26. Микола

Фотографи і відео-оператори, журналісти і просто люди, які люблять класно віддихати, стоять перед входом.  Різні голоси і очі роздивляються будівлю і намагаються крізь темні вікна приміщення розгледіти що там у середині. На дворі уже стемніло, вуличні ліхтарі увімкнулись, а попри них і багато додаткового освітлення, яке я підготував раніше. Прожектори рухаються, їхнє світло досягає декількох метрів. Подаю знак і музика на колонках вмикається на всю гучність. Скоро увесь Тернопіль буде знати, що сьогодні день народження ще одного нічного клубу «King».

Лунають голосні крики, які перекрикують музику і натовп людей підходить все ближче. Я стаю біля червоної стрічки, яку повинен зараз перерізати, але я неабияк хвилююсь. Руки трусяться. Дістаю телефон, щоб глянути на годину і замічаю повідомлення від Вероніки. Вони уже приїхали. Серед великої кількості незнайомих мені облич, шукаю рідне, але так і не знаходжу.

Кладу телефон назад у кишеню, глибоко вдихаю і видихаю. Беру мікрофон і киваю, щоб музику вимкнули.

- Доброго вечора усім! – лунає мій голос. – Я дуже радий бачити вас усіх на відкриті нового нічного клубу «King».

На ці слова люди відповідають гучними оплесками і вигуками.

- В честь відкриття, вхід у клуб безкоштовний, ми будемо пригощати шампанським і тортом. Відривайтесь на повну!  Файне місто Тернопіль!

Перерізаю стрічку і одразу ж забігаю у клуб. Охоронці уже зайняли свої позиції. Усіх по черзі пропускають і чіпляють сині браслети. Чим більше часу проходить тим клуб стає людянішим.

Я стою на підвищені і спостерігаю за всім, а також паралельно шукаю Вероніку. Якби я знав де саме вона стоїть то провів би її з батьками через чорний вхід.

Музика гучно лунає, дівчатка офіціанти в чорній уніформі бігають від столика до столика, беруть замовлення і пригощають шампанським. 

Я справді це зробив. Я відкрив ще один нічний клуб, до того ж, в іншому місті.

Ще ніколи я не пишався собою, так як зараз. Думаю, що батьки також пишаються.

Раптом постать красивої дівчини в чорному платті привертає мою увагу. Вона обернена спиною, але моє серце почало швидше стукати. З дівчиною прийшли ще двоє людей і в них я впізнаю батьків. Вона обертається і я не впізнаю своєї Вероніки. Струнка, зібрана, сексуальна і така красива. Я ще ширше усміхаюсь і крізь натовп проходжу до них.

- Мамо, тату, Вероніка.

- Синку, ми тебе вітаємо! – одразу ж каже мама у золотистому платі і обнімає мене.

- Ми тобою пишаємось, - тато тисне мені руку і з любов’ю б’є по плечі.

- Вітаю, ти так довго до цього йшов, - каже Вероніка і акуратно цілує у щічку.

Замічаю, як її погляд проходить по всіх дівчатах, краєм ока бачу, що дві дівчини одразу ж почали перешіптуватись після цього поцілунку.

- Мені можна починати ревнувати? – шуткує Вероніка.

- Тобі немає до кого мене ревнувати, - беру її за руку.  – Я забронював вам столик, - кажу я і вказую на столик, який розміщений на балконі. – Це найкращий столик.

Ми усі повільно піднімаємось.

- Мамо, ти я себе почуваєш? – трішки хвилююсь за її здоров’я, оскільки тут досить незвична атмосфера.

- Краще не буває, - з широкою усмішкою відповідає вона і впевнено сама піднімається сходинками.

На столі уже чекає пляшка шампанського, фруктова і м’ясна закуска.

- Зараз ми спробуємо, чим ти тут годуєш народ, - каже весело тато і нашпилює на пластмасову зубочистку шматок м’яса. – Дуже смачно, - жує він.

Дуже радий бачити тата в такому хорошому і піднесеному настрої. Розумію, що я дуже рідко бачу, як він усміхається.

- Як тобі тут? – сідаю поруч з Веронікою і говорю голосно, щоб перекричати музику.

- Мені подобається. Такий незвичний стиль, - вона вкотре проходиться поглядом по клубі.

- Це все завдяки тобі, - кажу і цілую її. – Якби ми були одні, то могли б заслонити шторку, - кажу їй і вказую пальцем на штору по двох сторонах від нас.

- Тобто ти закриваєш і ніхто не бачить?

- Ніхто.

- Як тобі прийшла така ідея?

- Ну… - трішки нічусь я. – Ще до тебе я часто займався сексом в клубі, але в туалеті. І тут я подумав, а чому не зробити зручніше для таких як я. І ось, що з цього вийшло.

- Задумка хороша, але мене турбує те заради чого вона зроблена, - напружується Вероніка.

- Секс тільки з тобою, - заспокоюю її і ставлю свою руку їй на талію.

- Приємно це чути, - усміхається дівчина.

Музика гучнішає, кількість людей ще збільшилась.

- Іду гляну чи усе там в порядку, - кажу батькам і Вероніці.

Вони кивком дають мені зрозуміти, що не перечать. Ще би перечили.

Спускаюсь повільно сходами і оглядаю кожен куточок, знаходжу кожну офіціантку. Бармени працюють на повну, уже здалека замічаю їхній піт на чолі. Охоронці обходять увесь зал по декілька разів, а також троє стоїть на вході. Усе під контролем. Багато уже п’яних людей танцюють в ритм музиці. Акуратно проходжу попри всіх. Стараюсь нікого не зачепити, але це у мене не дуже добре виходить. Люди просто пруть танцювати і при цьому тримають коктейлі у руках. Дівчата уже заледве пересуваються на тих каблуках.

- Ой, вибач, - каже рудоволоса дівчина, яка зачіпає мене рукою.

 Вона шпортається і ще трохи би і впала. Я саме вчасно ловлю її за руку і на своїх великих каблуках вона знаходить рівновагу.

- Микола! Як я рада тебе бачити! – з обіймами і коктейлем в одній руці Руслана вішається мені на шию.

Не встигаю її обняти, як вона мене уже відпускає.

- Віддихаєш? – запитуюсь її культурно.

- Звісно. Класний клуб, Микола, - б’є вона мене по плечі. – Молодець. Тепер я тут буду часто зависати.

- А що ти робиш саме в Тернополі?

- Я тут з друзям, - вказує Руслана пальцем на групу дівчат і хлопців, які сидять за столиком і розпивають алкоголь.

- Хорошого вечора, - кажу їй на останок і відходжу.

Погляд одразу ж переводиться на балкон, де стоїть Вероніка. Навіть серед темноти і блимаючи різнокольорових ліхтарів замічаю її напружене обличчя і злий погляд.