Розділ 15. Рухома точка

Емма взяла Даніелеву чашку за вушко, перш ніж він устиг понести її до води.

— Дві хвилини. Потім я йду спати.

Вона поклала чашку на край таці й розгорнула домашній графік. На годиннику ще було 19:50 двадцять першого дня. Марк підійшов із чистим дорожнім листом. Угорі він написав завтрашню дату; нижче поки не було жодного дозволу.

Емма запитала Даніеля, чого потребуватиме його рука біля рухомої частини. Він показав правою місце майбутнього контакту, не вдавав, що вже знає сам механізм. Ліву триматиме при собі. Якщо на місці знадобиться нести чи підважувати, це має робити інша людина або звичайне пристосування.

— Після ранкового догляду, — сказала вона. — При свіжій крові не виходиш. При треморі припиняєш. Маркові не доведеться сперечатися з тобою, чи це вже заважає.

Вона погодила Бенів і Леонів виходи, звірила, хто прийме ворота. Ніна взяла їх до своєї ранкової частини. Софіїні й Адині районні години лишилися на місці.

— Я не можу бути на сході до десятої, — сказала Софія.

Марк вписав Бена до ранкової другої точки. Той підсунув до нього власний лист.

— Піду, якщо Дмитро погодиться сам. Мій учорашній харчовий запит цього не дозволяє.

Емма поставила коротку позначку біля передач і пішла. До восьмої мала встигнути лягти. Павел теж прибрав чашку: його сон був до півночі, потім три нічні години, потім знову до шостої. Марк не лишив новий запит біля апарата з проханням розбудити когось, якщо буде зручна відповідь.

Даніель вимив чашку. О дев’ятій Ніна прийняла звичайне підтвердження Оліверової зміни; о десятій він ліг, поклавши праву руку поверх ковдри. У темряві хотілося ще раз пройти майбутні контакти подумки. Він знав лише свою пропозицію й порожні клітинки. Перевернувся на здоровий бік.

Прокинувся о шостій двадцять другого дня від тихого дзенькоту мисок. На столі стояли двадцять три сніданки. Леон сидів, підставивши торбу під ноги; Бен намагався намазати свою порцію так, щоб нічого не лишилося на ножі. Ніна забрала ніж.

— Доїси. До видачі ще весь день.

Після їжі Емма змінила Даніелеву пов’язку. Назвала Ніні витрачений набір: дві серветки, бинт, дві пари рукавичок, сто мілілітрів розчину. Нової таблетки не брали. Рука під тканиною боліла звичайним болем; сухий край не був дозволом тягнути нею.

Павел уже приймав ранкові відповіді. Марк сів поряд, дочекався, поки закінчать домашню передачу.

Ігор підтвердив новий наряд поста. Відповідальний дозволив роботу на вантажному вузлі й ранкову основу E1б, з окремим припиненням за словом постового. Ігор перед виходом на зміну пройшов дозволений підхід і зворотну смугу; на повороті до людського входу нічого не перекрило дорогу. Денну згоду з учорашнього листа не продовжували.

Дмитро відповів через свій дорослий пост. Стефанія погодила зовнішнє місце на ранок, він — власну присутність. Перевірив доступний вихід від огорожі до їхнього звичайного обходу. Всередину ніхто не зайде. Якщо мати покличе, він піде.

— Почули, — сказав Бен.

Лідія дозволила отримати два прилади о пів на сьому. Уляна погодила ранковий контроль біля її районного пункту. Ніч вони цими відповідями не відкривали.

Марк попросив Павела повторити останню службову відповідь. Віктор погодив видачу засвідченого витягу місцевого входу східної ділянки через районний канал. Тільки події цього входу, його час і межа місцевого сегмента. Центральні призначення до дозволу не входили. Режим приймання заради них ніхто не обіцяв перемикати.

Марк записав межу поряд із номером відповіді. Даніель бачив, як легко було б назвати це вже отриманим журналом. На столі лежав лише дозвіл на його видачу.

До 06:15 усі потрібні ранкові відповіді були при них. Бен і Леон вийшли до Лідії. Даніель лишився застебнути рукав; Марк перевірив звичайний інструмент і наряд.

Павел поставив заряджені блоки до С-41 і С-42, звірив пробні відповіді. Домашній робочий акумулятор не знімав. Резерв віддав із Леоном на погоджений районний заряд; після своєї зміни його мала принести Ада. Шістнадцять свіжих AA лишилися в коробці, чотири встановлені — у своєму приладі. На особистому вікні Даніеля було сто.

Вони з Марком вийшли о 06:35. Дорогою механік зупинився біля звичного роздоріжжя, звірив нову позначку поста й повів дозволеним обходом. Даніель не запропонував зрізати за огорожею. Холодний ранковий повітряний струмінь заходив під розстебнуту куртку; правою він притиснув край, лівої не рухав.

Біля E1б були о 07:25. Ігор показав їм підписаний наряд, тоді пішов до вантажної рами.

Вона стояла поперек короткого відгалуження до вимірювальної основи. На рамі був металевий кожух, знизу — приводна тяга й каретка, що мала перейти на інший паз. Пішоходи користувалися ширшим входом. З коробкою приладу там можна було пройти тільки назустріч людям, які не мали обов’язку звільняти їм воду й дорогу.

— Треба посадити її в бічний стоп, — сказав Ігор. — Тоді відгалуження вільне. Зараз тягне навскіс. Звичайний привод рухає, але його штатна напрямна тут уже не тримає потрібного кута.

Марк присів біля напрямної. Даніель стояв там, звідки бачив тягу й сухий край основи. Не торкнувся речей для міток.

— Повністю закрити вхід? — спитав механік.

Ігор глянув на людей із посудом.

— На довгу перестановку — не сьогодні. На дві короткі фази можу відвести чергу до іншого краю. Якщо не зійдеться, лишаємо раму, вимір не починаємо.

Даніель подивився, як змінюється кут між тягою й кареткою. Тут не вистачало звичного нерухомого кінця. Щоб зрушити раму, треба було вести реакцію по пазу, не загубивши напрямку при її русі.

— Я можу взяти свою частину, — сказав він. — Спершу покажи всю.

Марк поставив звичайний динамометр. Чотири з половиною кілоньютони. Даніель дочекався, поки механік прочитає їх удруге.

Під раму підвели домкрат, незалежний ловильний стоп закріпили на цілих анкерах. Марк випробував обидва на повній силі. Коли зняв тягу зі звичайного приводу, рама лишилася на місці. Ігор дивився на вільний людський вхід, не на Даніелеве обличчя.