Розділ 41

Шлях назад у поселення був стомлюючим. Майже кожен крок відчувався як боротьба, бо вони були вимотані після знищення «Ковчега», а Пустка, як завжди, була немилосердна. Час від часу вони стикалися з невеликими загрозами: мутованими тваринами, або парою поодиноких рейдерів, але нічого серйозного, поки вони не дісталися вузької ущелини, через яку мав проходити їх шлях.

Зненацька, з-за повороту, з'явилися три постаті у важкій броні. Рейдери. Не встигли вони помітити їх, як один із них вистрілив із довгої рушниці, і куля пройшла прямо поряд з Дрейком, пронизавши повітря. Дрейк інстинктивно відстрибнув убік, падаючи на землю, але куля все ж таки торкнулася його правої руки, поранивши його, і кров моментально почала стікати по рукаву.

— Трясця! — вилаявся він, хапаючись за рану.

Калі миттю кинулась до нього, її обличчя викривилося від занепокоєння.

— З тобою все гаразд? — її голос звучав напружено, але водночас у ньому відчувалася тривога.

Дрейк спробував підвестися на ноги, але плече пронизало болем. Він міг би продовжити бій, але Калі вже підняла руку, зупиняючи його.

— Не сіпайся, — наказала вона, витягаючи зі свого рюкзака медичний набір. Руки її трохи тремтіли, поки вона обережно зупиняла кров і накладала пов'язку.

Дрейк здивовано спостерігав за нею, відчуваючи, як її дотики ставали дедалі впевненішими, а її турбота про нього була неприкритою. В глибині душі він розумів, що за цей час Калі, незважаючи на свою закритість, не могла не прив'язатися до нього хоч трохи. Її рухи були швидкими, але точними, і коли вона закінчила перев'язку, Дрейк відчув полегшення.

— Я можу продовжувати, — сказав він, намагаючись підвестися, але його голос звучав слабше, ніж зазвичай.

Калі не відповіла одразу. Вона виглядала трохи розгубленою, ніби стримувала емоції, перш ніж відповісти.

— Краще відпочинь. Я не хочу, щоб ти отримав серйознішу травму, — її очі зустрілися з його, і в них було щось дивне, таке, що Дрейк не міг відразу зрозуміти. Це була не просто турбота. Це був момент, коли вона дозволяла собі відчувати більше, ніж зазвичай.

Він мовчки кивнув і подивився на своїх товаришів, котрі вже добивали рейдерів. Кай та Аарон працювали злагоджено, швидко розібравшись із небезпекою, і незабаром залишилися лише трупи на землі. Але їхня перемога була трохи затьмарена пораненням Дрейка.

— Все гаразд, — сказав він, намагаючись усміхнутися. — Ми можемо продовжити шлях.

Калі мовчки кивнула, її погляд залишався на ньому ще кілька хвилин, перш ніж вона відвела очі. Вже в поселенні, розташувавшись на нічліг у готелі, Дрейк зрозумів, що для нього ця рана стала чимось більшим, ніж просто фізичним ушкодженням. Це був момент, коли він усвідомив, що навіть на Пустці, серед руйнувань та невизначеності, може виникнути щось важливе.

І, можливо, Калі теж почала це усвідомлювати.

Дрейк лежав на скрипучому ліжку в готельному номері, дивлячись у стелю, на якій час від часу блимали слабкі відблиски світла. Кімната була темною, але не гнітючою, швидше затишною у своїй простоті. Тонкий запах старого дерева змішувався з легким ароматом нічних квітів, заспокоюючи та заколисуючи. Поранена рука Дрейка, обгорнута чистою пов'язкою, пульсувала слабким болем. Але зараз цей біль був майже непомітним — набагато більше його турбувало інше. Дрейк знову і знову прокручував у голові сьогоднішню сутичку з рейдерами, і момент, коли Калі так дбайливо перев'язувала його рану. Він знав, що Калі з тих, хто рідко виявляє почуття. Вона була закрита, гостра на язичок, і здавалося, що її серце закуто в міцний шар броні. Але сьогоднішня подія показала, що ця броня не така вже й непробивна. Погляд Калі, її зосереджені, але ніжні рухи, коли вона дбала про його руку, зачепили Дрейка глибше, ніж він очікував.

— Чому я так багато про неї думаю? — пробурмотів він собі під ніс.

Її образ не давав йому спокою. Дрейк знав, що Калі пройшла через багато чого. Її гострий розум і спритність були результатом не лише природного таланту, а й безлічі важких ситуацій, у яких вона змушена була виживати. Вона була сильною і незалежною, але в той момент, коли її руки торкалися його рани, він відчув, що за цією силою ховається щось тендітне, щось, що вона боїться показати світові.

«Вона справді мені подобається», — подумав він, намагаючись розібратися у власних почуттях. Це було щось більше, ніж захоплення. Але він також розумів, що Калі тримає дистанцію не просто так. Вона боялася довіряти. І він сам боявся. Дуже багато разів у минулому Дрейк довіряв людям, які його зраджували чи йшли геть.

Він заплющив очі, намагаючись позбутися важких думок, але вони тільки посилювалися.

— А раптом я зроблю щось не таке? — прошепотів він трохи голосніше.

Дрейк знав, що має вибір: або ризикнути і спробувати скоротити цю дистанцію між ними, або залишити все як є, щоб не зруйнувати їхню дружбу. Але він не міг заперечити очевидного: кожне її слово, кожен рух, погляд — усе це ставало для нього важливим.

За вікном почулися голоси — мабуть, Кай і Аарон поверталися з бару. Дрейк тяжко зітхнув і вмостився зручніше. Він вирішив, що поки що не час думати про почуття. На них чекає складний шлях до Сховища 17, і все інше треба відкласти.

Але в глибині душі він знав, що розмова з собою ще не закінчена. Калі вже зайняла місце у його думках, і ігнорувати це було неможливо.