Розділ 61

Протягом наступних днів Дрейк і Калі розмовляли про все на світі, тільки не про те, що стосувалося їхніх стосунків. Обговорювали майбутні справи, плани на повернення до звичайного ритму роботи, згадували кумедні моменти з минулих вилазок. Розмови були легкими, але іноді між ними повисала тиша, сповнена чимось невисловленим, чого вони обоє уникали. В передостанній день перед випискою Дрейк, дочекавшись моменту, коли вони залишилися одні, заговорив:

— Слухай, Калі… — почав він, і вона насторожено звела на нього погляд. — Ми так і збираємось далі обходити це стороною?

Калі зітхнула, трохи спохмурніла і спробувала відвести погляд:

— Ти серйозно хочеш говорити про це тут?

Дрейк, злегка усміхнувшись, ліниво відкинувся на подушки:

— А чому ні? Мені здається, це підходяще місце. І взагалі я просто хочу, щоб ти мене поцілувала. Знову.

Калі завмерла на мить, приголомшена його прямотою, але в куточках її губ промайнула легка усмішка.

— Ти невиправний, — сказала вона, нахиляючись до нього.

Калі обережно торкнулася його губ, а він відповів на її поцілунок з такою теплотою, що на мить у кімнаті зникла вся напруга та сумніви. Але ідилія була недовгою. Двері лазарету відчинилися і на порозі з'явилися Аарон з Каєм.

— Ось ви й попались! — радісно вигукнув Кай, миттєво оцінивши ситуацію. Аарон театрально постукав пальцем по одвірку:

— Може, варто було б повісити табличку?

Калі різко відсторонилася, обличчя в неї палало. Вона кинула на хлопців сердитий погляд, а потім обдарувала таким самим Дрейка:

— Ось тому я й не хотіла нічого обговорювати тут! Тут дуже багато цікавих очей і вух.

— Ну-ну, — Кай посміхнувся. — Ми просто зайшли перевірити, як у вас справи.

— Угу, звичайно, — пробурчала Калі, схрестивши руки на грудях.

Дрейк, не втримавшись, тихо розсміявся, спостерігаючи за їхньою перепалкою.

— Що? — Калі кинула на нього погляд, але він лише похитав головою.

— Просто думаю, що з тобою точно нудно не буде.

Її погляд на мить пом'якшав, але вона відразу відвернулася, не бажаючи давати хлопцям ще більше приводів для жартів. Аарон і Кай влаштувалися на стільцях біля ліжка Дрейка, ніби збиралися залишитись тут надовго.

— Ну, розповідайте, як тут без нас справи? — спитав Дрейк, усміхаючись до друзів.

Аарон, схрестивши руки на грудях, посміхнувся.

— Тебе не було лише кілька днів, але, знаєш, ти встиг пропустити кілька цікавих моментів. Мейсон, наприклад, влаштував прочуханку якомусь новенькому, який переплутав зразки. Ледь лабораторію не занапастив.

— І що? — хмикнув Дрейк. — Новенький вижив?

— Фізично — так. Психологічно — питання спірне, — вставив Кай з посмішкою. — А ще ми тут розбирали старе обладнання, знайшли дещо корисне. Якщо пощастить, зможемо використати його у майбутньому.

Аарон додав:

— Загалом, доки ти тут відпочивав, ми працювали.

Дрейк посміхнувся, але промовчав.

— До речі, ми збираємось днями в одне поселення неподалік, — продовжив Кай. — У нас там деякі справи. Повернемося за три-чотири дні.

— Отже, ви вирішили залишити мене тут одного? — з легким сарказмом уточнив Дрейк.

— Чому одного? — Аарон хитро глянув на Калі. — У тебе є чудова компанія.

Калі, відчувши каверзу, примружилася:

— Аароне, не починай.

Але той, проігнорувавши її попередження, продовжив:

— Та годі тобі. Ви з Дрейком тепер можете спокійно провести час удвох. Ніхто не заважатиме.

Кай підтримав, посміхнувшись:

— Так, тож не втрачайте момент. Хто знає, скільки таких шансів буде?

Калі, вже починаючи злитися, підвела голову: 

— Ви взагалі знаєте, що ваше почуття гумору іноді нестерпне?

Аарон лише знизав плечима:

— Ми просто хочемо, щоб вам було комфортно.

Кай додав з невинним виглядом:

— Ми дбаємо про вас.

— Так, дякую за «турботу», — саркастично кинула Калі, підвівшись зі стільця. — Може, замість «піклування», ви краще займетеся своїми справами?

— Ідемо вже, — примирливо підняв руки Кай, все ще сміючись.

Аарон і Кай обмінялися поглядами і, нарешті, підвелися.

— Гаразд, не будемо вас більше відволікати, — сказав Аарон, прямуючи до виходу. — Відпочинь, Дрейку. І ти, Калі, не забувай усміхатися.

Дрейк, провівши їх поглядом, повернувся до Калі:

— Знаєш, а ти чудово вмієш ставити їх на місце.

Калі, роздратовано пирхнувши, схрестила руки на грудях:

— Вони просто іноді нестерпні.

Дрейк посміхнувся:

— Але ж з ними не нудно, правда?

Калі кинула на нього докірливий погляд, але в глибині її очей промайнула тінь усмішки.

— То на чому ми зупинилися? — спитав Дрейк, як тільки за Аароном і Каєм зачинилися двері. Його тон явно натякав на новий поцілунок.

Калі трохи насупилась, ніби збиралася заперечити, але не встояла перед його поглядом. Вона повільно підійшла ближче, нахилилася і знову торкнулася його губ своїми. Цей поцілунок був м'яким та коротким, але встиг зігріти їх обох.

І тут двері знову відчинилися. Мейсон зайшов до лазарету, уважно оглядаючи їх.

— Що тут відбувається? — буркотливий голос доктора Мейсона змусив Калі різко випростатися, а Дрейка зобразити невинне обличчя.

— Нічого особливого, — пробурмотів Дрейк.

— Я, звичайно, радий, що мій пацієнт одужує, але це не означає, що можна влаштовувати тут романтичні побачення!

Калі почервоніла, але нічого не сказала.

Доктор продовжив:

— Завтра я тебе випишу, Дрейку. Тоді вже у своїй кімнаті робіть, що хочете. А зараз попрошу дотримуватися правил пристойності.

Дрейк посміхнувся, але нічого не відповів, дозволяючи доктору перейти до своїх справ. Мейсон підійшов до столу, взяв розчин для крапельниці і підійшов до Дрейка:

— Це буде твоя остання доза препаратів. Після неї, гадаю, ти остаточно зміцнієш, — він спритно ввів голку у вену Дрейка, взяв у нього кров на аналізи, а потім підключив крапельницю. — Подивимося, як у тебе справи з імунітетом.