Розділ 53

Коли Дрейк і Калі повернулися у Сховище 17, вони мовчали, кожен занурений у свої думки. Повернення у звичні стіни було одночасно полегшенням та напругою. Вони обоє знали, що їм доведеться зустрітися з Аароном і Каєм, які, ймовірно, були стурбовані їх зникненням. Коли вони ввійшли, Аарон і Кай вже зачекалися на них, геть не приховуючи свого невдоволення. Їхні очі металися між Дрейком і Калі, ніби вони очікували побачити щось, що пояснило б їх довгі два з половиною дні відсутності.

— Де ви були? — першим не витримав Аарон, його голос звучав майже роздратовано. — Два з половиною дні! Ми хвилювалися, думали, що щось трапилося.

— З тобою все гаразд, Калі? — додав Кай, намагаючись приховати занепокоєння, але в його очах виднілася тривога.

Калі мовчки кивнула, намагаючись стримати своє роздратування від такої настирливості. Вона відчувала, що знову настав момент, коли їй треба буде розповісти щось, що було б простіше не обговорювати. Однак Дрейк, розуміючи, що все ж таки доведеться знайти пояснення, вирішив сказати перше, що спало на думку.

— Ми просто трохи посварилися, — сказав він, уникаючи прямого погляду. — Напилися, наговорили одне одному дурниць… Калі образилась і пішла. Я зрозумів свою помилку лише вранці і одразу побіг за нею, щоб перепросити. Ось і все.

Аарон і Кай переглянулися, невдоволено насупивши брови. Вони, звичайно, не зовсім вірили в таку просту версію подій, враховуючи всю напруженість, що витала між Дрейком та Калі.

— Ну, звичайно, — Аарон скептично похитав головою. — Але ти точно не упустив нічого важливого, Дрейку? Чому Калі взагалі пішла? І що по-справжньому між вами трапилося? Ви не схожі на людей, які просто «сварилися»…

Кай також не виглядав переконаним, але він не став розпитувати, розуміючи, що Дрейк, ймовірно, не готовий розкрити всі карти.

— Гаразд, — сказав Кай, похитавши головою, — але май на увазі, що на подібні речі не можна просто так заплющувати очі. Ти сам знаєш, наскільки важливо бути чесним.

Дрейк кивнув, відчуваючи полегшення, що вони не почали намагатися довідатися подробиці. Він сам не був готовий зізнатися їм у тому, що справді відчуває, особливо з огляду на те, як усе починалося. Калі, у свою чергу, теж мовчала. Вона не шукала виправдань і не хотіла вступати в розмову, яка, на її думку, була не для сторонніх. Вона й так розуміла, що її стосунки з Дрейком — це лише початок чогось значно складнішого. Зрештою, Аарон і Кай дали їм спокій, не ставлячи більше запитань, хоч і продовжували спостерігати за ними з цікавістю. Для всіх залишалося зрозумілим, що між Дрейком та Калі було щось більше, і з цим треба було якось змиритися.

Коли Дрейк і Калі увійшли до кабінету доктора Мейсона, той виглядав особливо зосередженим і роздратованим. Його погляд метнувся з екрана до них, і на обличчі промайнуло явне несхвалення.

— Два з половиною дні! — кинув він, підводячись зі стільця. — Ви думаєте, що у нас тут курорт?

— Вибачте за затримку, — спокійно відповів Дрейк. — Ми вже готові до наступного завдання.

— Готові? — саркастично перепитав Мейсон, потираючи скроні. — Сподіваюся, це так, бо завдання у вас не просто наступне. Воно, можливо, останнє. Але Пустки, звичайно, завжди готують сюрпризи, тож напевно сказати ніколи не можна.

Калі і Дрейк переглянулися, не зовсім розуміючи, що він має на увазі. Мейсон клацнув на екрані, виводячи дані. На моніторі з'явилося зображення масивного комплексу, оточеного клубами отруйного туману та мерехтливими електричними бар'єрами.

— Ось що ви маєте знищити, — почав він, показуючи на схему. — Це науковий центр «Геліос-7», покинутий перед початком війни. Тут колись проводилися експерименти щодо створення автоматизованої системи самонавчання та контролю довкілля.

— І що з ним не так? — запитала Калі.

— Все, — різко відповів Мейсон. — Ця система досі функціонує, але її алгоритми збожеволіли. Тепер вона активно змінює навколишнє середовище в радіусі десятків кілометрів, провокуючи мутації, руйнуючи екосистему та створюючи нову форму життя — агресивну, небезпечну та непередбачувану.

На екрані з'явилися кадри: дивні рослини, які буквально витягували вологу з землі, величезні спори, що розліталися в повітрі, і тварини з лякаючими аномаліями, що нападають на все живе.

— Все це результат роботи «Геліос-7», — продовжив Мейсон. — Якщо ми не зупинимо систему зараз, то вона розширить свій вплив. В якийсь момент це може стати незворотним.

— Як нам це зупинити? — спитав Дрейк, вдивляючись у дані.

— Установки, які керують процесом, знаходяться у центрі комплексу. Їх треба знищити. Проблема в тому, що центр захищений автоматичною системою оборони, яка розпізнає будь-який органічний об'єкт як загрозу. І начебто цього мало, зона навколо насичена токсичними викидами. Ми розробили базове захисне обладнання, але воно дасть вам максимум чотири години на всю операцію.

— Чотири години, щоб проникнути всередину та знищити все? — недовірливо перепитала Калі.

— Саме так, — підтвердив Мейсон. — Це не просто завдання. Це ваше останнє завдання. Після «Геліос-7» у нас не залишиться таких великих загроз. Подальше залежатиме від ваших рішень.

Калі опустила очі на свої руки, подумки зважуючи ризики. Дрейк, навпаки, глянув на Мейсона твердо.

— Ми впораємося, — сказав він. — Коли ви хочете, щоб ми вирушили?

— За два дні, — відповів Мейсон. — Команда інженерів уже готує обладнання. До цього часу ви повинні бути напоготові.

Коли вони вийшли з кабінету, Дрейк виглядав зосередженим, але впевненим. Калі ж, навпаки, хмурилася, занурена у свої думки.

— Ти певен, що ми впораємося? — нарешті спитала вона.

— У нас немає вибору, Калі, — відповів Дрейк. — Якщо не ми, то хто?

Калі мовчала. Відповідь була очевидна.