Глава шоста.

Після завершення гри в карти Селена все ще відчувала легку незручність від того, як близько вона стала до цих людей за такий короткий термін. У вітальні все ще було жваво: Калія і Тимур знову жартували, перекидаючись гострими коментарями, Дарій почав розповідати історію з дитинства, а Еміль, як завжди, зайняв місце ближче до Селени, не приховуючи своєї посмішки.
— Ну, ти безперечно здивувала нас сьогодні, — зауважив він, нахиляючись трохи ближче. - Ти виявилася непоганим гравцем.

Селена підняла на нього погляд, її губи стиснулися в тонку лінію, але в очах майнуло щось на зразок веселощів.
— Якщо я непоганий гравець, то ти, мабуть, просто неуважний, — тихо відповіла вона, не піднімаючи голосу.

Еміль засміявся.
— Тебе важко розкусити, Сирено, — сказав він. - Але мені подобається виклик.
Дарій, помітивши їхню невелику розмову, вставив:
— Емілю, ти тут фліртуєш чи граєш, — піддражнив Дарій, помітивши, як Еміль, не відриваючись від Селени, продовжує посміхатися. Еміль кинув на нього жартівливий погляд, але не відступив, відповідаючи:
— Та я просто насолоджуюся моментом, Дарію. Селена виявилася несподівано цікавою людиною.

Селена, відчуваючи, як її щоки починають трохи червоніти,
спробувала змінити тему, щоби не зациклюватися на цьому. Вона звернула увагу на Калії та Тимура, які знову починали сперечатися про якусь дрібницю.
— Як ви зазвичай проводите такі вечори? — спитала вона, намагаючись перейти на більш нейтральну тему.
Калія швидко відповіла:
— Іноді ми граємо в карти, іноді просто балакаємо. Зазвичай нам не потрібно багато, щоб весело провести час. Головне, щоб усі були в компанії один одного.
Тимур, сміючись, додав:
— Так, і якщо хтось із нас виграє, завжди можна посперечатися про те, хто більш щасливий у наступній грі.

Селена кивнула, посміхаючись їхнім легким веселостям. Незважаючи на свою звичку триматися на відстані, вона починала почуватися комфортніше в цій компанії. Якогось моменту вона навіть почала розуміти, як цінно мати поруч таких людей, які можуть бути не лише підтримкою, а й джерелом радості.
Еміль, помітивши її зміни в настрої, знову трохи наблизився майже непомітно.
— Я радий, що ти вирішила бути з нами сьогодні, Сірено, — сказав він тихо, ловлячи її погляд. — Ти зовсім не схожа на тих, кого зазвичай зустрічаю. Ти… особлива.
Селена здивовано глянула на нього, її обличчя знову почервоніло, але вона не змогла приховати легкої посмішки.
- Не варто називати мене особливою, - відповіла вона з грайливим відтінком у голосі, - я просто граю в карти.

Еміль засміявся, його погляд пом'якшав.
— Можливо, ти й не така особлива, але незвичайна, — відповів він, не відходячи поглядом.
Селена трохи забарилася, але її погляд залишався на Емілі, незважаючи на легку незручність, яка знову починала набирати силу. Її серце трохи прискорилося, а в грудях відчувалася дивна теплота, яку вона намагалася приховати за маскою холодності.
— Ти завжди такий уважний? — спитала вона з легким сарказмом, щоби приховати свої власні відчуття. Еміль усміхнувся, не намагаючись приховати, як подобається її реакція.
— Я просто спостерігаю, — відповів він, зробивши паузу, ніби його слова мали прихований зміст. — Іноді варто просто зачекати, аби зрозуміти людину. Селена відчула, як її обличчя знову починає горіти. Вона відвернулася, намагаючись знайти якийсь привід, щоб змінити тему розмови. Але вона не могла не помітити, як атмосфера в кімнаті змінювалася, стаючи все більш затишною і менш напруженою. Еміль і решта продовжували жартувати і розповідати історії, а вона, хоч і намагалася триматися на відстані, все більше відчувала себе частиною цього кола. Дарій помітив її збентеження і втрутився:
- Ну що, не нудно? Може, ще раз зіграємо чи маємо тут щось, що варто спробувати?
Калія, продовжуючи жартувати, подала ідею:
— Може, час зробити щось активніше? Хто настільні ігри?
Селена подивилася на всіх цих людей, які були настільки простими та відкритими, і не змогла не відчути, що, незважаючи на її замкнутість, вона почала звикати до їхнього спілкування.
Еміль, звичайно, залишався найпомітнішою фігурою в її очах, і це не могло не збивати її з пантелику.
— Я можу спробувати, — зрештою відповіла вона, знову повертаючи увагу до розмови. Еміль схвально кивнув і з усмішкою сказав:
— Тоді подивимося, хто з нас виявиться найкращим стратегом.

У той момент Селена зрозуміла, що цей вечір все більше нагадує звичайну дружню зустріч, де немає місця напрузі чи зобов'язанням, а є лише радість від спілкування та легкість.

Селена трохи розслабилася, коли розмова знову прийняла більш легкий поворот. Вона помітила, як Дарій із Калією азартно обговорювали варіанти ігор, а Тимур втручався з пропозиціями, які звучали, як жарти, але за ними ховалася справжня ідея.
- Гаразд, - сказала Селена, посміхнувшись, - подивимося, хто з нас справді найкращий стратег.
Еміль підкинув карту в повітрі й упіймав її, не відриваючи погляду від неї. Його звична грайливість тепер сприймалася як щось особисте. Селена відчула, як його погляд знову на ній, і в його очах знову читалося щось більше, ніж інтерес до гри. - Ти готова до конкуренції? — спитав він з легким докором, але в його голосі був відтінок флірту, який не втік її уваги.
Вона на секунду задумалася, але потім відповіла із зухвалим спокоєм:
— Скільки завгодно.

Весь вечір тривав у такому ж ключі: сміх, жарти, щирі моменти, коли кожен із хлопців розповідав щось зі свого життя. Калія та Тимур продовжували перекидатися словами, влаштовуючи маленькі конкурси та провокації, а Еміль не припиняв стежити за Селеною, роблячи її частиною кожної розмови.

Незважаючи на всі її спроби сховатися за зовнішнім спокоєм, всередині вона відчувала цей незвичайний момент, який привносив Еміль. Коли гра добігла кінця, і вечір почав переходити в нічний час, усі влаштувалися зручніше, розслабилися і продовжили спілкування, вже не думаючи про те, хто виграв.

Селена сиділа в колі друзів, відчуваючи, як її світ стає трохи ширшим, а почуття, які вона намагалася стримати, починали непомітно розвиватися. Якоїсь миті вона зрозуміла, що насправді не хоче, щоб цей вечір закінчувався.
Як вечір тривав, Селена почала відчувати, що атмосфера в будинку ставала все теплішою і невимушеною. У розмовах між друзями помітна щира близькість, незважаючи на те, що вони познайомилися відносно недавно. Калія з Тимуром все жартували та влаштовували невеликі конкурси, а Дарій розповідав історії, які слухали з цікавістю. Еміль продовжував підтримувати легкий флірт із Селеною, але тепер його манера була менш нав'язливою і грайливішою. Він знаходив моменти, щоб тихо прокоментувати її дії, іноді кидаючи їй погляд, який змушував її серце битися швидше. Селена, відчуваючи, як цей момент стає все більш інтимним, намагалася не подавати виду, але всередині вона вже не була така впевнена у своєму контролі.
- Ти справді добре граєш, - сказав Еміль, коли розмова перейшла до більш особистих тем. — Я майже не помітив, як ти мене обіграла того разу.

Селена почервоніла, відчуваючи, як її збентеження проявляється у малих деталях. Вона постаралася відповісти з легкою усмішкою, щоб приховати свою незручність.
— Це не так уже й складно, якщо в тебе немає звички думати два кроки вперед, — відповіла вона, трохи піднявши брову.

Еміль засміявся і знову змістив погляд на неї. В його очах був той самий грайливий блиск, який Селена тепер уже не могла ігнорувати. Тим часом, Калія та Тимур почали готувати щось на кухні, а Дарій запропонував влаштувати вечір фільмів. Вони всі сіли на диван, і Селена відчула, як атмосфера будинку стала ще затишнішою.
Хлопці сиділи поруч, роблячи легкі зауваження один одному, а Селена все більше відчувала себе частиною цієї компанії. Незвичайне почуття тепла та легкості охопило її, і вона зрозуміла, що, можливо, ці люди стали чимось більшим для неї, ніж вона очікувала. З кожним моментом Селена починала відкриватися, хоч і не помічала цього одразу. Еміль, як завжди, був поруч, але тепер його присутність не здавалася такою наполегливою. У його поведінці було щось, що дозволяло їй розслабитись і відчути себе по-справжньому у своїй тарілці.
Ранок настав тихо і мирно, ніби сам світ ще не прокинувся. Сонячне проміння м'яко пробивалося крізь вікно, освітлюючи кімнату, і Селена потяглася у своєму затишному місці на дивані. Все навколо було спокійно, і навіть шум із кухні, де хтось уже готував сніданок, не міг порушити цього відокремленого відчуття. У кімнаті відчувався запах свіжозвареної кави та хліба, що додавало затишної атмосфери цього раннього ранку.
Коли Селена підвелася, вона одразу відчула легку втому від насиченого вечора, але все одно в її серці було щось нове – відчуття небувалого комфорту. Начебто вона стала частиною чогось більшого, ніж просто компанії випадкових людей.

Еміль, як завжди, був крок попереду, і її думки повернулися до нього. Він примудрився вмовити її не роз'їжджати на вечір і залишитися, а тепер, судячи з звуків із кухні, уже готувався приєднатися до інших. Він не був наполегливим, але в його посмішці завжди було щось тепле та щире, що привертало її увагу. Калія та Тимур продовжували жартувати між собою, обговорюючи щось про новий фільм, а Дарій, ще трохи сонний, з усмішкою спостерігав за цим. Все це було так невимушено і звично, що Селена навіть не помітила, як вона почала почуватися частиною цієї компанії.

З ранку вони вирішили провести час на свіжому повітрі. Плани на день були такими ж легкими та невимушеними, як і вечір, що минув. Але вже на цьому етапі Селена знала, що цей день буде таким самим особливим, як і попередній.
Ранок був освіжаюче спокійним, і, збираючись за сніданком, хлопці вирішили обговорити, що робити сьогодні. Калія запропонувала поїхати на місцевий ринок, де можна було б купити свіжі продукти, але відразу ж її ідея була підтримана Тимуром, який запропонував потім влаштувати пікнік на березі річки.
— А може, це буде надто банально? — втрутився Дарій, посміхаючись. — Можу запропонувати щось активніше, наприклад, сходити до лісу, знайти якесь нове місце, яке ми ще не досліджували. Еміль, що сидів поруч із Селеною, підняв погляд від чашки і підморгнув їй. — Чому б нам не поєднувати? - Запропонував він. — Поїдемо на ринок, а потім наберемо провізії та вирушимо на природу. Містечко є одне, де річка звивається красиво та спокійно.
Селена, слухаючи їх, відчула легку цікавість.
— Мені здається, це хороша ідея, — сказала вона, глянувши на Еміля, але не бажаючи піддавати цій розмові надто багато уваги. Згода була одностайною, і компанія з нетерпінням почала збиратися.
Калію та Тимура на якийсь час захопив вибір продуктів, а Дарій з Емілем обговорювали, як краще вибрати місце на річці, і Селена, не маючи жодних заперечень, вирішила підтримати їхнє рішення.
Коли всі зібралися і вирішили, що їм належить зробити, ранок став набагато активнішим і радіснішим. Кожен із них вирушив за своїми справами: Калія та Тимур забігли на ринок за продуктами, обговорюючи, що смачного приготувати для обіду, а Еміль із Дарією пішли на розвідку, щоб обрати ідеальне місце для пікніка.
Селена, спостерігаючи за тим, як усі метушаться та організовують день, відчула, як її серце трохи розслаблюється. Вона навіть взяла участь у виборі продуктів, хоч і без особливого ентузіазму. Її думки залишалися зайнятими, але тепер вона відчувала, що все, що відбувається, трохи змінює її сприйняття. Коли Калія повернулася з кошиком свіжих овочів та фруктів, Тимур не відходив від неї, жартуючи над кожним її вибором.
Дарій з Емілем привели компанію до річки, де вода була прохолодною і чистою, а берег майже безлюдним, що ідеально підходить для пікніка.
- Сюди! — крикнув Дарій, показуючи на затишну галявину поруч із річкою. — Це місце буде ідеальним.
Селена глянула на Еміля, він у свою чергу помітив її погляд, і, як завжди, його легка посмішка не залишала її байдужою.
- Прекрасне місце, - сказав Еміль, оглядаючи галявину. — Правда, не можу не помітити, що ти трохи розслабилася, Сирено.
Селена відчула, як її щоки трохи заливає тепло, але вона вирішила не відповідати на підначку.
- Я просто насолоджуюся моментом, - сказала вона, відчуваючи легкість від того, що все це відбувалося з нею.