Розділ 50

Калі, змахнувши пасмо волосся з обличчя, зітхнула і, нарешті, вимовила:

— Давай відкладемо всі рішення до ранку, гаразд? Мені треба спокійно подумати, зрозуміти, що я хочу і що робити далі.

Дрейк кивнув, хоч усередині нього все ще вирувало бажання поговорити і розставити все по місцях. Він був готовий чекати, але занепокоєння не відпускало його. Дрейк розумів, що коли піде, то Калі знову може втекти, і цей страх гнав його в коридор, де він вирішив провести всю ніч, сидячи прямо біля її дверей. Його тіло втомилося, але думки не давали спокою, і в темному коридорі він залишився на своєму місці.

Минуло кілька годин. Раптом, прокинувшись від шуму, Калі обережно прочинила двері, щоб подивитися, що відбувається. Вона визирнула в коридор і помітила силует Дрейка, що сидів на підлозі, поряд із її номером. Мовчки спостерігаючи за ним, вона не могла не відчути зворушливості цього вчинку.

— Дрейку, що ти тут робиш? — спитала вона, здивовано піднявши брови.

Дрейк підвів голову, його погляд зустрівся з її. Він трохи розгубився, але швидко відповів:

— Я боявся, що ти знову втечеш. Не можу не бути поряд, коли не знаю, що з тобою.

Калі деякий час мовчала, її серце раптом стиснулося. Цей жест, цей страх втратити її — він був справжнім, і це зворушило її. В її очах майнуло щось м'яке, перш ніж вона сказала:

— Ти правда не втечеш, поки я не прийму рішення?

Він кивнув, не перестаючи дивитись на неї. Тоді вона трохи прикусила губу, думаючи, а потім запропонувала:

— Гаразд. Якщо ти так турбуєшся… заходь. Спи тут, якщо хочеш. Тільки попереджаю, якщо ти спробуєш щось зробити, це буде кінець. Я точно піду.

Дрейк не міг повірити своїм вухам, але був вдячний. Він зайшов до її номера, і вона жестом вказала на ліжко. Він ліг на вільний бік, обережно, ніби побоюючись, що будь-який невірний рух може призвести до того, що вона знову піде.

Калі швидко заснула, її дихання стало рівним і спокійним. Але Дрейк не міг заснути. Він лежав біля неї, відчуваючи тепло її тіла, але думки продовжували крутитися в голові. Він не знав, що буде далі, і це не давало йому спокою. Боявся, що її слова — це лише тимчасовий компроміс. Він мучився, не знаючи, як далі діяти. Але принаймні він був тут. І це було найважливіше.

Дрейк лежав нерухомо, відчуваючи, як кожен його вдих і видих зливаються з тишею ночі. Його погляд був спрямований у стелю, але думки продовжували хаотично бігати в голові. Все, що він пережив з Калі, всі моменти, коли вони були разом, тепер здавались такими важливими. Він не знав, що між ними відбувається, але не міг відігнати від себе відчуття, що вона щось більше, ніж просто хтось, з ким він подорожує. Її сміх, її слова, навіть її мовчання — все це залишало відбиток у його серці, і тепер він не міг уявити собі, як можна повернутися до колишнього життя, якщо Калі не буде поряд.

Він знав, що її почуття до нього не могли бути простими. Калі була сильною, незалежною, і все, що він зробив — це заплутав її ще більше. Вона постійно намагалася тримати дистанцію, і він розумів чому. Але він не міг дозволити собі просто піти, залишити її. Він не міг дозволити собі втратити її. Дрейк був упевнений, що якщо Калі вирішить піти, він не зможе пережити це. Але ще страшнішою була сама думка, що він може бути не таким, яким вона його бачить, і що його дії можуть відштовхнути її ще далі.

Він стиснув зуби і заплющив очі, намагаючись позбавитися цих думок, але вони не відпускали його. Він просто не знав, що робити. Він не був готовий втратити її, але й не знав, як її утримати. Дрейк повернув голову, щоб подивитися на Калі. Її обличчя виглядало спокійним, безтурботним, начебто все, що сталося, не було для неї таким важливим. Вона просто спала. Це додавало йому гіркої туги — він не знав, що їй потрібно, не знав, що вона відчуває. Вона не говорила про це.

Темні думки здолали його знову. Чому все має бути таке складно? Він зітхнув і повернувся на бік, накрившись ковдрою, і спробував розслабитися. Але всередині все кипіло. Він хотів поговорити з нею, але боявся. Він боявся, що скаже не те, що треба. Боявся, що своїми словами остаточно відштовхне її.

Ближче до ранку думки Дрейка почали повільно розсіюватися, і він почав провалюватися в сон. Все стало розмитим, і він більше не міг думати, не міг хвилюватись. Його тіло розслабилося, і єдине, що залишалося, — це легке, безтурботне відчуття спокою, коли він був поруч із Калі. Але навіть у цьому сні його серце не могло повністю заспокоїтись.