Розділ 51

Коли Калі прокинулася, ранкове світло ледве проникало крізь тонкі штори, надаючи кімнаті м'яке, ніжне освітлення. Вона лежала нерухомо, обережно спостерігаючи за Дрейком, який спав поряд. Його обличчя було спокійне, розслаблене, і в цьому моменті не було ні тривоги, ні сумнівів. Тільки його дихання, рівне і глибоке, порушувало тишу. Вона довго не могла відірвати від нього погляду, відчуваючи, як її серце часто б'ється. Калі знала, що щось змінилося між ними, але що саме — вона не могла зрозуміти. З самого початку, з того моменту, як вони зустрілися, її почуття до Дрейка були плутані. Його впевненість, його прагнення захищати, його незламна рішучість — все це не тільки притягувало її, а й змушувало її боятися. Вона не була готова знову довіритись, не була готова знову впустити когось у своє серце. Особливо його.

Вона тихо зітхнула і простягла руку, ніжно торкнувшись його щоки, відчуваючи під пальцями колючу щетину. Це був такий простий, майже невидимий дотик, але він змусив її серце сильніше стиснутися. Її пальці ковзнули по його шкірі, відчуваючи тепло його тіла, і Калі не могла не подумати, що Дрейк справді намагався. Він не був ідеальний, але він був щирий. Це було те, чого їй не вистачало у світі, повному брехні та підлості. Дрейк був справжнім, і це лякало її ще більше. Піддавшись пориву, Калі залишила легкий поцілунок на щоці Дрейка і відразу ж відсторонилася від нього, її погляд став важким. У грудях виникло відчуття тривоги, ніби щось усередині неї намагалося прорватися назовні, але вона не могла дозволити собі це. Вона боялася того, наскільки сильно вона тяглася до нього, боялася того, що могла б відчути, якщо відкриється перед ним. Вона не була готова знову втратити себе, знову опинитися у вразливому становищі, як колись раніше.

Калі обережно піднялася з ліжка, намагаючись не розбудити Дрейка. Вона зупинилася на мить, спостерігаючи за ним — його обличчя було спокійне, а дихання — рівне. Але, незважаючи на це, вона відчувала тривогу, ніби в ній щось не давало спокою. У голові крутилися думки про те, яким близьким він став у цей момент, як її почуття стали сильнішими, ніж вона очікувала. Але все, чого їй хотілося зараз — це вибратися звідси хоча б на кілька хвилин.

Вона спустилася вниз сходами і попрямувала в обідню залу готелю. У животі неспокійно забурчало — вона не їла з вечора, але не могла зараз зосередитися на голоді. У залі було тихо, лише кілька відвідувачів, і вона взяла собі прості бутерброди з сиром та каву, і присіла за столиком біля вікна. Вона намагалася зосередитись на своєму сніданку, але думки про Дрейка не відпускали її.

Поцілунок тієї ночі у сховищі. Він був гарячим, несподіваним, але справжнім. Коли їхні губи зустрілися, весь світ ніби зник — лишився тільки він, його дотик, тепло. Вона хотіла відповісти, хотіла, щоб цей момент продовжився. Але в якийсь момент, коли вони відсторонилися, всередині щось клацнуло. Все стало надто справжнім, і вона злякалася. Калі не могла дозволити собі знову стати вразливою. Не могла дозволити собі залежати від когось, як раніше. Її розум казав, що треба піти, що це було б правильно. Калі прийняла рішення, хоча її серце не погоджувалося. Вона не хотіла йти, але її страх перед тим, що може бути між ними, був сильнішим. Що, якби вона дозволила собі відкритися і в результаті знову б втратила? Це було надто нерозумно. Калі вирішила втекти, хоч і не хотіла цього. Вона сердилась на себе за цю слабкість, але не могла залишити свої почуття без уваги.

Сніданок в обідній залі став для неї моментом перепочинку, але душевний тягар не зникав. Її думки постійно крутилися навколо Дрейка. Вона продовжувала сумніватися, але знала, що не зможе так продовжувати, якщо не вирішить, що робити з цим. І хоча вона знала, що втекти було простіше, вона не могла позбутися відчуття, що, можливо, саме цього вона і хоче найбільше — здатися і знайти щастя поряд із Дрейком.

Калі взяла кілька сендвічів і дві чашки кави —для Дрейка і себе. Коли вона увійшла, Дрейк все ще лежав на ліжку, обличчя його було розслабленим, а дихання рівним, ніби він геть не хвилювався про те, що відбувається. Калі на мить завмерла на порозі, спостерігаючи за ним, а потім тихо підійшла до ліжка.

— Ти справжній сонько, — усміхнулася вона, намагаючись його розбудити. — Прокидайся, я принесла сніданок.

Дрейк розплющив очі, трохи здивований, але незабаром його обличчя осяяла тепла усмішка. Він потягнувся, ніби відчуваючи в собі щось набагато більше, ніж просте полегшення від сну. Дрейк дивився на неї з таким виразом, що Калі, незважаючи на всі свої сумніви, відчула дивне почуття спокою всередині. Вона одразу зрозуміла — він вірить, що вона залишиться. Що вона зробить правильний вибір.

— Ти як завжди вчасно, — пробурмотів він, сідаючи і приймаючи сендвічі. Калі усміхнулася у відповідь, сідаючи поруч із ним зі своєю чашкою кави.

Вони мовчали, насолоджуючись моментом спокою. Дрейк був захоплений сніданком, а Калі спостерігала за ним, думаючи про те, що буде далі. У голові знову крутилися ті самі думки — що буде, якщо вона вирішить залишитися, якщо дозволити собі відкрити почуття? Але страх перед можливим розчаруванням був все таким же сильним, навіть якщо вона вже знала, що йти не хоче.

Дрейк розумів, що вона мовчить невипадково. Він не квапив події, не намагався змусити її висловитись, але всередині відчував, що в цей момент її рішення вже майже прийняте. Він просто продовжував їсти, відчуваючи, як все всередині нього поступово заспокоюється.

Час тягнувся. Калі зробила кілька ковтків кави, а потім подивилася на нього, майже не помічаючи, як приходить її рішення. Вона все ще вагалася, але не могла більше приховувати своїх почуттів.

— Дрейку, — нарешті сказала вона, її голос трохи тремтів, як завжди, коли вона була на межі чогось важливого. — Я… я не можу так просто піти. Не можу лишити все, що було між нами. І я… боюся. Але, можливо, я готова спробувати.

Дрейк подивився на неї з подивом і подякою в очах. Він зрозумів, що вона зробила свій вибір. Дрейк уважно слухав Калі, намагаючись зрозуміти її почуття. Він знав, що вона пройшла через багато сумнівів і страхів, і тепер, коли вона нарешті зробила вибір, він не міг промовчати.