Розділ 60

Ніч тяглася нескінченно, але навряд чи Калі це помічала. Вона сиділа нерухомо, тримаючи руку Дрейка, її очі були лише наполовину розплющені. Раптом вона відчула слабкий рух пальців у долоні. Її серце завмерло, а потім ударило з такою силою, що вона ледь не скрикнула.

— Калі… — тихий, ледь помітний голос прорізав тишу.

Калі розплющила очі і подивилася на його обличчя. Очі Дрейка були все ще заплющені, але його губи трохи ворушилися, а слабкий видих доніс її ім'я.

— Я тут, Дрейку, — прошепотіла вона, стискаючи його долоню. — Я тут, чуєш?

Його повіки здригнулися, а потім повільно піднялися, показавши втомлені, але такі рідні сіро-зелені очі. Побачивши Калі поруч, Дрейк слабо усміхнувся.

— Недоумку! Не лякай мене так більше, — видихнула Калі, її голос здригнувся від суміші полегшення та радості. Не витримавши, вона нахилилася і вп'ялася в губи Дрейка поцілунком, не дбаючи про його слабкість або про те, що хтось може їх побачити.

Коли вона відсторонилася, Дрейк подивився на неї здивовано і трохи розгублено.

— Я… думав, що ти мене ненавидиш, — прохрипів він слабо.

— Ненавиджу? — Калі гірко посміхнулася, її очі блищали від сліз. — Я боялася, що ти ніколи більше не отямишся.

Дрейк насилу підняв руку, щоб торкнутися її щоки.

— Я ж обіцяв, що не покину тебе, пам'ятаєш?

Калі похитала головою, витерла сльози і міцніше стиснула його руку.

Тишу перервав звук дверей, що відчинялися. Доктор Мейсон увійшов, тримаючи в руках коробку ампул з ліками. Побачивши розплющені очі Дрейка, він на мить завмер, а потім дозволив собі рідкісну, справжню усмішку.

— Отямився, значить. А ти міцний, хлопче, — сказав він, підходячи до ліжка. — Як самопочуття?

— Наче мене переїхав караван, — пожартував Дрейк.

Доктор хмикнув і почав оглядати пацієнта, перевіряючи пульс, тиск та інші показники.

— Твій стан стабілізувався, але ще три дні ти проведеш у лазареті, поки я не впевнюся, що отрута повністю вийшла з організму. Не здумай сперечатися.

Не чекаючи відповіді, він швидко підготував крапельницю і підключив її до системи, що вже стояла поруч.

— Що ж, тепер відпочивай. А ти, Калі, — лікар повернувся до дівчини, — теж іди спати. Все найважче позаду.

— Я залишусь, — уперто відповіла Калі, навіть не подивившись на нього.

Доктор лише похитав головою, але сперечатися не став, тихо покидаючи лазарет. Дрейк стомлено заплющив очі, а Калі знову сіла в крісло поруч.

— Ти не мусила так себе мучити, — пробурмотів він.

— Замовчи, Дрейку, — тихо відповіла вона, стискаючи його руку. — Просто відпочивай.

Дрейк хотів сказати ще щось, але сили остаточно покинули його. Він поринув у глибокий сон, а Калі залишилася сидіти поряд, відчуваючи, що вперше за останні дні може видихнути з полегшенням.

Ранок у лазареті почався тихо, і Калі дозволила собі трохи розслабитися, тримаючи в руках чашку з кавою, яку приніс доктор Мейсон. Дрейк ще спав, його дихання було рівним, а обличчя спокійним. Вона думала, що зможе трохи перепочити, але двері раптово відчинилися, впускаючи двох гучних гостей.

— Прокинувся-таки, герою, — з широкою усмішкою заявив Аарон, першим зайшовши до кімнати. Доктор повідомив за сніданком, що Дрейк прийшов до тями, тож його друзі відразу прибігли до нього. — Ну що, Дрейку, готовий приймати вітання з поверненням у світ живих?

— Тихіше ви, — спробувала обсмикнути їх Калі, але без особливого ​​ентузіазму.

Кай йшов слідом, несучи пакет з якимись пиріжками та термос. Його погляд ковзнув по втомленому, але вже бадьорішому обличчю Калі, а потім зупинився на Дрейку.

— І справді, вижив, — жартівливо відзначив він, ставлячи термос на столик біля ліжка. — Я вже почав сумніватися, що ти виберешся, але мабуть, ти міцніший, ніж ми думали.

— Чого ви галасуєте? — прохрипів Дрейк, неохоче розплющуючи очі. Друзі його розбудили, але він все одно був радий їм.

— Прокинувся, красеню, — продовжував жартувати Аарон, сідаючи на стілець. — А знаєш, Калі тут останні кілька днів чергувала, не відходила від тебе ні на крок. Навіть їла знехотя, а спала сидячи в кріслі.

Калі закотила очі, намагаючись зберегти серйозний вигляд, але всередині вже не гнівалася на жарти друзів.

— І не забудь, що їй навіть довелося нас терпіти, — додав Кай, підморгуючи. — Ми мало не силою її бутербродами годували.

— Досить, — відмахнулась Калі. — Дрейк тільки прийшов до тями, а ви вже дурниці мелете.

— Яка ж це дурниця? — Аарон посміхнувся, а потім повернувся до Дрейка. — Бачив би ти її обличчя, коли вона тут сиділа. Кажу тобі, Дрейку, ця дівчина за тобою точно у вогонь та воду піде.

Калі спалахнула, але навіть не спробувала щось відповісти, лише схрестила руки на грудях, вдаючи, що їй абсолютно байдуже на дурні жарти.

— Досить з мене цих підколів, — сказав Дрейк, його голос звучав ще хрипко. — Краще скажіть, що я пропустив, доки валявся тут.

— Все спокійно, — відповів Кай, знизуючи плечима. — Доктор каже, що наші основні справи завершені. Нічого нового на обрії не передбачається. Тож поки що відпочивай і слухайся Калі. Вона тут явно взяла на себе роль твого охоронця.

— Ще слово, і ви обоє житимете за межами Сховища, — пригрозила Калі, але її голос звучав майже доброзичливо.

Аарон і Кай обмінялися задоволеними поглядами, продовжуючи розмовляти з Дрейком. А Калі, сидячи поруч, тихо усміхнулася, розуміючи, що хоч би як її дражнили, з цими двома їй як ніколи весело і комфортно.

Доктор Мейсон зайшов у лазарет із планшетом у руках і оглянув Дрейка, перш ніж задоволено кивнути.

— Ну що, Дрейку, стан стабільний, аналізи хороші. Думаю, скоро можеш стати на ноги, але без фанатизму.

Дрейк лише кивнув, вичікуючи, коли доктор почне пояснювати. Мейсон зняв окуляри, відклав планшет і звернувся до всіх у кімнаті.

— Думаю, варто пояснити, із чим ми мали справу. Ця подряпина, на перший погляд, здавалася незначною. Однак у мутантів, з якими ви зіткнулися, в організмі знаходиться токсичний білковий агент. Їхня кров містить щось на кшталт паразитуючого мікроорганізму, який запускає процес швидкої інтоксикації та руйнування тканин.