29. Вероніка

Прокидаюсь із сухістю у роті і білю у голові. Намагаюсь відкрити очі і пригадати, що було у вечері. Погляд ковзає на пусту пляшку з під вина і дві чашки. Переводжу очі дальше і на підлозі замічаю свої чорні мереживні трусики. Ах, точно.

Спершу з Миколою завелась душевна розмова і все закінчилось сексом, як завжди. Трішки піднімаюсь і прикриваюсь білосніжною ковдрою. Микола солодко спить на животі з відкритим ротом, а покривало недбало накриває його оголені сідниці.

Усміхаюсь і кривлюсь від різкого болю у голові. Відчуваю кожен імпульс, який проходиться судинами голови, чи що там у ній є.

Скидаю покривало і швидко іду у ванну і приймаю душ. Переодягаюсь у чистий одяг і поки хлопець спить трішки наводжу порядок у кімнаті. Пляшку викидаю у смітник, мою вчорашню нижню чорну білизну кладу окремо, а чашки мию у раковині в ванній. Проходжаюсь по кімнаті у пошуках однієї упаковки. Заглядаю під кожен кутик ліжка і тумбочок.

- Щось шукаєш? – запитується Микола і дивиться на мене лежачи на ліжку.

- Ми вчора були без презерватива? – одразу озвучую своє питання.

- Так, - якось байдуже відповідає він. – А що? Тобі не сподобались відчуття?

- Ти встиг витягнути?

Микола кривиться. Почісує заду голову.

- Ем. Я не пам’ятаю. Ти не залетиш. Не бійся, - каже він не правдоподібно.

- Микола, це вкотре ми займаємось сексом без контрацепції.

- Багато людей не захищаються і нормально живуть.

- Я не хочу залетіти. Ти би хоч контролював себе.

- Я себе контролюю, - грубо каже брюнет. – Подумаєш, один раз можливо не встиг витягнути.

- Ти знаєш чим цей один раз може нам обернутись!? – не вгаваю я.

- З першого разу ніхто не вагітніє.

- Ти впевнений?

Микола мовчить і злісно дивиться на мене.

- Гаразд, раз ти так хочеш, то запишись на прийом до гінеколога або випий протизачаточні, - він встає і проходячи повз мене крокує у ванну.

- Я не буду пити ті таблетки.

- То не пий, - нахиляється він над раковиною і чистить зуби голяка.

- Ти так байдуже про це говориш, - не вгаваю я.

- Тому, що я не бачу тут проблеми.

- Ось принесу тобі позитивний тест на вагітність і тоді послухаю, як ти заговориш, - виходжу з ванної і гримаю дверима.

Одягаю і йду сама пити каву. Не хочу його зараз бачити. А хто його знає чи просто зараз у мені не зародилось нове життя? Про це ми дізнаємось трішки менше двох тижнів. Якщо за два і більше тижня у мене не з’являться місячні, то можна уже починати панікувати.

Я хочу дитину і саме від Миколи, але зараз не час. Я ще не готова стати матір’ю, як і Микола батьком. Це велика відповідальність, яка буде уже лежати на наших плечах до кінця нашого життя.

Роблю глоток за глотком гарячої кави і повільно заспокоююсь.

- Ніко, а Микола де? – вибиває мене з думок Сергій Степанович.

- Коли я виходила, то чистив зуби, а що він зараз робить – я не знаю, - навіть не дивлячись на чоловіка відповідаю.

- Ви посварились? – сідає він навпроти мене за невеличкий столик, який накритий білою скатертиною.

Сергій Степанович кладе руки на стіл, а пальці зімкнені у замок.

- Отже, посварились.

Я мовчу. По моєму напруженому тілі і так усе видно.

- Через що?

Вагаюсь чи розповідати йому чи ні. А раптом він не зрозуміє? Але може бути і навпаки. Сергій Степанович може усе зрозуміти і ще дати якусь пораду або поговорити із сином. Хоча Микола не любить, коли батьки лізуть у його особисте життя, особливо, якщо це батько, з яким у нього не найкращі стосунки.

Я роблю глибокий вдих.

- Цієї ночі у нас був незахищений секс, - намагаюсь підібрати культурніші слова. – І Микола не пам’ятає чи встиг витягнути чи ні. І йому до цього байдуже. Байдуже до того, які це наслідки може нести.

Сергій Степанович зберігає все ж таке спокійне обличчя. Ні один його нерв не поворухнувся.

- Сумніваюсь, що Микола знає про це. Він ніколи цим не цікавився.

- Ви про що? – не розумію до чого веде чоловік.

- Я із Марійкою одружились через те, що вона завагітніла.

В мене відвисає щелепа.

- Про це мало хто знає, бо ми тоді уже досить довго зустрічались і я уже купив каблучку. І в той день, коли я збирався робити їй пропозицію вона повідомляє мені про те, що вагітна. Ми зіграли весілля через два місяці.

- Ого, - це єдине, що я можу зараз вимовити. – Я навіть і подумати не могла.

- Залетіти це не завжди погано, - заспокоює мене Сергій Степанович. – Розумію, ти за це дуже сильно хвилюєшся, бо ще не готова, але ми також не були готові до дитини. На початках припускались великої кількості помилок, але ми вчимось на них.  Ми були дуже щасливі, коли народився Микола. Це один із найкращих днів у моєму житті.

- Чому я не чув цієї розповіді? – різкий голос хлопця перериває нашу розмову.

Микола у білій футболці стоїть за батьковою спиною. Я настільки захопилась тим, що розповідає Сергій Степанович, що навіть не замітила присутність хлопця, який видно уже довгий час там стоїть і чув не мало.

-Микола? – обертається спантеличено чоловік.

Брюнет підходить, відсуває стілець і сідає розслаблено. Ноги, у білих джинсових шортах, розставляє широко , а руки просто лежать на його тілі.

Сергій Степанович дивиться то на мене, то на сина.

- Ти ніколи не запитувався, а ми з матір’ю не розказували.

- Тому, що я завжди думав, що я був зачатий у шлюбі, - трішки обурено каже він. –  А в принципі, яка різниця, якщо ви і так збирались одружуватись.

- Так, тільки нам прийшлось зробити це швидше, бо інакше у твоєї матері було би видно живіт. Ми, звісно, не були такими популярними, як зараз, але не хотіли, щоб ходили чутки, що ти по зальоту.

- Зрозуміло, - коротко відповідає Микола. – А з чого почалась ваша розмова? Чому ти їй розказав, а мені – ні?

- Микола, досить бути таким агресивним. Це наша з Нікою розмова.