвилин дороги закінчилися о 10:40. До клініки зайшли з того боку, який назвав дорослий пост, не крізь учорашній архівний двір. Марк несвідомо випростав згорнутий кут обкладинки. Даніель чув швидкі кроки за внутрішньою перегородкою й чекав, поки Емму проведуть до відповідального чергового.

На столі стояв робочий клінічний лист із поточним режимом гілки. Пост назвав дорослу координаторку чинною відповідальною за цю зміну. Вона відкрила лист перед Еммою, показала захищений вихід і частину будівлі, яку нині обслуговувала ця лінія. Звичайний резерв живив необхідне обладнання обмежений час; сама наявність електрики не замінювала захист від деформації. Емма звірила позначки з учорашніми дозволеними відомостями, запитала про людей, яких не можна швидко перевести. Їй відповіли зі справжнього змінного списку; до публічного комплекту імена не переписали.

Координаторка взяла другий примірник. Даніель назвав його походження й свій підписаний текст, не почав із Вікторової провини.

— Якщо сьогодні прибрати чинну гілку, цей вихід лишиться придатним? — спитав він. — Що вже є замість неї?

Координаторка повернула робочий лист до позначки залежної частини будівлі.

— Підтвердженого такого захисту взамін немає. Звичайний резерв дасть живлення, але цей вихід доведеться переоцінювати й переводити людей. Для сьогоднішньої зміни іншого погодженого шляху не маємо.

Даніель звірив названий вихід із ранковим клінічним дозволом. Це було конкретне місце, куди вони щойно прийшли, не слово «лікарня» у Вікторовій обіцянці.

— Ви пропонуєте нам працювати на слабшій гілці? — спитала вона після першої сторінки.

— Сьогодні ні, — відповіла Емма. — Сьогодні ви отримуєте, куди призначали зовнішній перенос і що про житло було відомо до рішення. Заміну клінічної лінії ми не принесли.

Даніель дочекався, поки доросла читачка перейде до останньої сторінки.